Справа загиблого Дяжука живе далі: “Бессарабія INFORM” вперше після трагедії побувала на “Дунайському Аграрії” та поспілкувалася з новим директором

Унікальне органічне підприємство “Дунайський Аграрій”, яке відомо не тільки в Україні, а й далеко за її межами, було офіційно засновано у червні 2013 року. Воно розташоване у селі Саф’яни на так званій 45-тій «золотій» паралелі, що вважається золотою серединою планети Земля. В цьому році компанії, яка користується шаленим попитом на свою органічну продукцію, виповнилось десять років. Однак ювілейний червень став для підприємства чорним – в страшній автокатастрофі загинув засновник та директор Роман Улянович Дяжук… Як сьогодні попри виклики долі працює найбільше в Україні підприємство з вирощування органічної продукції, «Бессарабії INFORM» в ексклюзивному інтерв’ю розповів новий керівник «Дунайського Аграрію» Дмитро Сергійович Шаров, який робить усе можливе, аби гідно продовжувати справу засновника.

Насамперед нагадаємо читачам, що у 2011 році Роман Дяжук, прагнучи розпочати власний бізнес та бути корисним для людей, викупив колишній колгосп в Ізмаїльському районі. Маючи у розпорядженні дві тисячі гектарів українського органічного чорнозему, він почав заглиблюватися в тему праці на землі й згодом обрав напрямок органічного виробництва, адже побачив у ньому потенціал і можливість ринкової диференціації.

Зауважимо, що Роман Улянович був людиною, яка постійно працювала, намагаючись досконало розібратися у темі. Тому він їздив світом, відвідував виставки та семінари, щоб набратись необхідних знань та досвіду. Адже органічне землеробство суттєво відрізняється від звичайного, і потрібно чимало знань, щоб розвивати такий бізнес. Згодом Дяжук отримав сертифікати «UA-BIO», «NOP», «Bio Suisse». Його невтомна праця та вдало підібрана команда почали давати свої результати – з 2015 року компанію стали впізнавати. Продукція «Дунайського Аграрія» почала експортуватись до Південної Кореї, Тайваню і Японії, Великобританії, Австрії, Німеччини, Нідерландів, балтійських країн. До того ж, овочі та фрукти сьогодні можна знайти на полицях супермаркетів усіх відомих українських мереж. А вже перед початком пандемії коронавірусу на землі Аграрія почали приїздити цілі туристичні групи з різних куточків країни та навіть з-за кордону, аби на власні очі побачити, як вирощують знамениті придунайські органічні овочі та фрукти.

–       Пане Дмитре, як давно Ви знайомі з «Дунайським Аграрієм»?

–       Я працюю у компанії з 2019 року – прийшов на співбесіду у Києві, і мене одразу прийняли на роботу, на посаду директора торгового дому. Я відповідав за реалізацію продукції, за логістику, склад у Києві та за комерційний офіс в цілому.

–       Я не можу не запитати: минуло 4 місяці з моменту загибелі Романа Дяжука. Як колектив сприйняв звістку, як тримається?

–       Ця звістка була шоком для всіх. Роман Улянович замикав на собі багато питань, особливо  стосовно виробництва. І коли трагедія трапилась, до неї не був готовий ніхто. Але ми не мали права зупинятись у роботі. Тому зібрали весь колектив і поговорили, змотивували всіх, щоб народ зібрався з силами й почав працювати ще краще, ще з більшою відповідальністю. Адже планка у «Дунайського Аграрія» знаходиться на високому рівні, і ми просто не маємо права втрачати ці позиції. Тепер наша головна задача – щоб компанія продовжила працювати та стала саме такою, якою її мріяв зробити та бачив у своїх планах Роман Улянович, коли її створював. Ще додам, що на даному етапі склад всього колективу яким був, таким і залишився, нікого не звільнили.

–       Як відреагували партнери на трагедію?

–       Звісно, що всі виразили співчуття, й водночас були зацікавлені в тому, щоб компанія далі працювала. Всі поставились до ситуації з розумінням. Робочі зв’язки не були перервані, всі лишились і разом працюємо.

