Мотив конфлікту між Держаудитслужбою та Ренійською філією АМПУ залишається загадкою, хоча ситуація набуває масштабу галузевого скандалу

“Бессарабія INFORM” вже двічі висвітлювала конфлікт між співробітниками Державної аудиторської служби та Ренійської філії держпідприємства «Адміністрація морських портів України» (АМПУ). Аудитори звинуватили ренійських портовиків у тому, що ті не допустили їх до перевірки технічного стану причалу № 29, на ремонт якого було витрачено 14,3 млн гривень бюджетних коштів.

Після цього інциденту Держаудитслужба опублікувала офіційну заяву такого змісту: «Ренійський порт не допустив аудиторів і водолазів до перевірки причалу 16.04.2024 р. Державні аудитори не змогли здійснити перевірку закупівель Ренійської філії ДП АМПУ для проведення ремонту причалу. Зокрема перевірка передбачала проведення контрольних обмірів в частині обсягів виконаних на причалі робіт, які проводилися під водою. Для обстеження підводних металоконструкцій ультразвуковим товщинометром аудитори залучили фахівців-водолазів Міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Натомість керівництво Ренійської філії ДП АМПУ проігнорувало звернення Південного офісу Держаудитслужби. Через недопуск до перевірки аудитори звернулися до відділення поліції № 2 (м. Рені) Ізмаїльського районного відділу Нацполіції…».

Власний кореспондент «Бессарабії INFORM» у місті Рені вирішив повернутися до цієї резонансної теми, оскільки в ній досі залишаються «білі плями». Примітно, що керівництво АМПУ не просто відповіло на заяву Держаудитслужби (ДАСУ), а й назвало всі звинувачення фейком! Зокрема Адміністрація морпортів зазначила, що «здійснить заходи щодо захисту своїх прав та інтересів через розповсюджену ДАСУ неправдиву інформацію. АМПУ спростовує інформацію щодо створення перешкод у проведенні перевірки».

Як наголошує ДП, незважаючи на численні зловживання та порушення процедури проведення перевірки зі сторони аудиторів, ДП АМПУ, як державне стратегічне підприємство, усвідомлюючи важливість завдань, покладених на органи державного фінансового контролю, забезпечило повне сприяння роботі комісії.

«Так, працівники Південного офісу ДАСУ були допущені до перевірки в перший день їх прибуття до порту, їм організовано робоче місце, забезпечено проведення контрольних обмірів, на всі отримані від аудиторів запити ДП АМПУ в повному обсязі та своєчасно надані вичерпні відповіді та документальні матеріали. Скарг та зауважень на дії нашого підприємства протягом всього періоду перевірки з боку співробітників ДАСУ не надходило, – стверджують в АМПУ. – Водночас 11 квітня 2024 року керівник групи аудиторів в односторонньому порядку припинив роботу комісії, нібито у зв’язку з «неможливістю подальшого проведення перевірки». При цьому жодних актів та інших документів щодо створення перешкод чи невиконання вимог органу фінансового контролю, державними аудиторами не складалось та не передавалось на адресу ДП АМПУ. Наголошуємо, що ДП АМПУ завжди сумлінно співпрацює з органами державної влади, зокрема з органами державного фінансового аудиту, та вчиняє всі необхідні дії у порядку, визначеному законодавством України та за наявності передбачених законом підстав. Крім того, ДП АМПУ будуть вжиті заходи щодо захисту прав та законних інтересів, ділової репутації, у тому числі шляхом звернення до правоохоронних органів…».

Отже, у цьому разі виникла, м’яко кажучи, дивна і навіть безглузда ситуація, причому вона перейшла вже у стадію відкритої «інформаційної війни» двох державних структур. І що цікаво: якщо уважно прочитати офіційні заяви Держаудитслужби та АМПУ щодо інциденту в порту Рені, то ми не знайдемо жодної відповіді на головне запитання: а в чому, власне, полягав МОТИВ портовиків для недопуску перевіряльників, які хотіли обстежити технічний стан відремонтованого причалу? Про такий мотив нічого не повідомляють і державні аудитори. Чому взагалі виник цей конфлікт? Що спричинило його? Погодьтеся, такі ситуації не виникають «на порожньому місці». То що сталося насправді, і чому обидві сторони конфлікту приховують його суть?

