Як Україні швидко перемогти росію? – версія колишніх керівників НАТО

Зухвалий напад України на великий російський військовий корабель в окупованому Криму 26 грудня 2023 року став ще одним епізодом у стратегії щодо позбавлення Росії контролю над Чорним морем. Більшість російських кораблів вивели із Севастополя і російський Чорноморський флот більше не може знайти безпечної гавані на Кримському півострові. Всі порти там тепер уразливі для атак зі сторони України. Про це йдеться в авторській публікації Роуз Геттемюллер, колишньої заступниці генерального секретаря НАТО та Майкла Райана, колишнього заступника помічника міністра оборони США з питань європейської політики та політики НАТО на сторінках Foreign Policy, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

На думку Роуз Геттемюллер та Майкла Райана, потрібно сформувати модернізований JAAT, який включатиме БПЛА, озброєні ракети Maverick і Hellfire, баражуючі боєприпаси, високоточні артилерійські снаряди і ракети збільшеної дальності, які запускаються з літаків. Ці системи координуватимуться в електромагнітному середовищі, створеному українськими операторами для домінування у місцевому повітряному просторі, насичення поля бою боєприпасами та розмінування, щоб відкрити шлях для наземної атаки.

Інститут вивчення війни зазначає, що з червня по грудень 2023 року спостерігалося постійне виведення російських військових кораблів із Севастополя до Новоросійська. У той час як РФ робить усе можливе, щоб атакувати інфраструктуру України, ризиковане розміщення її кораблів та підводних човнів, озброєних ракетами «Калібр», у Чорному морі наражає їх на потенційний напад з боку України. Це мовчазне визнання того, що Росія більше не може покладатись на кримські порти.

Успіх України був забезпечений вітчизняними ракетами та дронами, які іноді запускалися за допомогою човнів «Зодіак» або гідроциклів. Але найпотужніші атаки були завдані з повітря, де Україна використовувала свої винищувачі радянської доби для запуску ракет як вітчизняного виробництва, так і ракет, поставлених НАТО. Ці атаки відбувалися під прикриттям передових засобів ППО України, зокрема іноземних, які регулярно збивають більшість російських ракет та безпілотників.

Таким чином, Україна досягла значних успіхів, позбавляючи Росію контролю як над морським, так і над повітряним простором України, тим самим не дозволяючи російським ВМФ і ВПС діяти безкарно. Але чи цього достатньо для перемоги України? Багатьом західним експертам перемога не здається можливою перед нескінченною хвилею російських військ, які руйнують українських захисників. Стратегія України, яка не дозволяє Росії вільно використовувати її повітряний та морський простір, можливо, і працює, але за нинішніх обставин, вона не допоможе перемогти російську армію на суходолі і не допоможе захиститися від кожної ракети, яка вражає цивільні цілі.

Справді, сьогодні у багатьох країнах Заходу є поширеною думка про те, що Україна програє наземну війну Росії, яка підкорить місцеве населення. У Києві почувши це, могли б закликати до припинення вогню та вимагати миру з Росією. Але це означає поразку не лише України, але й США та їхніх союзників у Європі та Азії. Це додало б сміливості і Росії, і Китаю безперешкодно домагатись реалізації власних політичних, економічних та військових амбіцій, включаючи захоплення нових територій у Східній Європі та у Тайвані.

Але чи є доцільною така точка зору і чи успіхи України на морі та у повітрі свідчать про те, що може бути інший шлях до перемоги? Російську армію можна перемогти, скориставшись готовністю України воювати новими методами. Ключовим елементом для витіснення росіян є невпинні й точні повітряні атаки сихронно із маневрами об’єднаних збройних сил на суходолі.

Хоча українці чудово використовують наявну зброю для завдання ударів по російських збройних силах як у стратегічному аспекті у Криму, так і в оперативному аспекті по командних та логістичних об’єктах, успіх на тактичному рівні залишається недосяжним. Щоб досягти тактичного прориву на суходолі, який призведе до оперативного та стратегічного успіху, їм необхідно буде діяти ефективніше з повітря.