–       А як щодо пайщиків «Дунайського Аграрію»?

–       Те ж саме: всіх зібрали, всім сказали, що компанія розвивається, не припиняє свого існування і працює далі попри страшну трагедію.

–       Чи задумувались Ви над тим, щоб виростити певний фрукт, овоч чи трави та назвати на честь покійного керівника?

–       У нас є декілька проєктів в цьому напрямку, й не тільки стосовно продукції, а взагалі, – щоб залишилась пам’ять про Романа Уляновича. Вони зараз у розробці, тому я не буду казати, що саме. Ви згодом все самі дізнаєтесь.

–       А як щодо його останніх проєктів, наприклад, безглютенової паски? (для довідки: без молока, яєць та цукру – саме такою була створена унікальна випічка навесні цього року, задум про яку в Дяжука з’явився дуже давно. Реалізувати її він зміг у квітні напередодні свята Великодня. Додамо, що така паска була створена на основі 4 видів борошна із додаванням засушених органічних фруктів й трав. Зверху унікальна вегетаріанська паска була покрита чорним органічним шоколадом без цукру. Важила вона 600 г й отримала чималий успіх у споживачів – ред.). Чи будуть продовжуватись цей та інші подібні проєкти, адже керував ними безпосередньо він сам?

–       Ну дивіться, конкретно безглютенова паска – цей напрям досить короткий був, сезонний, скажімо так. Але запустити його далі ми, думаю, зможемо: піднімемо продажі минулого сезону, внесемо деякі корективи, і так – він буде реалізовуватись далі. Взагалі скажу, що всі проєкти, які реалізував, розробляв, та навіть ті, які тільки планував пан Роман, – вони всі будуть запущені. Не одразу, ні. Поступово, один за одним, щоб правильно прорахувати економічну рентабельність, проробити всі деталі. Вважайте, що кожен такий проєкт – це свого роду стартап: піде чи не піде, це все гроші. Десь щось побачили, десь щось придумали – взяли, дали завдання технологам, щоб прорахувати, чи можемо ми це зробити, і що саме для цього потрібно. Як звичайний бізнес, коли відкривається: спочатку є головна ідея, потім прорахунок, створення реалізації ринку і все – запуск виробництва.

–       Чи часто виникають подібні ідеї?

–       Часто, і їх багато (посміхається). Головне, щоб грошей на всі проєкти вистачало. Тому що зараз всі розуміють стан економіки країни. В цілому, якщо брати довоєнні часи – звісно, реалізація в кількісному вираженні була більша.

–       Багато підприємств країни через війну вимушені були переносити свої виробничі комплекси на інше місце, буквально в інші області? І це чималий процес – пошук відповідного й безпечного, що є досить важливим, місця. Чи виникала така думка у керівництва Аграрія?

–       Про перенесення взагалі думки не виникало. Коли тільки починалась війна, ми в полі сіяли горошок молодий. Зібрались тоді – що робити? Нам як аграріям в будь-якому випадку потрібно сіяти, робити – інакше ніяк. Ну уявіть собі ситуацію, якби всі фермери країни зібрались та сказали: «Та ні, робити нічого не будемо!». По-перше, це люди, по-друге – це харчова безпека. Тому просто продовжили свою роботу тут, на місці.

–       А взагалі, на початку вторгнення росіян, у підприємства, яким Ви нині керуєте, були проблеми з постачанням сировини чи нестачею певних продуктів?

–       В нас були лише проблеми з контрагентами, з маркетами – вибити з них кошти. Тому що у нас якраз йшла тоді посівна, та було багато інших робіт. Ви ж розумієте, щоб мати продукцію, потрібно щось на початку вкласти, зробити інвестицію. Ми кожен рік інвестуємо чималі кошти. Є багато розхідного матеріалу. А деякі маркети, коли все почалось, поставили оплату на «Стоп» – і лише через деякий термін розморозили. Так, вони просто суттєво злякались. Але цей крок, в свою чергу, дуже сильно вдарив по нашому підприємству – нам довелось шукати гроші в інших місцях, а не користуватись тими, на які ми розраховували. Адже ми не мали право гаяти час. В такому ракурсі ми передивились роботу з іншого боку і вжили певних заходів, щоб подібного вже більше не допускати. Зробили собі чергу – ось з цими маркетами ми працюємо в першу чергу, а ось з цими – в останню, тому що коли нам потрібна була допомога, ніхто нічого з їх боку не зробив.