Звісно, насамперед ми постаралися отримати відповідний коментар начальника Ренійської філії АМПУ Сергія Гусакова. Однак Сергій Володимирович відмовився доповнити вже опубліковану позицію свого відомства.

«Вся комунікація, і в тому числі з пресою, проходить у нас через центральний апарат управління – зокрема через прес-службу. У мене є чіткі інструкції: жодних коментарів та інтерв’ю не давати без погодження з керівництвом АМПУ», – сказав Сергій Гусаков.

Заступник начальника Ренійської філії АМПУ з операційної діяльності Володимир Межньов у розмові з автором цих рядків був не більш багатослівним:

«Офіційну позицію держпідприємства щодо конфлікту з Держаудитслужбою викладено на нашій сторінці у соціальній мережі Фейсбук. Там все написано. Надавати додаткову інформацію я не уповноважений. Я знаю одне: держаудитори запевняють, що ми не пустили їх до причалу для проведення перевірки. У нас – протилежний погляд. Чому стався цей інцидент, що спричинило його, я не знаю. Більше мені додати нічого».

У Південному офісі Держаудитслужби нам також не вдалося отримати зрозумілих коментарів щодо скандальної ситуації в порту Рені. Одна з співробітниць відомства сказала лише, що перевірка технічного стану причалу № 29 на території Ренійської філії АМПУ все ж таки відбулася, і закінчилася вона 20 квітня поточного року. Інших подробиць нам не повідомили, але порадили звернутися до начальниці відділу Південного офісу Держаудитслужби Світлани Самокіш.

На жаль, Світлана Іванівна також неохоче спілкувалася із автором цих рядків.

«Ми вже склали акт перевірки причалу, але документ ще не підписано. Тому я не можу на сьогодні коментувати ситуацію, – відповіла Світлана Самокіш. – Акт буде надано об’єкту контролю, і він має право сформулювати свої заперечення щодо наших висновків. Тобто процес контролю формально ще не закінчено, і ми не можемо на цьому етапі розголошувати якусь інформацію. Тим більше, що наша служба так і не отримала можливості залучити водолазів до обстеження підводної частини причалу. А водолази отримали направлення на проведення робіт лише до 12 квітня… Яким чином цей факт знайде своє відображення в акті перевірки, я теж не знаю. Як би там не було, ми звернулися до правоохоронних органів, і нехай вони вирішують, як саме реагувати на незаконну поведінку керівників Ренійської філії АМПУ».

Потрібно додати, що така ситуація в порту Рені – не єдина. Як зазначила у своїй офіційній заяві Держаудтслужба, раніше її співробітники не змогли провести планові заходи державного фінансового контролю у ДП «Морський торговельний порт Чорноморськ» та ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (ДП «БДМТП»). При цьому, знову ж таки, аудиторська служба взагалі не пояснює, чим викликані подібні конфлікти з портами. Але навіть за відсутності будь-яких пояснень цілком очевидно, що така практика перетворилася на тривожну тенденцію…

Зазначимо також, що ми спробували з’ясувати, чи справді Держаудитслужба звернулася до Ренійського відділення поліції (відділення №2 Ізмаїльського районного відділу поліції) стосовно неправомірних дій співробітників Ренійської філії АМПУ. На наш подив, начальник Ренійського відділення поліції Микола Пищанський просто уникнув відповіді.

«Ренійський порт – режимний об’єкт, і поліція не має до нього жодного відношення, – сказав Микола Григорович. – Я не знаю, чи надходила до нашого відділення заява від Держаудитслужби. Звертайтесь до відділу комунікацій Головного управління Нацполіції на Одещині».

