Сакури, що не розквітли: що завадило створенню Скверу героїв в Арцизі

Минулого року “Бессарабія INFORM” повідомляла про великий проєкт сакурового скверу на честь загиблих героїв, які віддали своє життя задля миру на власній землі. Тоді дружина загиблого героя Олена звернулася до голови Арцизької громади з проханням дозволити їй висадити дерево сакури в пам’ять про свого чоловіка на алеї, якою померлий дуже любив гуляти з сином. Тоді в міській раді підтримали ініціативу та пообіцяли створити цілий сквер з насадженнями на честь наших янголів-охоронців. Реалізацію обіцяли на торішню осінь, але тоді перенесли на цю весну. Прийшов час, а знову немає жодних зрушень. Чому проєкт досі не реалізований, та яку думку з цього приводу мають міська рада та вдова героя – далі в матеріалі.

Як повідомляла “БІ” раніше, Олена втратила чоловіка на війні в липні 2023 року. Хоч Сергій родом з Черкаської області, війна застала героя в Арцизі, адже тут він прожив з жінкою останні роки перед нападом російської армії. Саме тут на світ з’явився Святослав – син подружжя. Сергій пішов служити добровольцем ще на самому початку повномасштабного вторгнення. А наприкінці 2022 року синові Олени та Сергія діагностували аутизм. Саме тому вдова прийняла нелегке рішення – поїхати з рідного міста, адже дитині потрібна постійна кваліфікована допомога спеціалістів. Але перед своїм від’їздом Олена вирішила залишити частинку спогадів про свого чоловіка в місті, де вони проживали свої найщасливіші часи. Але не у бездушному бетоні у вигляді пам’ятника, а в живій рослині, яка ще багато років буде милувати око та приносити користь мешканцям міста. Тому вибір пав на саджанець сакури.

Тоді Олена разом з власною кореспонденткою “Бессарабії INFORM” в місті Арциз відвідали кабінет голови, де вдова попросила дозволу на висадження рослини перед від’їздом. Очільник громади не лише вислухав та пообіцяв виділити місце, а й запропонував  поширити цю ініціативу серед інших сімей загиблих воїнів, створивши цілий сад пам’яті загиблих воїнів. Ідея Олені сподобалась, адже деревце її чоловіка не буде самотнім – воно буде в оточенні таких самих дерев-побратимів. Реалізувати проєкт обіцяли восени, і, начебто, навіть робили якісь кроки в напрямку реалізації. Переглядали місця, де можна це зробити, та розглядали варіанти рослин.

Минув рік. Відтоді від міської ради Олена не отримала жодної звістки. Під час пресконференції в кабінеті мера кореспондентка “БІ” поставила питання з приводу відтермінування реалізації проєкту. Відповідь дещо шокувала.

“Знаєте, це питання дуже важке. Так, ми відкладаємо, оскільки це питання дуже педантичне. Я думаю, що коли закінчиться війна, ми виберемо місце і зробимо цю алею зі всіма своїми загиблими”, – відповів міський очільник.

З приводу того, навіщо ж було давати пусті надії овдовілій жінці, Сергій Парпуланський зазначив, що міськрада не знімає з себе ці роботи.

“Надати дозвіл на посадку дерева та встановлення таблички в місті на алеї, де гуляють люди, – це неправильно, тому я запропонував зробити це централізовано. Я зібрав родичів та запропонував цю ідею. Одні хотіли це робити, інші – ні. Це класна ідея, але ми маємо зробити централізовано. Ну давайте ми в кожному парку зробимо по 2-3 таблички – це не буде правильно. Так, наразі ми не виконуємо своєї обіцянки, але ми обов’язково це зробимо”.

Оскільки “БІ” комунікувала з дружиною загиблого героя з самого початку виникнення цієї ідеї та слідкує за її прогресом, ми зв’язалися з Оленою та надали їй аудіозапис коментаря міського голови. Жінка теж має думку з цього приводу.

“Я розчарована, і це передбачувано. Перше, що мене засмучує в словах мера, – це те, що його бентежить, що дерево мало бути висаджене в місці, де гуляють люди. Дуже шкода, що ми соромимось пам’яті про наших героїв, а не пишаємось ними, а також забуваємо, завдяки кому маємо змогу гуляти алеями. Я розумію, що легше закопати та забути, але для нас, рідних, важливо залишити пам’ять про тих, хто життя поклав заради нас і нашого миру. Можливо, мій чоловік так само хотів би гуляти тією алеєю і, впевнена, табличка б його не бентежила, як і кожну свідому людину. Пантеличить згадка про загиблих героїв тільки тих, хто воліє удавати, що війни не існує”, – поділилась вдова.

Також Олена висловилась з приводу того, що деякі родичі загиблих не хочуть брати участь в проєкті. За думкою вдови, це цілком нормально, адже кожен має своє сприйняття та своє бачення на кожну ситуацію. Жінка вважає, що саме в цьому і полягає ідея – в тому, щоб кожен робив це добровільно, а не вимушено та централізовано, як цього хоче міська рада. Не зрозуміло їй, що заважало висадити дерева з тими, хто охоче підтримав ініціативу, та не змушувати тих, кому це не потрібно.

Окрім цього, Олена повідомила, що ніхто з міської ради не зв’язувався з нею та не попереджав про перенесення проєкту на післявоєнний час, хоча під час зустрічі обіцяли інформувати про перебіг реалізації.