Таємниця туалетного столика в музеї села Котловина: нерозділене кохання чи забаганка багатія?

Краєзнавчий музей у селі Котловина Ренійської громади Ізмаїльського району містить чимало цікавинок та унікальних артефактів. Кожна річ, яка нині знаходиться у його залах, колись слугувала у побуті селян гагаузької столиці Бессарабії. До місцевого будинку історичних скарбів ці речі згодом приносили нащадки володарів, котрі бажали, щоб вони збереглись та показували наочно минуле села. Одна з таких речей – туалетний столик з дзеркалом, який лише одним своїм виглядом вже створює навколо себе таємничу атмосферу. Про це розповідає “Бессарабія INFORM”.

Історію створення цього насправді витвору мистецтва розповіла “БІ” директор місцевої школи у Котловині Прасковія Яковлівна Долапчі. Річ у тому, що місцевий музей знаходиться у підвальному приміщенні навчального закладу, і саме в одному з його залів велично стоїть річ, яка одразу впадає в око відвідувачів.

За словами пані Прасковії, на початку минулого століття один з місцевих жителів Котловини відправив свого сина у далеку Німеччину, аби той навчився майстерності у столярній справі. Син виправдав сподівання батька – старанно вчився та з часом досяг чималих успіхів у навчанні. Його вчитель, вбачаючи талант у хлопця, запропонував йому залишитись у Німеччині. Майстер вважав, що у молодого гагаузця є добрі перспективи на майбутнє, адже він виявися старанним учнем.

Однак юнак настільки сильно любив свій рідний край, що відмовив вчителю, бажаючи повернутись додому. Наставник не зміг переконати молодика, і тому на прощання подарував йому  інструменти, за допомогою яких той зміг би показати свою роботу батькові. Молодий гагауз, чиє ім’я назавжди залишилось у минулому, повернувся додому.

Як склалась його подальша доля, вже навряд чи хто зможе розповісти. Однак достеменно відомо, що у 1914 році він власноруч зробив цей туалетний столик.

Відтоді минуло понад сто років! Однак туалетний столик не змінював свій вигляд з дня свого створення –  фарба та абсолютно усі деталі й елементи оздоблення залишились у первозданному вигляді, навіть дзеркало. Від верху до низу це – оригінальний столик! І він у єдиному екземплярі, другого такого просто не існує…

Додамо, що таку річ мати в себе вдома на ті часи міг собі дозволити далеко не кожен селянин, адже це була дуже дорога робота. Та кому саме призначався столик, для кого був створений – ніхто не знає. Хоча люди подейкують, що, можливо, майстер зробив його для своєї коханої, яка, на жаль, відмовила йому…

Ось така красива легенда створення існує в одного з експонатів чудового музею, про який читач обов’язково з часом дізнається набагато більше. А поки що – невеликий бонус.

Одна з версій щодо походження самих гагаузів полягає у ствердженні, що гагаузи – це  оттуречені болгари, які прибули з Греції. Доказом цього слугують елементи оздоблення домівок у Котловині. Ви спитаєте, як це пов’язано? Зараз пояснимо.

Як усі знають, у Древній Греції існували три види колон: доричний, іонічний і коринфський. Саме такими типами оздоблення колон можуть похвалитись домівки у селі Котловина.
Доричний вид – це коли кут будинку прикрашається жолобами зверху вниз, без верхньої капітелі. Цей символ у гагаузів означає, що чоловіки цієї нації є  сильними та мужніми.

Іонічний – це коли капітель оздоблена двома завитками. Це ознака жіночності та краси, і водночас – поєднання жіночої краси та чоловічої мужності.

Коринфський вид – це коли капітель прикрашена корзиною з квітами. Це говорить про те, що наскільки б сильним та суворим не був чоловік, він буде тримати своє кохання у руках та завжди дарувати квіти коханій.

І ще одна цікавинка для вас: самі гагаузи називають себе “гагаузла”. Де “гага” означає “ніс”, а “узла” – це рівний. Щоб не казали гагаузам, вони знають свою дорогу і ніколи не відступлять від неї. Вони знають насправді, чого саме прагнуть у цьому житті, і як цього досягти.

Ще існує слово “гюгогуз”, що в перекладі – “небо”. Це означає, що гагаузи – це небесні люди. Бог їх наділив силою, мужністю та надав їм можливість влаштуватись у цих степах та перетворити їх на родючий край…