Зрозуміло, начальник ренійської поліції має право спілкуватися з пресою в будь-якому «стилі», але в такому разі й ми маємо право оцінювати відповідь офіцера поліції. А оцінка напрошується однозначна: якби до поліції звернулася умовна баба Дуся про те, що в неї вкрали курку, то цілком можна було б припустити, що пан Пищанський нічого не знає про таку заяву. Але коли йдеться про публічний конфлікт між двома впливовими державними структурами, та ще й за участю правоохоронних органів, начальник місцевої поліції просто не може нічого про це не знати…

Тим не менш ми звернулися з аналогічним питанням до відділу комунікацій Головного управління Нацполіції в Одеській області.

«Ми не можемо зараз повідомити точну інформацію про подальшу долю заяви Держаудитслужби до Ренійського відділення поліції. Наша система обліку та розгляду заяв влаштована таким чином, що ця конкретна заява могла потрапити одразу до ЄРДР – Єдиного реєстру досудових розслідувань. Можливо також, що заява потрапила одразу на облік до слідчого управління або безпосередньо до Ізмаїльського райвідділу поліції, минаючи Рені. Тому немає нічого дивного в тому, що начальник Ренійського відділення поліції може не знати про існування заяви Держаудитслужби», – пояснила начальниця відділу комунікацій ГУНП Одещини Любов Гордієвська.

Однак повернемося до конфліктів аудиторів із деякими державними морськими портами нашої країни. Як вдалося з’ясувати автору цих рядків, дуже цікавим та значною мірою показовим виявився інцидент у Білгород-Дністровському порту, який, як відомо, перебуває у процесі приватизації та підпорядковується не Міністерству інфраструктури, а Фонду держмайна України. На початку березня 2023 року, коли це підприємство було виставлене на продаж, в порт раптово нагрянула контрольна служба. Ось що писало з цього приводу інформаційне агентство «НАШЕ МІСТО Білгород-Дністровський: «…Чотири роки аудит не проводився, а за чотири дні до продажу порту вирішили провести. Випадково? За інсайдерською інформацією від представників Фонду держмайна, потенційних покупців багато. Але хто вкладатиме гроші там, де починається дивний аудит? Щоб потім позиватися довгі роки за свої гроші?».

Як повідомило згадане видання, у результаті інвестори не з’явилися на конкурс, і, відповідно до законодавства, на наступному конкурсі стартова ціна держпідприємства буде вдвічі нижчою. Ціна питання – близько ста мільйонів гривень. Хоча стартова ціна та кінцева – це велика різниця, але, схоже, держава сама собі «вистрілила в ногу».

«Наївно думати, що одна державна рука не знає, що творить інша. Усі вони все чудово знають. Просто цілі у рук – різні. Якщо раніше Білгород-Дністровський порт «благополучно» банкрутували, втрачали клієнтів, працівників, не платили зарплату та податки, то за останні кілька років усе кардинально змінилося. Нове керівництво ДП методично і ретельно працювало над тим, щоб порт запрацював, щоб підвищити його привабливість та вартість. І під час повномасштабної війни порт почав працювати набагато краще, ніж у відносно мирний час», – наголосило інформагентство.

Але навіть ця публікація не відповідає на запитання про те, з якою метою Держаудиторська служба вирішила розпочати перевірку держпідприємства за чотири дні до його приватизації, і чому візит перевіряючих до порту призвів до такого ж скандалу, як і нещодавно у Рені?

«Спочатку перевіряльники прийшли у Білгород-Дністровський порт з аудитом, а за два тижні – вже з ревізією. Таким чином, Держаудитслужба вирішила провести два контрольні заходи за короткий період, що взагалі заборонено законом. У нас теж працюють добрі юристи, і ми знаємо свої права. Ось чому ми просто не пустили аудиторів на територію порту, і тим більше не підписували жодних актів. У відповідь перевіряльники написали на мене скарги до Фонду держмайна та поліції. Аудитори навіть вимагали, щоби мене звільнили. Фонд держмайна не задовольнив вимоги Держаудитслужби, а ми подали на неї до суду. На жаль, суд ми програли: виграти справу проти будь-якого контролюючого органу в нашій країні майже неможливо. Проте аудитори зрозуміли, що взяти нас «штурмом» неможливо. На цьому історія закінчилась. Але певні висновки, як ви розумієте, напрошуються самі собою», – розповіла у розмові з нашим кореспондентом виконувачка обов’язків директорки ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» Оксана Кіктенко.