–       Я знаю, що тепер з вами працює Андрій Бігленко, котрий першим в Україні налагодив виробництво та продаж в’ялених томатів. Перед повномасштабним вторгненням він жив і працював у Чорнобаївці Херсонської області. Але потім був змушений евакуюватись, а своє підприємство, яке на той час вже працювало років 8, поставити на паузу. Що з ним тепер?

–       Так, Андрій свого часу придумав та розробив цю власну унікальну технологію. Після початку війни він вимушений був, звісно, виїхати. Дізнавшись про це, ми йому запропонували відродити своє виробництво, продовжити його вже на базі нашого. Й також паралельно з цим очолити напрямок перероблювання у «Дунайському аграрії» з нашої продукції.

–       Він зараз є Вашим партнером по бізнесу?

–       Так, і він у нас відповідає за переробку продукції. Взагалі, знаєте, потрібно працювати саме з тими людьми, у яких горять очі. Які прагнуть розвиватись у своїй діяльності. Бігленко – саме така людина. Коли Андрій приїхав до Романа Уляновича, ми всі познайомились особисто й обговорили всі умови співпраці. Він вже забрав свою родину, переїхав сюди, у наш край, на постійне місце проживання. І так, він працює з нами.

–       Нещодавно Ваша компанія зайняла друге місце в рейтингу ТОП-10 найвпізнаваніших брендів України. Наскільки часто Аграрій займає призові місця у подібних конкурсах ?

–       Ну дивіться, якщо брати наше господарство, ми наразі є найбільшим виробником органічної продукції в Україні взагалі – і в асортиментному аспекті, і в кількісному. В нас насправді багато продукції, тому наш бренд дійсно є популярним. Тому що ми багато у це вкладаємо сил, намагаємось донести знання до людей, чому саме потрібно їсти органічні овочі й фрукти. Адже це не тільки безпечні продукти, це ще мова й про органолептику – тобто, наші продукти відрізняються за смаком від звичайних, які на сьогодні постійно обробляють хімією.

–       Чи насправді велика різниця у цих продуктах – органічних та неорганічних?

–       Різниця дійсно є! Спробуйте, ви самі впевнитесь у цьому (посміхається).

–       Обов’язково! Чим підприємство займається взимку, коли земля відпочиває?

–       Взимку у нас також багато роботи. Є обов’язкове планування на рік, в яке входить дуже багато питань. От зараз, приміром, буде посівна. Потім йде планування на наступний рік: вирішення асортименту, сортів, закупівля насіння, бронювання розхідних матеріалів й дуже багато іншого. Здається як: ну посіяв та й чекаєш, поки воно зійде, зібрав й все. Але ні. Робота є постійно, і потрібно працювати весь час. Навіть коли землю ми обробили, і вона відпочиває, все одно для людини є праця. Так, агроном може піти на тиждень-другий відпочити, а потім він повертається й береться до великого прошарку роботи – планування. Тому що, якщо не планувати – все дуже швидко закінчиться. Ви можете запланувати таке, що не зможете подужати. Наприклад: виростили продукцію, а зібрати не вдасться – не буде вистачати людей. Або ви можете зібрати такий об’єм врожаю, який на нашому ринку потрібен не буде, саме у такій кількості. Тобто, коли ми прораховуємо саме план роботи, ми відштовхуємось від наявності нашої сили та наших можливостей, від того, що ми можемо запропонувати та реалізувати.

–       Зараз суха осінь. Це проблема для аграрія з Бессарабії?

