Гендиректор Ренійської лікарні Олег Бурля: «Те, що роблять чиновники з нашою медициною під час війни – це свавілля»

0 коментарів 72684 перегляду

Ви можете обрати мову сайту: Українська | Русский (автоперевод)


Генеральний директор Ренійської центральної міської лікарні (ЦМЛ) Олег Бурля дав інтерв’ю власномукореспонденту «Бессарабії INFORM» у місті Рені. Приводом для нашої бесіди стали проблеми з фінансуванням лікувального закладу, внаслідок чого медичний персонал невчасно отримує зарплату. Як уже повідомляла «БІ», ситуацію поки що не рятує навіть дотація, виділена у рамках місцевої програми фінансової підтримки ЦМЛ. Ми спробували розібратися, чому склався такий стан справ, і чи існує вихід із глухого кута.


Олег Костянтинович, я регулярно вивчаю реакцію соціальних мереж на всі події, які відбуваються в системі охорони здоров’я Ренійської громади. І якщо йдеться про чергове скорочення (оптимізацію) лікарні чи про борги із зарплати, як зараз, то «коментатори» на диво одностайні: у всьому винен БурляЩо скажете?

Як уже писало ваше видання, у січні поточного року сесія Ренійської міськради внесла зміни до місцевої програми розвитку та фінансової підтримки центральної міської лікарні на 2023-2025 роки, і нам додали на виплату зарплати медперсоналу 6,4 мільйона гривень. Проте перед цією сесією наш міський голова Ігор Плєхов зустрічався із губернатором Одеської області. Ігор Вікторович повідомив депутатам міськради, що губернатор виступив проти додаткового фінансування програм територіальних громад: мовляв, якщо у місцевих бюджетах є «зайві» гроші, то їх можна витрачати лише на потреби ЗСУ та будівництво (реконструкцію) бомбосховищ.

Вибачте, але обласна військова адміністрація має розуміти, що люди не можуть залишатися без зарплати. І тим більше не можна залишати без фінансової підтримки таку важливу соціальну галузь, як медицина.

Саме тому на сесії Ренійської міськради, яка відбулася 9 лютого, депутати вирішили направити відповідні звернення до Ізмаїльської районної та Одеської обласної військових адміністрацій, а також на ім’я Президента України. Мета звернень одна – домогтися дозволу на додаткове фінансування зарплати персоналу ЦМЛ за рахунок бюджету громади.

Ще в середині 2022 року ви заявили про те, що в рамках подальшої оптимізації структури та напрямків діяльності лікарні планується перепрофілювання неврологічного відділення, яке мало отримати від НСЗУ дозвіл на новий пакет медичних послуг – з реабілітації пацієнтів. Але тепер ця тема вже не звучить. Чому? Ренійська ЦМЛ так і не змогла здійснити свої плани?

Ні, Нацслужба здоров’я не дозволяє нам займатися реабілітацією пацієнтів. Я сам ставив це питання керівнику НСЗУ. І одержав таку відповідь: на вторинному рівні медичної допомоги, тобто у лікарні загального профілю, не можна відкривати реабілітаційне відділення без «інсультного пакету» лікувальних послуг. Проте державні стандарти для отримання «інсультного пакету» настільки високі, що серед комунальних лікарень лише одиниці можуть виконати ці вимоги. Зокрема пакет передбачає, щоб у лікарні були нейрохірург, чотири невропатологи та чотири анестезіологи!! А серед обладнання необхідні комп’ютерний томограф та ангіограф – багатофункціональний рентгенівський апарат нового покоління, призначений для оперативного розпізнавання змін, що відбуваються в судинах. Тобто вимоги щодо цього пакету такі, що для їх виконання треба витратити чи не весь бюджет Ренійської громади!

– Але ж ще на початку червня 2023 року виконком Ренійської міськради доповнив програму розвитку та фінансової підтримки лікарні. Як заявив міський голова громади Ігор Плєхов, йдеться про виділення коштів із місцевого бюджету на проведення ремонтних робіт, які дозволять ЦМЛ відкрити реабілітаційне відділення. Тобто це питання начебто було вже практично вирішене. Що ж сталося потім?