Насамкінець зазначимо, що, якою б не була справжня роль аудиторів у подібних ситуаціях, держпідприємства морської галузі, м’яко кажучи, теж не безгрішні. До речі, коли автор цих рядків днями з’явився в управління Ренійської філії АМПУ, щоб особисто зустрітися та обговорити інцидент із кимось із керівних працівників ДП, вахтерка відверто зізналася: «У нас зараз – аудит усього підприємства, і начальство розбіглося». На моє запитання, чи залишився в управлінні філії хоч хтось із управлінців, вахтерка повторила: немає нікого, окрім пересічних співробітників…

Чому мені згадався цей епізод? Та тому, що він разюче нагадав мені ситуацію в квітні 2012 року, коли в Ренійському порту виникла значна заборгованість із зарплати. У зв’язку з цим Дунайська транспортна прокуратура вимагає від керівника порту Рені негайно усунути виявлені порушення закону.

Тему продовжили одеські журналісти, і при цьому вони зазначили, що підставою для прокурорської перевірки Ренійського порту стали повідомлення у ЗМІ. Так от цими повідомленнями були саме мої публікації: взимку 2011-2012 р.р. автор цих рядків неодноразово писав про проблеми підприємства, у тому числі про борги із зарплати та про те, що портовиків «добровільно-примусово» у масовому порядку відправляють у неоплачувану відпустку. Ці статті були підхоплені іншими виданнями та інтернет-ресурсами, що, зрештою, викликало резонанс, на який звернула увагу обласна прокуратура.

До речі, рядові портовики розповідали мені, що коли в управління порту з’явилися співробітники правоохоронних органів, менеджери адміністрації в буквальному сенсі почали розбігатися на всі боки: одні різко опинилися на лікарняному, інші раптово пішли у відпустку або «випарувалися» у невідкладних справах, треті просто ховалися по кабінетах…

Питання «на засипку»: чи не напрошується очевидна аналогія між нинішнім аудитом Ренійської філії АМПУ та прокурорською перевіркою обставин невиплати зарплати портовикам 12 років тому?

І, нарешті, – «вишенька на торті». Розуміючи, що мені не вдасться отримати офіційні коментарі від керівництва філії АМПУ, я домовився з одним з інженерів цього підприємства про неофіційну розмову. Людина була не випадковою: колись її рідний брат, уже давно покійний, близько дружив з моїм батьком (що вдієш, – така специфіка маленьких провінційних міст). Але річ не в цьому. Фахівець АМПУ призначив мені зустріч на 17 годину, причому він знав, що наша розмова буде неформальною. Я чекав понад 20 хвилин, але так і не дочекався свого знайомого. Мене врятувала вахтерка управління філії, яка повідомила, що інженер уже поїхав на машині. Усі мої спроби додзвонитися до нього виявилися безрезультатними…

Набравшись нахабства, я прийшов до фахівця додому: мені просто хотілося, як то кажуть, подивитися цій людині в очі. Двері відчинила дружина співробітника АМПУ. Вона розповіла, що зараз на підприємстві відбувається ревізія, але її чоловік пішов у відпустку. Тобто ще два дні тому він був на роботі, але раптом вирішив відпочити. І не просто відпочити – поїхав до Одеси.

Як то кажуть, на здоров’я! Звісно, мені просто не пощастило. Ну, пішла людина у відпустку під час аудиту підприємства. Просто випадковий збіг. Чи не так? Вочевидь, настільки «випадковий», що є жирним та яскравим штрихом до більш масштабної картини – картини «цікавих» взаємин державних контролюючих органів з підприємствами, які освоюють сотні мільйонів бюджетних грошей (до речі, під час війни), а потім, коли треба звітувати про витрати, «раптом» розпочинають «інформаційну кампанію захисту ділової репутації». Причому те саме роблять і перевіряючі, але вже з іншою метою. З якою? Здогадайтеся з трьох разів, шановні читачі…