–       Так, й дуже велика. Але у нас вже є план розвитку саме по зрошуванню наших земель.

–       А зараз зрошування хіба немає?

–       Дивіться, в нас є зрошення, але саме овочів та фруктів – вони у нас всі на поливі та крапельному зрошенні. Тобто, кожний кущик отримує ту дозу водички, в такій кількості, яка йому необхідна: там залучені спеціальні дозиметри, які вираховують все до краплинки. Це елементарна математика, яка допомагає вирахувати, скільки необхідно вологи.

–       Тобто взяти відро води та вилити – так не піде?

– Ні, звісно (сміється). Це вдома ще може бути, на своєму невеликому власному городі. А у промислових масштабах – ні. Так он, якщо ми беремо зрошення зернової групи, яка найбільше страждає від посухи, ситуація у нас наступна: в цьому році ми вже поставили один фрегат для поливу. Й загалом вже є план зі зрошення всього господарства, і він розрахований на 10 років уперед – скільки фрегатів потрібно, куди вони будуть встановлюватись й так далі. Тому що це дуже великі кошти. Додам, що в ракурсі цього питання було б дуже непогано, якби закордонні партнери могли надавати гранти на зрошення півдня України – це було б чудово.

– Наприкінці минулого року Міністерство аграрної політики й продовольства країни запустило реалізацію реформи меліорації. Тобто, почали створюватись організації водокористувачів. Хоча там на сьогодні є ще багато питань стосовно фінансової сторони. Чи може «Дунайський Аграрій» скористатись цією реформою?

– Так. Ми частково подаємося туди, але там дуже невеликий відсоток компенсації. Тим більше якщо взяти момент кредитування, то наразі наш регіон вважається ризиковим, через війну. Приклад: коли ми мали брати перший фрегат, то нам обіцяли його дати у кредит, а технічно – обіцяють і «дають» й досі… Ніхто нічого не дав. Тому довелось власним коштом розв’язувати проблему. Але ми не сидимо на місці. Зараз йдуть перемовини щодо встановлення другого фрегату, хоча його також обіцяють дати в кредит – але подивимось. Потрібно розуміти, що будь-яке велике господарство не може розвиватись лише за свої власні кошти. В будь-якому випадку потрібно використовувати банківські інструменти для розвитку компанії.

– Чи можете Ви назвати хоча б приблизну кількість найменувань продукції, які зараз надає для продажу «Дунайський Аграрій»?

–       Більше сотні, звісно. Але дивіться, по-перше, є сезон з продукції. По-друге – пересічний громадянин може дізнатись весь актуальний на сьогодні асортимент з нашої сторінки в мережі інстаграм й замовити собі те, що його зацікавить, у тому об’ємі, який йому потрібен. Він може отримати своє замовлення практично у кожному куточку нашої країни, за допомогою «Нової пошти». Нам, до речі, дуже подобається такий фактор саме тим, що ми безпосередньо маємо контакт зі своїм споживачем. Ми можемо почути від нього критику, зауваження – й виправитись, стати краще. Фідбек присутній, більш того, є клієнти, які понад 4 роки споживають на постійній основі нашу продукцію і замовляють її якраз через інстаграм.

–       А що Ви можете розповісти про експорт? Які держави є, скажімо, найбільшими клієнтами Вашої компанії на сьогодні?

–       Ну, якщо брати зернову групу, – це Франція, Німеччина, Швеція, Голландія, країни Прибалтики, Румунія.

–       Чи впав попит за кордоном на вашу продукцію, коли почалась повномасштабна війна в країні?

