(Не)хочу заміж: як жінки в Аккермані ставляться до офіційного та цивільного шлюбів

Сімейні стосунки останнім часом в Україні, та й у всьому світі, зазнають значних змін. Статистика говорить про те, що все більше шлюбів завершуються розлученням. Чоловіки, зазвичай, звинувачують жінок, жінки натомість ─ чоловіків. Разом з цим перші впевнені, що прекрасна стать сидить і мріє про те, щоб якнайскоріше надягти обручку, а другі – що мужня половина перебільшує значення шлюбу для сучасних дівчат, хоч і не всі такі категоричні. Аби дізнатися, як ставляться до офіційної реєстрації шлюбу аккерманки, «Бессарабія INFORM» вирішила провести своє невеличке опитування, в якому взяли участь близько ста людей.

За інформацією Мін’юсту, кількість розлучень у 2023 році зросла, порівняно із попереднім роком. Лідирує столиця України ─ Київ, далі йдуть Дніпропетровська, Одеська, Харківська, Київська та Вінницька області.

Щодо весіль, то найбільша активність також спостерігалася в Києві, а також Дніпропетровській та Одеській областях.

За 2023 рік Білгород-Дністровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану зареєстрував 477 шлюбів. Прорахувати, скільки пар проживають разом без офіційної реєстрації, доволі складно, і ця цифра може різнитися чи не щодня.

Психологи все частіше говорять про те, що цивільний шлюб ─ це не повноцінне партнерство, адже у більшості випадків жінка відчуває себе заміжньою, а чоловік при цьому почуває себе вільним. Проте, 41% опитаних жінок в Аккермані не повністю погоджуються із такою думкою. Переважно це стосується тих дівчат, які уже мали досвід офіційного шлюбу, проте він виявився негативним. Непрості стосунки з чоловіком, складне розлучення ─ усе це створює своєрідну перешкоду у бажанні знову обтяжити себе повноцінною родиною.

«У мене був офіційний шлюб протягом десь чотирьох років, а також близько трьох я перебувала у так званому цивільному шлюбі. Знаєте, як на мене, ніякої різниці. Чоловіки, що в офіційному, що в цивільному, почувають себе вільно: їм невідомо, що таке декретна відпустка, що таке кухня без кінця і краю, а мені доводилось і за дітьми доглядати, і хатніми справами займатися, а при цьому, на їхню думку, я ще й мала світитися від щастя. Тож я не можу сказати, що в офіційному шлюбі є якісь гарантії, що твій чоловік буде допомагати та брати частину обов’язків на себе», ─ говорить Аліна, 34 роки, розлучена.

Для деяких аккерманок цивільний шлюб ─ це лише спосіб перевірити, яким буде життя з чоловіком, після чого вже й можна подумати про офіційне заміжжя. Такої точки зору дотримується близько 28% жінок, які вже як мінімум один раз перебували в офіційному шлюбі.

«Одразу після букетного періоду в РАЦС ─ це безглуздо, перевірила на власному досвіді. Краще спочатку пожити разом без штампів у паспорті. Коли поживеш з людиною під одним дахом, тільки тоді зможеш зрозуміти, які його риси та звички ти зможеш прийняти, а які тебе будуть «вибішувати» все життя. Так простіше зробити вибір ─ чи продовжувати такі стосунки, чи краще «піти в туман», не озираючись», ─ поділилась Тетяна, 28 років, розлучена.

Дійсно, статистика розірвання шлюбів в Україні, яку ми наводили вище, доводить, що навіть офіційно оформлені стосунки не дають гарантій того, що чоловік не пошкодує про своє рішення одружитися і не піде. Жодна офіційна реєстрація не зможе утримати разом людей, якщо хоча б один із них вирішив поставити у стосунках крапку.

Близько 32% дівчат, переважно у віці 35-45 років, зауважують, що готові до шлюбу, і навіть дуже цього хочуть, але причина тут зовсім не у безмежному коханні. Що ж штовхає жінок до шлюбу, навіть якщо вони мали негативний досвід до цього?