У 2024 році Збройні сили України мають створити тимчасові вікна локалізованої переваги у повітрі, в яких можна було б зосередити вогневу міць та маневрувати силами. Враховуючи те, що українці не дозволяють росіянам господарювати у їхньому повітряному просторі, такі вікна можна створити з інструментів, які вони вже мають під рукою. Більша та краща зброя, яка адаптована до цього сценарію, зробить їх успішними на усій лінії фронті з Росією.

Генерал Валерій Залужний, командувач Збройних сил України, визнає, що для виходу з нинішнього позиційного глухого кута, який вигідний Росії, і повернення до маневреної війни, потрібна перевага у повітрі, здатність проривати мінні перешкоди, кращі протибатарейні можливості та більше засобів для радіоелектронної боротьби. По-перше, це озброєні БПЛА, які використовують розвідку в реальному режимі часі для координації атак з артилерією (які можуть включати належно озброєні безпілотники турецького виробництва – TB2, MQ-1C Grey Eagles, MQ-9 Reapers або виготовлені на замовлення дешеві та легкі БПЛА, які здатні використовувати необхідне озброєння). По-друге, озброєні БПЛА задля придушення ППО супротивника, і навіть імітатори зенітно-ракетних комплексів середньої дальності задля стримування російських пілотів. І по-третє, безпілотні машини для прориву та розмінування.

Хоча такі технології є новими, таке поєднання можливостей нагадує метод, який США та союзні сили НАТО практикували під час холодної війни у Західній Німеччині для протистояння сухопутним силам країн Варшавського договору, які мали кількісну перевагу та багаторівневу систему ППО. Об’єднана група повітряного нападу (JAAT) була створена для синхронізації ударних гелікоптерів, артилерії та безпосередньої авіаційної підтримки винищувачів заради постійного обстрілу супротивника у разі атаки наземних військ. Таке об’єднання сил НАТО мало надати силам Альянсу масу, маневреність і гнучкість, які необхідні для подолання чисельної переваги, запобігання війні на виснаження та кривавої сутички, яка характеризує нинішню тупикову ситуацію в Україні.

У випадку України, модернізований JAAT включатиме, серед іншого, озброєні БПЛА, які несуть ракети Maverick і Hellfire, баражуючі боєприпаси, високоточні артилерійські снаряди і ракети збільшеної дальності, які запускаються з літаків. Ці системи координуватимуться в електромагнітному середовищі, створеному українськими операторами для домінування у місцевому повітряному просторі, насичення поля бою боєприпасами та розмінування, щоб відкрити шлях для наземного нападу. Цей оновлений JAAT – назвемо його електронним, або eJAAT – створить бульбашку локалізованої переваги у повітрі, яка надуватиметься залежно від просування загальновійськових сил під її захистом.

Враховуючи готовність Росії до значних втрат, eJAAT може бути ефективнішим в обороні: нарощування вогневої потуги проти наступаючих військ через eJAAT може призвести до приголомшливого розгрому нападників, відкриваючи перед Україною можливості стратегічно використати раптову зміну ситуації на полі бою.

Залужний публічно заявив, що «вирішальним фактором буде не один новий винахід, а об’єднання всіх існуючих технічних рішень». Як і всі фахові командири, Залужний з болем усвідомлює, що воєнна кампанія 2023 року пройшла не так добре, як він припускав. Незважаючи на це, українці чітко продемонстрували свої інноваційні таланти, готовність використати західні методи та повну відданість перемозі. Допомога США та Європи у тому, як краще справлятися з оперативною складністю та динамічніше поєднувати технології, інформацію, тактику та адаптовану безпекову допомогу до eJAAT, стимулюватиме рух на статичному полі битви сьогодні та надасть Україні шанс на боротьбу.

Якщо Україна зможе досягти імпульсу у наземній війні, який вона втратила під час невдалого літнього контрнаступу, то матиме реальний шлях до перемоги. Цей шлях пролягатиме через продемонстровану Україною майстерність на морі та у повітрі, а також складну комбінацію воєнних методів на суходолі. Це буде шлях до перемоги не лише для України, але й для США та їх союзників.