Закінчив школу з золотою медаллю та не вступив у жодний вуз – чим ще дивує “інтелектуальна зірка” Рені

У публічній бібліотеці міста Рені 12 січня відбувся виступ випускника Ренійського ліцею № 1 Володимира Кириленка з доповіддю про всесвітньо відомий «Щедрик» Миколи Леонтовича під назвою «Щедрик, який ви не чули». Доповідачеві вдалося вразити слухачів своїми енциклопедичними знаннями, дбайливим ставленням до української історії, бажанням розбурхати співвітчизників, аби вони назавжди позбулися комплексу меншовартості, повідомляє «Бессарабія INFORM».

Володимир Кириленко закінчив Ренійський ліцей № 1 із золотою медаллю 2024 року, здивувавши вчителів рішенням не складати ЗНО і не вступати до вузу. Хлопець залишився в рідному місті, уже вдруге виступає з доповідями в бібліотеці та в закладах освіти. Уперше в листопаді 2024 року він запропонував слухачам детальніше розглянути тему «Розстріляне відродження. Не дай йому покритись пилом».

Спілкуючись із кореспонденткою «БІ» після доповіді, Володимир повідомив, що, навчаючись у школі, уже працював інженером програмного забезпечення української ІТ-компанії DevIT, тому поки не визначився, в якому вузі зможе дізнатися більше, адже у його роботі потрібні практичні навички, яких не можна здобути в жодному вищому навчальному закладі, тому що вони працюють за програмами, які давно застаріли. Хлопець активно займається самоосвітою і прагне бути корисним рідній Україні, у вільний від роботи час продовжує вивчати історію України, а відшукавши цікаві відомості, готує виступи, щоб поділитися своїми відкриттями з ренійцями, а також викладає відео зі своїми виступами в Інтернеті, щоб усі українці більше дізналися про себе. А про мотиви, які його спонукають це робити, він зазначив:

Лекція, яку я проводив, є надзвичайно важливою, адже вона не просто розкриває історію «Щедрика» чи постаті Миколи Леонтовича. Вона показує, як культура може бути справжньою зброєю у відстоюванні національної ідентичності. У контексті сучасної боротьби України за свободу ця історія є нагадуванням про те, як наші предки навіть у найскладніших умовах використовували пісню як засіб дипломатії, засіб єднання і заяви про себе світові. Це також нагадує, що ми маємо пам’ятати свою історію і працювати над тим, щоб майбутні покоління знали про неї правду. Українська Народна Республіка, яка боролася за виживання в умовах військового хаосу та міжнародного нерозуміння, змогла знайти унікальний шлях до сердець європейців — через музику. Це доводить, що культура є потужною силою, здатною долати стереотипи та брехню, які нав’язувала російська імперія. Саме через пісню «Щедрик» і виступи Української Республіканської Капели Європа вперше побачила нас не як «малу Росію», а як самобутній, незалежний народ із глибокою історією і культурою. Для мене ця лекція — це не просто історія пісні чи окремих видатних людей. Це розмова про відродження української культури, про її незнищенність і силу. Вона нагадує, що боротьба за нашу ідентичність завжди йшла пліч-о-пліч із боротьбою за свободу. І сьогодні, коли Україна знову виборює своє місце у світі, історія «Щедрика» стає надзвичайно актуальною — як символ нашої незламності, як наша культурна зброя. Пам’ять про такі моменти має не лише надихати, але й навчати нас будувати сильну та свідому націю, яка впевнено крокує у майбутнє.

Навчаючись в 11-му класі, у травні 2024 року Володимир Кириленко посів друге місце у фіналі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук у відділенні філософії та суспільствознавства з теми «Реінтеграція ветеранів російсько-української війни».

Учитель історії Ренійського ліцею № 1 Олег Дворніченко розповів про цікаву співпрацю з Володимиром:

Талант і жагу до навчання у Володимира помітив, коли він був ще у 5-му класі. Хлопець завжди відрізнявся своєю красномовністю, нестандартним та креативним мисленням, вмінням знаходити вихід із різних змодельованих історичних ситуацій. Саме це мене як учителя і «підкупило». Відразу зрозумів, що цей учень — майбутня інтелектуальна зірка! Так і сталося. Хочу зазначити, заради справедливості, що Володимир має технічний склад розуму, він — комп’ютерний геній. Тому, коли цей учень звернувся до мене з проханням бути його науковим керівником у відділенні, яке має суто гуманітарне спрямування, м’яко кажучи, був приємно здивований. Ми почали працювати. Кілька років поспіль нам вдавалося посідати призові місця на обласному етапі конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАН. А торік поставили собі за мету посісти перше місце в області, щоб мати змогу дійти до Всеукраїнського етапу. І ми це зробили! Працювати з Володимиром було дуже приємно, хоча, варто зазначити, траплялися моменти, коли ми сперечалися з того чи іншого приводу. Дуже радів, коли бачив, що Володимир мене розумів з півслова. Наш науковий тандем став успішним — друге місце на Всеукраїнському етапі МАН. Тож можна впевнено стверджувати, що Володимир — надзвичайно талановита особистість! Дякую йому та бажаю подальших успіхів!