Сльози були на очах у кожного – в Кілії до Дня міста урочисто відкрили “Алею Слави”

Сьогодні для Кілії дуже важливий день. І не тільки тому, що найдавніше місто України святкує свій 2705-й День народження, а й через появу та офіційне відкриття тимчасової “Алеї Слави” в пам’ять про Героїв, які з 2014 року стали на захист України від рашизму та, на жаль, повернулися “на щиті”. Неймовірно зворушливу та болісну подію бачила журналістка “Бессарабії INFORM”.

08.30 ранку. На Центральній площі міста незвично багато людей. Дехто – ще у чорних хустинах. Перед очима 32 світлини наших воїнів, які з 2014 року стали на захист України та загинули за її Незалежність або пішли з життя через інші обставини, але свідомо поставивши його  під загрозу заради свободи країни.

З однієї зі світлин посміхається Валєра Іванов. Напевно, кожен кілієць особливо запам’ятав його молоденьке обличчя. Це перша жертва повномасштабної війни для Кілії. 21-річний кілієць пішов на війну добровільцем, але не зробив жодного пострілу. Не встиг. Адже його підступно вбила росія в миколаївській казармі разом з десятками інших українських воїнів. Підло, під час сну.

Зовсім поряд портрет спецпризначенця Романа Соболюка, який загинув останнім – напочатку цього жовтня…

Аби тільки він дійсно був останнім. Аби тільки рами під портрети більше не довелося будувати…

З натовпу чутно ридання. Байдужим бути важко, коли плаче мати, сестра, дитина одного з 32 Героїв, що на портретах. Мимоволі витирає сльози навіть мер, з ініціативи якого до Дня міста створили цю “Алею Слави”. Він першим тримав слово перед присутніми.

“Неможливо без каменя на серці, без сліз дивитися на ці обличчя. Щира подяка вам та шана: батькам – за дітей, жінкам – за чоловіків, дітям – за батьків. Ваші близькі віддали життя за мирне небо над нашими головами, за Незалежність нашої країни, за майбутнє. Низький вам уклін кожному (низько вклоняється – ред.). Завдяки нашим воїнам, де б вони не були розташовані, бережеться кожен метр нашої землі. Якщо б не стояла оборона десь там – далеко, не було б спокійно тут. Ця “Алея Слави” нехай буде вічною пам’яттю про тих, хто загинув за свою країну, хто не залишився осторонь. Дехто залишив гарну роботу, своє хобі, улюблену справу, полишив все і пішов захищати Україну. Вас, тих, хто втратив близьку людину, на жаль, вже дуже багато. В мене одне бажання – аби коли ви підіймали голову до неба, до Бога, ви відчували їхнє тепло та ласку. Також, щоб тут більше фотографій не додавалося. Щоб всі військові повернулися назад живими та неушкодженими. Щирі співчуття кожному з вас”, – стримуючи емоції, звернувся до сімей загиблих мешканців громади мер.

Також промову підготував депутат Одеської обласної ради, директор ТОВ “Титан” Ігор Капітан.

“Важко бачити молоді, гарні обличчя та думати про те, як багато їх у близьких забрала війна. Ці воїни, наші захисники, віддали найцінніше – своє життя. Заради нас, народу України. Нинішнього та майбутнього. Наш святий обов’язок – берегти пам’ять про загиблих та жити тим життям, про яке вони мріяли. Жити у сильній, незалежній Україні. Країні сильних та незалежних людей. Вічна пам’ять та слава загиблим Героям. Слава Україні, слава ЗСУ.

По-військовому коротко, але змістовно виступив перший заступник начальника Першого відділу Ізмаїльського районого ТРЦК майор Андрій Богдан.

“Щиро вдячний тим, хто прийшов сюди. Хлопцям (звертаючись до світлин загиблих, – ред.) – особливо. За те, що ми тут так живемо. Низький уклін вам, хлопці (вклонився, повернувшися до “Алеї слави”, – ред.). Дякую вам всім (до присутніх, – ред.), що їм допомагали, допомагаєте їхнім рідним, пам’ятаєте. Живіть сьогоднішнім днем. Радійте. Вірте у хороше, прекрасне майбутнє. Україна переможе”.

