Обласний центр національних культур у Ренійській громаді порадував місцевих поетів перформансом та іншим креативом

Обласний центр національних культур у Ренійській громаді (ОЦНК) провів для місцевих авторів творчий вечір, присвячений всесвітньому Дню поезії. Колективу центру вдалося порадувати присутніх перформансом та іншими креативними “фішками” програми, завдяки чому захід вийшов насиченим та надзвичайно цікавим. На творчому вечорі був присутній і власний кореспондент «Бессарабії INFORM» у місті Рені.

Ведуча вечора, методист ОЦНК Надія Наткіна нагадала, що всесвітній День поезії майже збігається з днем весняного рівнодення. Для наших далеких предків (а поезія зародилася ще в епоху неоліту) цей момент року мав особливе значення. Саме з нього починалася “перемога світла над пітьмою”: світловий день збільшується, а ніч скорочується. Якщо згадати, що “спочатку було Слово, і Слово було в Бога… “, то день весняного рівнодення можна вважати глибоко символічним для свята всіх поетів. Літературне слово, – більше, ніж будь-який інший вид мистецтва, – завжди йшло в авангарді просвітництва, тим більше, що й корінь слова “просвітництво” – “світло”.

Унікальність слова полягає ще й у тому, що воно є воістину незнищенним, глобальним, всемогутнім, безсмертним. Якщо для виконання музики потрібні музиканти та інструменти, якщо картина художника існує тільки в єдиному екземплярі (копії цінуються не так високо, як оригінал), якщо акторська гра взагалі не залишає ніякого матеріального сліду після закінчення спектаклю, то слово здатне існувати у величезній кількості “іпостасей”. Слово можна висікти на скелі і написати на пергаменті, вивчити напам’ять і усно передати тисячам людей, намалювати і зашифрувати, відправити по радіохвилях і запустити в космос, закріпити на будь-якому носії інформації – від дерев’яної дошки до суперкомп’ютера… І завжди скрізь це буде одне й те саме слово. Воно не боїться вогню і не втрачає оригінальності після багаторазового тиражування, не схильне до тління і девальвації. Слово є доти, доки люди можуть говорити, читати та писати…

Цього вечора співробітники ОЦНК коротко розповіли про історію світової поезії, починаючи з шумерської цивілізації та закінчуючи сучасністю. І, звичайно, першочергову увагу було приділено розвитку українського поетичного мистецтва. Без жодного перебільшення можна сказати, що для всіх любителів літератури сьогодення – це особливий час. Хоча б тому, що ми є сучасниками одного з найвидатніших поетів в історії України – Ліни Костенко. Як сказав один з ренійських авторів, жити одночасно з цією великою жінкою – те саме, що бути сучасником Шекспіра.

У гостинній вітальні ОЦНК свої вірші читали художник та літератор Олександр Кокалко, Тамара Ткачук, Галина Дюріс, Лариса Сербінова та автор цих рядків.

Цього разу серед креативних “фішок” центру національних культур був своєрідний перформанс, коли авторам запропонували продекламувати під ритмічну музику вірші будь-яких поетів. По суті, ця форма “літературних читань” значною мірою повторювала принципи репу, але в той же час була ширшою. Для ренійських поетів такий перфоманс став цікавим досвідом виступу перед публікою.

Нагадаємо, що у колишньому Ренійському районі багато років проводився традиційний поетичний фестиваль «Весняні вiтрила». Проте за період пандемії коронавірусу, а згодом – російської агресії фестиваль, на жаль, зійшов нанівець.

Проте інтерес до поетичного слова у Ренійській громаді не згас, і місцеві автори регулярно проводять ті чи інші літературні заходи.

Андрій ПОТИЛІКО, позаштатний журналіст у місті Рені

Фото автора та ОЦНК