Кузні талантів найстарішого міста України: частина друга – про Кілійську школу мистецтв, яка випускає зразкових музикантів, художників та танцюристів

В червні “Бессарабія INFORM” писала про одну з двох комунальних кузень талантів Кілійської громади, де навчаються різноманітних мистецтв діти шкільного віку. Йшлося про Центр культури, мистецтв та дозвілля. Виконуємо обіцянку і розповідаємо про другий заклад позашкільного розвитку, диплом про завершення якого істотно збільшує шанси вступити до будь-якого вишу; де вчать професійно, але з врахуванням особливостей та потреб кожної дитини; де збагачують не лише навичками, а й знаннями; де випускають зразкових музикантів, художників, танцюристів. Це КЗ “Школа мистецтв” Кілійської міської ради, яка щороку розвиває творчі здібності понад 400 дітей, є базовим мистецьким закладом Ізмаїльського методичного об’єднання митецьких шкіл та бере участь у реформуванні мистецької освіти на всеукраїнському рівні. Цікаво? Розповідаємо деталі. 

Напередодні вступних іспитів журналістка “БІ” поспілкувалася з директором Олександром Кройтором, який керує школою ще з 1999 року. Що одразу привертає увагу — неймовірний оптимізм та запал керівника. Настільки сильний, що складається враження, що у важкі часи заклад тримався виключно на цьому. Навіть до запитання про проблеми Олександр Іванович поспішив внести дуже важливий коректив: не проблеми, а завдання, адже проблеми вирішити можна не завжди, а завдання — гарантовано.

В школі є три відділення: музичне, хореографічне та художнє. В першому вчать грати на дев’яти інструментах: фортепіано, баяні, акордеоні, гітарі, саксофоні, трубі, тромбоні, скрипці та домрі. Хореографічне представлено народно-сценічними танцями. В художньому упродовж років навчання діти пишуть у різних техніках на різних поверхнях. Окрім цього, у філіалі школи, який працює у селі Шевченкове, нещодавно відкрили хоровий клас.

Працюють над обрамленням талантів учнів загалом 22 викладачі. Торік у закладі налічувалося 412 учнів. Наразі якраз тривають вступні екзамени, які покажуть результат набору-2023. Кілька років тому вступну кампанію розділили на три дні (сьогодні – перший) вступних іспитів, аби було комфортно і абітурієнтам, і викладачам, адже зазвичай є шалена кількість охочих вступити в заклад. На жаль, враховуючи спроможність школи, декому доводиться відмовляти. Проте, не зважаючи на ліміт та попит, директор радить все ж спробувати — якщо у дитини є хист до мистецтва, не варто боятися ані суворої комісії, ані важкого навчання — це стереотип.

Олександр Іванович пояснює: зараз навчання у позашкільних закладах направлено виключно на комфорт дітей. Чотири роки тому школа почала працювати за принципом “дитиноцентризму”, що враховує потреби та здібності кожного окремого учня. Упродовж чотирьох років усі учні отримують базові знання, після чого можна або зупинитися, отримавши свідоцтво про початковий рівень, або обрати наступний — професійний чи середній.

За новою системою дуже змінилося ставлення до проведення уроків — якщо раніше викладач міг вимагати від дитини того чи іншого результату, то зараз кожному учню дають ті знання, які йому по силі. Навіть з’явилася ігрова форма уроків, аби зацікавити початківців. Варто зазначити, що сьогодні вчитися доводиться і самим вчителям, адже значно змінилася звична програма. Це, за словами директора, дещо виводить з зони комфорту, проте дарує свіжий подих.

До речі, у 2023-2024 році школа вперше дійшла до розділення на професійний та загальномистецький рівні. Олександр Іванович пояснив, чому вважає це правильним.

“Не всі учні потребують поглиблених знань з того чи іншого позашкільного напрямку. Частина дітей здобуває знання виключно для себе, аби вміти чи то грати на улюбленому музичному інструменті, чи то малювати, чи то танцювати. Коли інші бачать своє життя у мистецтві, їм потрібна сильна база для подальшого навчання у вищіх закладах”, – зазначив керівник.

Додало це оновлення ще один важливий пункт: тепер здобувачами позашкільної освіти можуть бути не лише діти – вік людей, які прагнуть поринути у мистецтво, наразі необмежений.

Навчання у закладі платне, але вартість доступна — приблизно 350 гривень на місяць (ціна трохи різна для кожного з напрямів). Пільговики мають змогу навчатися безкоштовно — за них (а це приблизно третина зі всіх дітей) сплачує місцевий бюджет.

Кошти здебільшого йдуть на забезпечення життєдіяльності закладу: сплати за комунальні послуги, опалення, дрібні потреби типу канцелярії. Всі інші витрати школі покриває Кілійська міська рада, на балансі якої знаходиться заклад (підпорядковується відділу Культури та туризму КМР). За словами Олександра Івановича, термінової потреби на сьогодні немає ні у чому — на усі прохання влада реагує швидко та принципово. Значно легше у цьому плані стало після передачі закладу з районної власності до Кілійської ТГ. З того часу змінилося багато: вдалося оновити оснащення, зробити ремонти у корпусах, викласти бруківкою частину двору. До речі, останнє встигли за кілька місяців до початку війни. З того часу, на жаль, не до чепурень. Всі розуміють: на часі лише важливі витрати, які необхідні для життєдіяльності школи, а з благоустроєм можна почекати. Однак, і стан будівлі, і оснащення в Кілії на дуже гарному рівні.