Першою і найбільш поширеною причиною є страх самотності. Психологи твердять, що на офіційному шлюбі частіше «зациклені» жінки, яким такий досвід передали бабусі та матері.

«Моя бабуся втратила на війні чоловіка, мого діда. Їй довелося самій виховувати двох дітей, зокрема й мого батька. Вона так більше не вийшла заміж і в жодному разі не погодилась би на спільне проживання з іншим чоловіком. Так виховували і нас, що шлюб ─ це головне, і декількох просто не може бути. У мене б і думки не було просто жити з чоловіком, якщо я з ним не одружена. Про розлучення я також не думаю, хоча відверто можу сказати, що мій шлюб нещасливий», ─ розповідає Олена, 38 років, заміжня.

Серед дівчат до 25 років відсоток тих, що готові вийти заміж, аби не залишитися самотньою, значно менше ─ 8%. На думку багатьох психологів така поведінка може свідчити про те, що людина, не дивлячись на вік, ніяк не може подорослішати, то ж така особистість ще незріла й несформована. Такі жінки часто сповнені різноманітних комплексів, які йдуть ще з дитинства. Їм важко вийти з-під батьківської опіки, брати на себе відповідальність, залишатися наодинці зі своїми проблемами, тому й намагаються скоріше офіційно укласти шлюб, щоб перейти під опіку чоловіка.

«Я не уявляю собі, що можу залишитись сама. Я вже закінчила університет, працюю, але досі живу з батьками. Навіть не дивлячись на те, що принаймні можу дозволити собі орендувати квартиру, я боюсь жити сама. На жаль, мій хлопець не поспішає робити пропозицію, хоче, щоб я просто переїхала до нього. Але я так не можу, батьки вважатимуть мене дівчиною легкої поведінки. У нашій родині не схвалюють цивільні шлюби», ─ ділиться Ольга, 24 роки, незаміжня.

Фахівці, у свою чергу, наголошують на ризиках ранніх шлюбів, говорячи про те, що молоді люди у віці 20-25 років психологічно не завжди готові до серйозних стосунків. У такому віці ще переважають завищені очікування, вони сподіваються, що їх сприйматимуть такими, які вони є, але частіше за все цього не відбувається, і родина розпадається.

Деякі вчені вважають, що молоді, перш ніж створювати нову сім’ю, необхідно перш за все відокремитися від батьків і почати жити самостійно. Але не завжди у сучасних молодих дівчат є така можливість, оскільки батьки просто не готові відпускати їх у доросле життя.

«Я б залюбки почала самостійне життя. Просто вже задихаюся від батьківської опіки, але мама не дає цього зробити. Навіть навчалась на заочному відділенні, а коли їздила на сесії, то жила у своєї тітки. Для мене навіть цивільний шлюб ─ це вихід, аби тільки втекти від батьків», ─ розповідає Тетяна, 23 роки, незаміжня.

На думку аккерманок у віці від 35 до 45 років, у цивільному шлюбі особисто для них є свої переваги з точки зору захисту майна і власних заощаджень.

«У мене був офіційний шлюб. Після розлучення довго ділили землю і будинок. Довелося трохи напрягтися, щоб викупити половину дома у колишнього чоловіка. Тому тепер ніякої офіційної реєстрації. Я не хочу потім боротися за майно, яке отримала своєю працею і своїм здоров’ям. Та й у такому партнерстві є безліч своїх плюсів: ви можете краще пізнати один одного, перевірити почуття, якщо вони взагалі є. Я не розглядаю цивільний шлюб як обмеження свободи, тому почуваю себе вільною і нікому нічого не винною», ─ зазначає Вікторія, 42 роки, розлучена.

Близько 12% аккерманських жінок мріють про шлюб, оскільки впевнені, що чоловік може вирішити їх проблеми, зокрема фінансові.