Благочинний храмів Кілійського округу Української православної церкви Міхаїл Павлішин також звернувся до присутніх, прочитав молитву та окропив свяченою водою портрети загиблих.

“В цей радісний та спасительний день, День Божої матері, на жаль, ми у смутку. Сумно, що ми бачимо лиця тих людей, які стали на захист нашої Держави, які могли б виховувати своїх дітей, онуків, які планували своє життя, але точно не думали, що воно може закінчитися таким чином. Мали надію. Але ми маємо надію як християни, що хоча тіло не живе, але душа безсмертна. І ми молимося за тих хлопців, які загинули. Багатьох їх я особисто знав. І дуже важко нам, священникам, зустрічати парафіян, які приходять і сповіщають таку сумну звістку, що, на жаль, загинув наш або чоловік, або брат, або батько, і треба поховати. І ми постійно йдемо на зустріч, і неможливо відмовити особливо їм, щоб похоронити, і з почестями проводити тіло на цвинтар, а душу до Господа Бога”, – промовив священник та розпочав молитву. Наостанок він зазначив, що церков ніколи не стояла осторонь, завжди була з народом. – “Тому що церков і є народ божий. Запам’ятаємо Господню заповідь: Бог є любов. І тому у нас повинні бути мир, любов і Христос, який нас об’єднує і буде об’єднувати навіки. Миру, любові нашому народу!”.

До слова запросили пастора Церкви Відродження Андрія Бостана.

“Дуже важко щось додати до того, що вже було сказано. Дуже важко навіть оцінити все те, що трапляється зараз у нас, в наших серцях, думках. Але я спробую якось донести до вас те, що в нас на серці. Мій знайомий капелан якось сповів мені про те, що в армії є три привітання: “Слава Україні”, “Слава Ісусу Христу” та “Христос посеред нас”. Хочу висловити подяку за можливість бути разом з вами. Дуже важко бути там, де біль, де скорбота. Люди зараз чомусь обирають ті місця, де весело. Тому для мене це честь – бути саме серед вас. Подяка Богові, що ми живі і маємо необхідне здоров’я. Подяка Збройним силам, що в нас все тихо і спокійно. Дорогі родичі, немає слів, щоб виразити вам підтримку. Дуже важко бачити обличчя тих, кого вже немає з вами. Але з іншого боку вони у пам’яті та серці назавжди залишаються такими, не змінюючи своє обличчя, не старіючи, не боліючи. Я вдячний нашому міському керівництву, що вони прийняли мудре рішення, щоб імена тих, хто віддав своє життя за нашу свободу, завжди були перед очима. Будемо завжди пам’ятати їхню жертовність за нашу свободу і схиляємося перед їхнім вибором стати на захист країни. Це свідомий вчинок, приклад для майбутніх поколінь. У Святому Письмі вказано, що Бог на початку світу відокремив світло від темряви. І відтоді є ті, хто живе на боці темряви, та ті, хто обирає жити на боці світла. Наші воїни борються, як солдати світла, проти темряви тієї країни, яка принесла до нас біль, руйнування, смерть, насильство та сльози. Наша молитва сьогодні про те, щоб Бог благословив вас та втішив ваші серця та допоміг у всіх ваших справах. Молимося за мир для нашого народу та спасіння. Молимося за нашого президента та наш уряд. Молимося за наших воїнів світу, щоб Бог допоміг їм перемогти над темрявою. Молимося за наших дітей, щоб вони змогли обрати світло та жити в ньому”, – зазначив пастор.

Після цього діти у національних одежах піднесли до пам’ятника Героям України вічнозелені віночки, чим відкрили церемонію покладання квітів.

Рідні наших Героїв мали змогу ближче підійти до своїх хлопців. Обіймали та цілували їхні портрети. Подовгу стояли поряд, плачучи. Обіймали та підтримували один одного.

Немає виправдання окупантам, які прийшли на нашу землю і наробили стільки лиха. У маштабах одного міста та усієї країни. Не пробачимо. Вічна слава Героям, які поклали своє життя. Вічна шана військовим, які продовжують боронити Україну. Смерть ворогам!