В Ізмаїлі поступово деградує Дунайська обласна лікарня

В Ізмаїлі Дунайська філія Одеської обласної клінічної лікарні (колишня Дунайська обласна клінічна лікарня) дуже швидко падає у фінансову прірву. На жаль, здійснюються найпесимістичніші прогнози противників об’єднання двох медичних закладів, оскільки, як стверджувалося, не може існувати комунальна установа за 250 кілометрів від Одеси без самостійного статусу. Наразі з Дунайської філії йдуть найкращі спеціалісти, ухвалюються незрозумілі кадрові рішення, простоює дороговартісне обладнання, медзаклад нічого самостійно не заробляє. Про те, як лікарня поступово занепадає, розповіли власні джерела «Бессарабії INFORM» у медзакладі.

Розпочнемо з того, що новий керівник лікарні Микола Бондар був премійований доволі конкурентною зарплатнею – втричі більше окладу завідувача відділенням. Непоганий дохід й у нового завгоспу, якого Микола Анатолійович привіз із собою, – вдвічі більше завідувача відділенням. І такі посадові оклади адміністрація Дунайської філії призначила собі, незважаючи на те, що останнім часом стала баластом для Одеської обласної клінічної лікарні. Дунайська філія нічого самостійно не заробляє, бо немає ліцензії, а, отже, не може укласти договори з НСЗУ.  Чи довго триватиме таке «меценатство», покаже час.

Окрім того, покривається пилом дороговартісне обладнання, яким так пишається заступник генерального директора Дунайської філії Микола Бондар, що начебто мало суттєво «зекономити бюджет лікарні». Мова йде про обладнання для деконтамінації (очищення) медичних відходів. Установка була придбана за рахунок коштів Світового банку. А ремонт приміщення був зроблений завдяки надходженням від Національної служби здоров’я України. У середині вересня обладнання було введене в експлуатацію, проте наразі воно не працює. Лікарня платить іншому підприємству гроші, аби утилізувати медичні відходи. Ось така «економія» для медичного закладу.

Аналогічна ситуація склалася з компресором для отримання зрідженого газу та заправки балонів, який було придбано за рахунок обласного бюджету. Це обладнання в серпні було запущене, а з вересня не експлуатується. Сьогодні, аби заправити балони, лікарні Ізмаїльщини змушені їздити до Одеси.

Незрозумілою є подальша доля поліклініки, яку начебто осучаснили – всі платні послуги перевели на безготівковий розрахунок. Чи виграла від цього лікарня, ще треба з’ясувати, бо зокрема пенсіонери не тримають гроші на банківських картах. Більш того, зросла вартість самих послуг при тому, що в Україні «заморозили» зріст мінімальної зарплати та пенсії. Наприклад, поставити крапельницю наразі коштує 172,3 грн (було 118 грн), отримати консультацію лікаря -115,4 грн (раніше – 83 грн), зробити КТ – 817 грн (було 680 грн).

Доволі абсурдною є кадрова політика в консультативно-діагностичному відділенні. З поліклініки нещодавно пішла молода завідувачка, терапевт з гарними відгуками Марія Синенко. На її місце призначено Олену Рикову. Лікарка працювала багато років у відділенні гемодіалізу, при чому не маючи досвіду роботи в поліклініці. Олена Рикова минулого тижня, коли її представили колективу, пообіцяла посилити контроль за співробітниками. Медики у поліклініці побоюються, що зросте пресинг колективу, тому звільняться провідні вузькопрофільні спеціалісти. Окрім того, наразі в поліклініці немає штатного терапевта.

В нещодавньому інтерв’ю «БІ» Микола Бондар зазначав, що лікарня – це живий організм, де повинно бути багато пацієнтів. Він пишається тим, що у порівнянні з показниками літа цього року вдалося збільшити обсяги обслуговування населення на 30%. Але насправді все набагато гірше: в стаціонарі, наприклад, із 168-ми розгорнутих ліжко-місць зайнято пацієнтами лише 44.

Ось до таких перших наслідків призвело доволі скандальне об’єднання Дунайської обласної лікарні з Одеською обласною клінічною лікарнею. І вже зараз стає зрозумілим, що медзаклад просто  поступово деградує.