«Я доволі гарна жінка, чому я не можу мріяти про те, щоб вийти заміж за забезпеченого чоловіка? Я хочу машину, власну справу, хочу коштовності і гарний одяг. Все це мені не вдається отримати самостійно, хіба що працювати на трьох роботах. Але то не про мене. Тому й шукаю собі чоловіка, який би міг задовольнити мої потреби», ─ розповідає Ксенія, 21 рік, незаміжня.

Такої думки дотримуються і деякі жінки старшого віку.

«Я тричі була заміжня. Зараз третій шлюб. У мене двоє дітей від попередніх двох шлюбів. Але чоловіки, як сказати, ─ не «тягнули» мене. Третьому довелося найскладніше ─ він забезпечував мене і двох моїх дітей. Правда, старший уже дорослий. А донька ще живе з нами. Останнім часом у нього проблеми з роботою, це мене тривожить. Я розумію, що з чоловіком, який не зможе мене забезпечити, я довго не протягну», ─ зізнається Валентина, 58 років, заміжня.

Серед жінок в Аккермані 5% замислюються про шлюб, щоб побороти… нудьгу. Офіційні стосунки для них ─ не спільне партнерство та кохання, а бажання заповнити кимось свій вільний час.

«У всіх моїх подруг є чоловіки. Знаєте, як я хочу заміж? Вони завжди жаліються на своїх чоловіків, але в той же час, коли ми збираємося, десь відпочиваємо, їх другі половинки завжди поряд. Вони можуть разом піти на прогулянку, подивитись ввечері фільм, випити пива влітку десь у кафе. У мене такого немає. А я хочу з кимось проводити свій вільний час. Добре, якщо це буде якийсь нормальний чоловік», ─ зазначає Катерина, 32 роки, незаміжня.

З опитуваних у Білгороді-Дністровському чоловіків, 98% упевнені, що кожна дівчина чи жінка, незалежно від віку, статків, кар’єри все ж таки бажає вийти заміж. І лише 2% припускають думку, що прекрасна половина людства у сучасних реаліях тяжіє до незалежності та повної свободи. З такою позицією незгодна більшість опитаних аккерманок.

«Я не з тих жінок, які будь-якими способами тягнутимуть чоловіка у зашморг Гіменея. Взагалі не хочу. Була там разок, не сподобалося», ─ з усмішкою говорить Олена, 35 років, розлучена.

Дівчата, які не ставлять заміжжя своєю першочерговою задачею, запевняють, що не належать до феміністок, але для них існує багато більш важливих речей, окрім шлюбу.

«Жодного разу ще не була у шлюбі, можливо й не буду ніколи. На світі так багато класних речей, навіщо обмежувати себе? На жаль, сучасні чоловіки не розуміють, що кухня та хатні клопоти ─ це не єдине призначення жінки. Через особливості своєї роботи, часто доводиться спілкуватися і з жінками, і з чоловіками. І чомусь кожен з них упевнений, що мрія кожної з нас ─ це обслуговування чоловіка й дітей, а декрет ─ то взагалі вища насолода. Насправді це зовсім не так. Тим паче якщо дотримуватись думки чоловіків, то їх головне задання ─ це заробіток і фінансова стабільність, а як показує практика, дівчата навчилися заробляти інколи в рази більше за чоловіків. І я не про утриманок чи жінок легкої поведінки. Тому я не готова свої інтереси і свою кар’єру поставити на другий план, а натомість вийти заміж. Це не моє», ─ висловлює свою думку Анастасія, 29 років, незаміжня.

Деякі з дівчат упевнені, що усі, хто над усе мріє про шлюб, має «синдром Попелюшки».