Для нас проблема полягає ще й у тому, що НСЗУ та обласний департамент охорони здоров’я змінюють свої вимоги та пріоритети, що називається, «по ходу гри». Коли облздоров очолювала Наталія Одарій-Захар’єва, вона закликала нас просувати паліативну медичну допомогу та реабілітацію пацієнтів. Вона запевняла, що за цими пакетами – майбутнє таких маленьких лікарень як Ренійська ЦМЛ. І, звісно, ми почали насамперед вирішувати це завдання. Ми навіть відправили двох найкращих лікарів на відповідні курси за рахунок бюджету лікарні. Тобто ми навчили двох фахівців із «прицілом» на цілком реальну перспективу (як від нас вимагали). А потім, як у тому анекдоті, концепція змінилася: нам заявили, що ми взагалі не маємо права займатися реабілітацією – це рівень лише кластерних лікарень. Але наша ЦМЛ не має навіть шансів стати кластерним лікувальним закладом. Тим більше, що в будь-якому випадку не ми вирішуємо, де і як створювати кластерний рівень медичної допомоги. Таким чином закінчилася наша спроба отримати пакет з реабілітації пацієнтів

Наскільки мені відомо, сьогодні у всій південній частині Одещини є лише два міста, де можливе функціонування кластерних лікарень – це Арциз та Ізмаїл. Але чому все сталося саме у такій послідовності? Тому що облздоров та НСЗУ з самого початку зміцнювали майбутні кластерні лікарні, і на це виділялися величезні гроші з обласного та державного бюджетів. Ще в 2018 році, коли «кластерний етап» медичної реформи навіть не був сформульований, у розвиток Арцизької лікарні було вкладено дуже значні кошти, – зокрема було придбано безпрецедентний для тих років обсяг сучасної медичної апаратури.

А що тим часом робило ренійське керівництво? Хочу нагадати, що на той момент ще не відбулася адміністративно-територіальна реформа, тобто існував Ренійський район, і місцева система охорони здоров’я булаповністю підпорядкована райраді та райдержадміністрації. І, звичайно, медицина фінансувалася здебільшого з районного бюджету. Проте вже в той період загалом було зрозуміло, куди рухається медична реформа, і що на нас чекає. Відповідно, районне керівництво було просто зобов’язане вжити всіх необхідних заходів, щоб якось підготуватися до майбутніх змін у сфері охорони здоров’я. Втім, органи влади тодішнього Ренійського району не зробили в цьому напрямку практично нічого! А коли за підсумками реформи децентралізації влади замість ліквідованого Ренійського району з’явилася об’єднана Ренійська громада, нашій міськраді та адміністрації лікарні дісталася вся сумна спадщина районних попередників. Доречі, на той момент я ще не був керівником ЦМЛ. Але це неголовне. Біда в тому, що зараз лікарня і вся громада намагаються, образно кажучи, наздогнати потяг медичної реформи, що стрімко йде. Однак у колишні роки час було втрачено, і ми опинилися в тій скрутній ситуації, що склалася сьогодні. Як відомо, наздоганяти завжди важко.Нині, в умовах воєнного стану, – особливо важко.

І все ж, чому у Ренійської міської лікарні саме зараз утворився борг із зарплати? Що стало головною причиною проблеми?

Навіть не знаю, які слова тут підібрати… Але я змушений вимовити саме це слово: свавілля. Я маю на увазі свавілля з боку НСЗУ. У мене, та й не тільки у мене, складається враження, що для Нацслужби здоров’я не існує ні війни, ні воєнного стану, ні наслідків війни для нашої країни, для всього народу. У той час, коли Україна спливає кров’ю, коли волонтери по крихтах збирають гроші на потреби армії, коли національна економіка скоротилася майже на 50 відсотків, коли наша країна втратила колосальну частину доходів держбюджету, чиновники НСЗУ постійно посилюють стандарти та вимоги до медичних установ, у тому числі на рівні громад. Адже треба розуміти, що виконання цих вимог спричиняє необхідність додаткового фінансування за рахунок самої лікарні чи бюджету громади. Найгірше, що на цьому тлі у нас ще й забирають частину коштів, джерелом яких є НСЗУ. Наприклад, у нашій лікарні минулого року звільнився фізіотерапевт. У результаті НСЗУ скоротила фінансування Ренійської ЦМЛ на 700 тисяч гривень. Читач, який не знає всіх тонкощів і деталей, спитає: як же ж так? Відповім: за логікою бюрократичної машини Нацслужби здоров’я, відсутність фізіотерапевта є недотриманням певних стандартів, що призводить до скорочення фінансування медзакладу. Крім того, НСЗУ незадоволена тим, що ренійські лікарі не завжди правильно працюють із медичною інформаційною системою (МІС). Це загальна електронна система української охорони здоров’я, яку мають використовувати лікарні та аптеки. МІС забезпечує передачу необхідної інформації до центральної бази даних.