–       Дивіться, дуже сильно вдарило по логістиці – вона подорожчала. І, на жаль, деякі продукти через це стали настільки дорогими, що собівартість їх відправки на експорт стала просто нерентабельною. Є, звісно, проблеми, як і у всій країні – ми ж розуміємо, що ті об’єми, котрі експортуються зараз через порти нашого регіону, просто не порівняти з тими об’ємами, котрі були до початку вторгнення.  Одеський, Чорноморські порти – вони ж не функціонують. Збитки через це колосальні. І на сьогодні, якщо взяти динаміку експорту у вигляді діаграми, ми побачимо дуже великий спад. Окрім цього, не забувайте за скандали, які вже мали місце з поляками, румунами – саме через зернове питання. Не буду їх перераховувати, про них усі знають. Ці перепони є дуже великі в плані нормальної роботи експорту, адже раніше транзит, наприклад, тривав 5-6 днів. А зараз і місяць може бути. Це дуже велика проблема. І лягає вона на плечі саме виробника. Технічно: європейцям байдуже, хто саме привезе продукт – українці чи іспанці, ціна буде одна, приміром, 300 євро. Тільки от нам, українцям, ці триста євро через здороження логістики виходять таким боком, що аграрії будуть вимушені віддавати своє збіжжя за безцінь. Це не буде покривати рентабельність. Тому, вважаю, що державі потрібно зараз розглядати всі варіанти, аби допомогти своїм аграріям. Тому що й ринок органіки також залежить від ринку зернової продукції. Все взаємопов’язане.

–       У Вас дійсно багато роботи. Як Ви справляєтесь?

–       Мало сплю, багато працюю (посміхається).

–       Вам подобається Ваша праця?

–       Звісно! Це дуже цікава, насправді, робота. Тут ти можеш створювати продукцію, запускати її, реалізовувати різні ідеї. Коли ми тільки починали, такого ринку органіки, як зараз, просто не було в Україні. Більше скажу: на маркетах деякі працівники з менеджменту не знали взагалі, що це таке. За ці п’ять років компанія виросла, я можу порівняти, що було тоді й що є зараз.

–       А самі Ви вживаєте продукцію «Дунайського Аграрію»?

–       Так, і мені все подобається! Дуже люблю кавуни, дині, персики – тут все дуже смачне! І мої діти вживають те, що вирощують і виробляють на підприємстві. Особливо їм подобається пастила, фрукти, сік, нектари. Та й взагалі – ми поганого не виробляємо!

–       Звучить, як гасло! Ще одне питання: загалом які плани на майбутнє у «Дунайського Аграрія»?

–       Скажу так: плани є, але перераховувати їх не буду, оскільки ситуація зараз в країні самі знаєте яка, в нас йде війна. Але працювати потрібно: платити податки, зарплатню і, звісно, наближувати Перемогу! Кожен має працювати на своєму фронті.

–       До речі, про фронт. Я знаю, що компанія займалась на початку вторгнення волонтерством. Яка ситуація на сьогодні?

–       Не змінилась – ми так само періодично відправляємо продукти до дитячих будинків на Київщину та в Одесу. Також по нашому регіону розвозимо машини, загалом там, де розміщені ВПО, дитячі будинки, лікарні. Просто робимо це тихо, без розголосу. Ще додам, що цей обсяг продукції, яку виділяємо на волонтерство, ми з самого початку вже закладаємо у план: дивимось динаміку розвитку і враховуємо ці волонтерські моменти. ЗСУ також допомагали: ще за життя Романа Уляновича на фронт відправляли бійцям техніку та продукти тощо. Він особисто цими питаннями займався…

–       Пане Дмитре, наостанок таке питання: чи буде влаштований захід на честь пам’яті Романа Дяжука?

–       У нас є певні задуми, ми над цим питанням вже працюємо. Роман Улянович Дяжук користувався великою повагою у садівників, агрономів, фермерів як високопрофесійна людина. Він розвивав,  диверсифікував виробництво. Він нарощував експортний потенціал, розвивав підприємство, створював робочі місця і при цьому залишався гарною та доброзичливою людиною, а ще його всі знали як патріота та гарного сім’янина. Тому пам’ять про нього буде завжди. І захід також – ви все дізнаєтесь свого часу. І «Дунайський Аграрій» також продовжить працювати та з кожним днем ставати все кращим – таким, як того прагнув Роман Дяжук. От побачите.

–       Дякую за цікаву та дуже насичену співбесіду! Успіхів Вам!