«Нам з дитинства нав’язують думку, що кожна жінка неодмінно має вийти заміж. Непогано, якщо ще й вдало. Такі собі Попелюшки, які цілими днями жарять-шкварять, прибирають, задовольняють усі потреби чоловіка. А чоловіки не задумувались, що не так воно вже нам і потрібно? Ми живемо не у 18 чи 19 столітті, коли більшість жінок не мали права чи можливостей вчитися, і  єдине, що вони могли зробити ─ це вдало вийти заміж. Багато чоловіків намагаються маніпулювати історією, ніби так історично склалося, що місце жінки на кухні. А давайте копнімо глибше, може повернемось до матріархату? Що було, того вже немає. А тому жити в сучасному світі із застарілими поняттями просто безглуздо. Це нормально ─ не хотіти заміж. Так що хай чоловіки розслабляться, не всі ми хочемо їх затягнути в офіційний шлюб», ─ поділилась власною точкою зору Арина, 36 років, незаміжня.

Серед опитуваних жінок є й такі, що знайшли своє щастя у шлюбі поряд з коханими чоловіками. Деякі з них зізнаються, що справжнє кохання прийшло не одразу, після першого не зовсім вдалого досвіду, та тим не менш зазначають, що шлюб – це партнерство, де двоє працюють над стосунками, підтримують та поважають один одного.

«Я вже десять років у шлюбі і хочу сказати, що так, бувають свої негативні моменти. Але ми з чоловіком долаємо їх разом. Він дослухається до мене, я намагаюсь підтримувати його. Так і живем. Якщо якісь жінки говорять, що шлюб ─ це «кабала», я думаю, що вони просто не знайшли того самого. Погоджуюсь, що справжні стосунки ─ це дійсно не лише кухня та прибирання. Мій чоловік розуміє, що мені теж потрібно відпочивати, і у нас скандалів з приводу брудного посуду немає. Він дає мені час на себе. Я вдячна йому за це, і тому мені приємно зі свого боку приготувати щось смачненьке для нього, те, що він любить. А що? Я відпочила, набралася сил, тож і чоловіка можна побалувати. Має бути повага двох окремих особистостей один до одного, тоді немає, як зараз модно говорити, «аб’юзивних» стосунків. Класний чоловік – дорівнює класний шлюб. Класний шлюб – це щастя. А коли щаслива я, то й всі навколо щасливі, як би банально це не звучало», ─ ділиться своїм досвідом Ірина, 36 років, заміжня.

Хоч не завжди шлюб можна назвати вдалим, проте часто жінки не втрачають віру у можливість міцних стосунків.

«Я вийшла заміж вдруге. У мене двоє маленьких дітей від першого шлюбу, та мій чоловік сприйняв їх, як власних. Ви не уявляєте, як і вони прив’язалися до нього. З першим чоловіком у нас часто-густо були сварки. Просто на рівному місці. Тепер все не так. Зараз зі своїм коханим я зрозуміла, як може бути по-іншому. Я щаслива. Наскільки спочатку боялася надто зближатися з новою людиною, але він довів, що йому можна довіряти. Чекав, дуже м’яко підводив мене до того, що у шлюбі немає нічого страшного, коли двоє кохають і розуміють один одного. Так, заміжжя ─ це не панацея від усіх нещасть. Але боятися цього не варто, просто треба знайти своє», ─ розповідає Алевтина, 28 років, заміжня.

Думки жительок Аккермана ще раз доводять, що сучасний світ постійно змінюється, зокрема зазнають трансформацій й інститут сім’ї та визначення ролі жінки у цьому житті.

З опитаних дівчат 71% не вважають заміжжя своєю головною і першочерговою метою у житті, проте більшість з них розглядають можливість спільного проживання (цивільний шлюб), та 2% цілком відмовляються від шлюбу у будь-якій формі. Решта 29% дійсно хочуть вийти заміж, проте причиною їхнього бажання не завжди виступає кохання, а страх залишитися самотньою, вирішити свої проблеми за рахунок чоловіка або заповнити кимось вільний час. Інші щасливиці все ж таки знайшли свою другу половинку і впевнені, що разом чоловік і жінка в змозі подолати будь-які труднощі життя.

Як би не було, більшість психологів упевнені, що перш ніж шукати велике кохання, спершу треба знайти любов у собі, а вже потім знайти того, з ким її можна розділити.