Відповідно до вимог НСЗУ, кожен лікар має щодняпрацювати з МІС у передбаченому порядку. Грубо кажучи, практично будь-який свій крок лікар повинен відображати в електронному вигляді, і ці кроки має бачити Нацслужба здоров’я. Однак не секрет, що в Ренійській громаді багато лікарів – люди пенсійного чи передпенсійного віку, і вони не завжди досконально розуміються на сучасних електронних інформаційних системах. Звідси виникають і помилки, і прогалини тощо. Але у НСЗУ це нікого не хвилює. За кожен випадок неналежного використання МІС нашій лікарні просто недоплачують гроші.

Але повернемося до стандартів НСЗУ. Зазначу, що Нацслужба здоров’я щороку вигадує все нові й нові вимоги до тих чи інших пакетів медичних послуг. Яскравий приклад – хірургічний пакет. Якщо раніше в рамках цього пакету в лікарні нашого рівня було достатньо трьох хірургів, то тепер уже потрібні чотири хірурги. Знову ж таки, згідно з новими вимогами НСЗУ, у відділенні реанімації мають працювати не менше восьми медсестер. У нас там сьогодні – п’ять медсестер, але дві з них уже хочуть звільнитися. І що накажете робити? Додам також, що нові вимоги з’являються в умовах, коли кількість населення в Ренійській громаді майже не змінилася (помітні зміни відбуваються лише за рахунок переселенців – Ред.). Де ж нам взяти зайвого хірурга, зайвих медсестер чи інших спеціалістів? Хтось взагалі замислюється над цим? Але це ще не все! Нацслужба здоров’я вимагає, щоб найближчим часом лікарня була оснащена кондиціонерами – як мінімум, на 30 відсотків від потреби. А це – знову додаткові витрати з бюджету громади. Такий «підхід» медичних чиновників до лікувального процесу суперечить навіть нормальній людській логіці, не кажучи вже про логіку воєнного стану. Це знущання з медиків і пацієнтів. В мене інших слів уже немає.

Олег Костянтинович, але ж НСЗУ – не єдиний державний орган, який відповідає в нашій країні за медицину. Є ще МОЗ, і в нього теж – широкі повноваження. Невже в МОЗ не бачать і не розуміють, що відбувається під «прикриттям» медичної реформи? А якщо бачать та розуміють, то чому не впливають на політику НСЗУ?

Розкол між цими двома відомствами стався з того самого моменту, коли НСЗУ було створено як окрему структуру управління медициною. Якщо мені не зраджує пам’ять, МОЗ та Нацслужба здоров’я з самого початку не знайшли взаєморозуміння, і між ними була навіть судова тяганина. У результаті МОЗ нічого не досягло. За фактом НСЗУ наразі є більш впливовим органом, ніж міністерство. Вибачте за вираз, але в Україні виростили монстра, якого наділили величезними повноваженнями, і насамперед фінансовими. І тепер цей монстр ніким і нічим не контролюється. У всякому разі, насправді відбувається саме так. Ось і виходить, що сподіватися на втручання МОЗ уже не доводиться.

Життя показало, що українська система охорони здоров’я, яка ґрунтується на засадах фінансування з НСЗУ, м’яко кажучи, неефективна. Можливо, вона ефективніша для великих міст, де проживають сотні тисяч і мільйони людей, але для провінції, для маленьких міст така політика є просто вбивчою. А що вже говорити про сільське населення, для якого часто проблеми починаються з того, щоби просто доїхати до найближчої лікарні. А до цієї лікарні, скажімо, треба їхати 100 кілометрів…

Давайте заради об’єктивності повернемося до внутрішніх питань Ренійської лікарні. Згідно з інформацією міськради, станом на грудень 2023 рокузагальна кількість штатних одиниць у лікарні – 256 співробітників, з яких лікарів – лише 38. Середній медперсонал 95, молодший медперсонал – 54. Водночас в категорії «інші» 68 осіб. Хотілося б дізнатися, хто саме ці «інші» і чому їх так багато?

«Інші» – це переважно технічні працівники, без яких неможливо забезпечити роботу лікарні. Зокрема ми утримуємо дві газові котельні, де зайнято 8 осіб. Крім того, у нас є сторожа, опалювачі, електрики, сантехніки, водії, дезінфектори… Перелік можна продовжувати. Всі ці люди просто потрібні. У тому числі згідно зі стандартами, які нам спускають «згори».

Проте злі язики кажуть, що останнім часом у лікарні дуже роздулися штати працівників економічного та бухгалтерського профілю. Мовляв, ще ніколи в ЦМЛ не було стільки економістів та бухгалтерів, як зараз…

Не погоджуся. Наприклад, у Дунайській обласній лікарні, в Ізмаїлі, на 140 ліжок – 11 бухгалтерів. У Болградській міській лікарні – 9 бухгалтерів. У Ренійській міській лікарні – п’ятеро бухгалтерів на 130 ліжок. Тому я категорично не погоджуюся з думкою про те, що у нас «роздутий» штат цієї категорії співробітників. Якщо сьогодні з нашої ЦМЛ піде хоча б один бухгалтер, то у нас виникнуть великі проблеми з найважливішим процесом укладання договорів, проведення закупівель і таке інше. Такими є реалії сьогоднішньої медицини. Я вам більше скажу: наші бухгалтерські фахівці настільки завантажені, що змушені працювати навіть по суботах та неділях. При цьому, – знову ж таки згідно з вимогами НСЗУ, – бухгалтерія лікарні не відноситься до технічного персоналу. Це нібито адміністративно-господарська служба. Здавалося б, яка різниця? Але у НСЗУ тут – свої трактування. В даному випадку я просто не хочу заглиблюватися в деталі, які все одно не зрозуміє більшість звичайних людей. Як би там не було, штат бухгалтерії – не критичне питання для лікарні у фінансовому значенні. Достатньо сказати, що зарплата бухгалтера з вищою освітою у нашій лікарні – дев’ять тисяч гривень на місяць.

Олег Костянтинович, чи має Ренійська ЦМЛ за існуючих умов хоч якісь можливості отримати від НСЗУ право на нові пакети медичних послуг і тим самим покращити своє фінансове становище? Чи всі можливості вже вичерпані?

В умовах війни, а також під тиском постійних нових вимог НСЗУ, взагалі не йдеться про подальший розвиток Ренійської ЦМЛ, – дай Боже, щоб ми змогли хоча б зберегти те, що є. Але навіть для цього нам дуже потрібна бюджетна підтримка з боку міськради. І не лише нам. Досвід інших громад Бессарабії також багато про що говорить. Наприклад, у Тарутинській громаді ухвалили трирічну програму підтримки місцевої лікарні. У грудні минулого року програму продовжили, і лікарня отримала з бюджету громади на 2024 рік понад вісім мільйонів гривень.

Але ж у Ренійській громаді давно діє аналогічна програма, і в її рамках передбачалося виділити цього року на погашення боргів із зарплати 6,4 мільйона гривень. Втім, як показала практика, навіть такі програми не завжди здатні врятувати ситуацію, тим більше, коли обласна військова адміністрація забороняє громадам виділяти додаткове фінансування для здійснення місцевих програм.

Так, тут ми повертаємося до того, про що говорили на початку нашої розмови. На мою думку, головна проблема – нерішучість людей, від яких залежить фактичне вирішення проблеми. Я не називатиму зараз імена та посади. Однак у Тарутинській громаді чомусь не побоялися виділити необхідні гроші, а в Ренійській громаді – побоялися… Повірте, і керівництво Ренійської громади, і адміністрація лікарні роблять все можливе, щоб покращити стан справ у місцевій медицині. На жаль, далеко не все залежить від нас.

Скажу відверто: я глибоко переживаю цю ситуацію не лише як адміністратор. Я глибоко переживаю на особистомурівні. Мені дуже не хотілося б увійти в історію Ренійської громади в якості останнього керівника, при якому закінчилася історія нашої лікарні. Я хочу, щоб ця історія мала продовження. Гідне продовження.

guest

0 коментарів
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии
0
Поділіться своєю думкою з цього приводу в коментарях під цією новиною!x