“Не кожна школа, я навіть сміливо скажу – в Україні, може показати той рівень, який є у нас. Я є членом команди, яка впроваджує зміни у цій сфері на рівні Міністерства культури, тому точно знаю, про що кажу. П’ять років тому туди мене запросили як представника периферії. У нас “знизу” питають,  як би ми хотіли, як було б краще. З Одеської області нас лише двоє — Чорноморськ і Кілія”, – пишається своїм закладом директор та відкриває ще одну річ, про яку мало хто знає.

Виявляється, Кілійська школа мистецтв є базовою школою в Ізмаїльському територіальному методичному об’єднанні серед 12 шкіл Бессарабії – трьох Ізмаїльських шкіл, Ренійської, Болградської, Татарбунарської, Тарутинської, Кубейської, Бородинської, Саф’янівської та Вилківської.

“Ми куруємо роботу всіх цих закладів. Наприклад, збираємо статистичні дані, займаємося організацією регіональних конкурсів. Треба відмітити, всі школи дуже дружні, всі в одній упряжці – тихенько працюємо і робимо свою справу”, – розповів Олександр Іванович.

Варто зазначити, гуляти подвір’ям школи — одне задоволення. Клумби потопають у квітах, які цвітуть чи не круглий рік — з ранньої весни до пізньої осені. Далі — великий виноградник. Навколо – сама зелень. Це, за словами директора, для того, аби усе навкруги наштовхувало дітей на творчість.

До цього всього з часом колективу хотілося б додати нове тротуарне покриття в центрі двору, оновити ремонт у кількох класах. Керівник впевнений: все буде, але після Перемоги.

За його словами, з початком війни, звичайно, викликів побільшало. Школа деякий час не могла працювати через відсутність укриття, проте згодом цьому вдалося знайти рішення. Наразі колектив та учні користуються сховищем школи №1, яка знаходиться на дозволеній відстані.

Прилаштувалися у закладі до всього: придбали генератор, вдосконалили котельню, яка працює повністю автономно, відпрацювали правила дій під час повітряної тривоги або будь-яких надзвичайних подій.

Повністю заборонила війна дітям лише одне — поїздки на раніше звичні для Школи мистецтв фестивалі, конкурси, зльоти талантів, проте і музиканти, і художники, і танцюристи не сумують, а беруть участь у всьому цьому онлайн. Тож престижних нагород в учнів після початку повномасштабного вторгнення не поменшало — регулярно маленькі таланти стають призерами престижних подій: від регіональних до міжнародних.

На жаль, заклад не оминув кадровий голод. Наразі є потреба у щонайменше трьох педагогах, що б дозволило охопити позашкільною освітою більшу кількість учнів, тому що саме через відсутність фахівців набір не є повним. Як коментує Олександр Іванович, це, скоріш за все, пов’язано з тим, що випускники культурних факультетів не бажають повертатися у маленьке містечко, а зазвичай шукають вдачі у великих містах. Через нестачу кадрів наявним працівникам доводиться звалювати на себе більше однієї ставки. А деякі напрямки сьогодні, на жаль, не охоплені взагалі. Дуже потрібні педагоги класів фортепіано, гітари, а також хормейстер та теоретик. Нещодавно звільнилася і костюмерка, залишивши після себе неймовірний гардероб для танцюристів— понад п’ять тисяч одиниць костюмів. Хоча цього року є чому радіти — до обов’язків приступає молода викладачка танців, колишня учениця закладу.

Про переваги навчання у Школі мистецтв годі й говорити. Це, безумовно, всебічний розвиток дитини та привчання до дисциплінованості. Школа є школою, тому тут більш суворо, ніж на гуртках: якщо вступив — відвідувати потрібно усі заняття.

“Дитина змалку відчуває обов’язок, вміє планувати свій час. Окрім цього, це активний розвиток — не тільки культурний, а й розумовий, фізичний. Багато хто з батьків хвилюється, що дитина втомлюватиметься, але подумайте, що краще: коли дитина приходить з уроків і сідає грати в телефон, чи коли вона розвивається та постійно відкриває для себе щось корисне?”, – підкреслив Олександр Іванович.

І дійсно, відповідь на це питання напрошується мимоволі. А якщо додати до цього загальне враження від таланту учнів закладу, які виступають на загальноміських заходах, беруть участь у виставках картин, збирають залу на звітному концерті, то, без применшень, — від цього захоплює дихання. Особливо приємно від того, що навіть у маленькому місті, виявляється, у дітей є не гірша, а, можливо, навіть краща можливість відшліфувати свій талант, демонструючи бездоганний результат.

А для охочих все ж застрибнути в останній вагон та стати учнем цієї школи є гарна новина: вступні екзамени триватимуть ще два дні, 29 та 30 серпня. Все, що потрібно, — мати велике бажання та хист до мистецтва. Подробиці є на сторінці закладу у Facebook.

Більше фото: