Військовий з Рені Петро Каракаш більше року захищав Україну від ворога на «нулі», але зараз сам потребує допомоги небайдужих

В запеклих боях проти російського окупанта захисник з міста Рені Петро Каракаш неодноразово був поранений, та все одно залишався бити ворога далі. Однак під час останнього бою він через контузію отримав важку закриту черепно-мозкову травму. На жаль, через це його психічне здоров’я дуже сильно похитнулося. Однак його можна повернути у норму – лікарі дають надію. Єдина перепона – брак коштів у сім’ї. Про це повідомляє «Бессарабія INFORM».

Петро народився в Етулії (село Вулканештського округу в автономії Гагаузія, у Молдові). Коли йому було три роки, разом з матір’ю переїхав до прикордонного містечка Рені, там і виріс. Здоровий молодий хлопець зустрів своє кохання й створив сім’ю, народилась маленька донечка. Початок повномасштабного вторгнення родина Петра зустріла у Сумах, де вони жили на той час.

Як розповіла «БІ» дружина воїна, Катерина, вони не з чужих слів знають, як жити в ізольованому місті, яке знаходиться в облозі.

«Петро, як тільки все почалось, одразу рушив до військкомату, тоді цілі черги стояли в них на порогах. Але, побачивши його приписку, сказали, щоб він звертався до ренійського військкомату. Фактично, відмовили. Та це його не спинило, він почав займатись різними справами, щоб допомогти обороні міста. Якось він зник на три дні – ні дзвінка, ні смс, я вже не знала, що й думати. Дуже переживала. Лише від знайомих дізналась, що він три дні без відпочинку працював над протитанковими їжаками, зварював їх. Адже мій чоловік – професійний зварювальник, тому він розумів, наскільки актуальна на той час була його професія. В принципі, як і зараз», – розповіла Катерина.

Тоді місто Суми дійсно опинилось, неначе в облозі: мости пошкоджували, щоб ворог не міг пройти, місто обстрілювали, також мали місце вуличні бої… Про все це Катерина згадує з жахом, адже пережити  таке й забути – неможливо.

«Ми разом з сусідами намагались облаштувати підвали, щоб хоч якийсь прихисток мати, і Петро дуже в цьому допомагав. А коли з’явилась можливість виїзду з міста – він одразу рушив до військкомату в Рені. Потрапив у 36 окрему бригаду морської піхоти ім. контрадмірала Михайла Білинського, мій Петро – старший матрос. І все, далі – фронт. До речі, коли Петю мобілізували, він потрапив до Болграда. Після підготовки вони воювали під Херсоном, Давидів Брід. Там він отримав першу травму, його госпіталізували, а після госпіталю перевели до Миколаєва», – пояснила дружина воїна.

Що молода жінка переживала, знаючи, що її чоловік щосекунди ризикує життям, – важко розповісти. Однак вона знала, що чоловік її – сильна людина.

«Він багато чого мені не розповідав. А бачив дуже багато жахливого… Що вам сказати? Петру доводилось збирати своїх побратимів частинами у мішки… З його батальйону нині майже нікого не залишилось. Таке дуже важко пережити, тим паче – забути», – додала Катерина.

Під час останнього з боїв, як розповіла наша співрозмовниця, Петро отримав важку закриту черепно-мозкову травму. Лікування, десь вчасне, десь невчасне, не дало бажаного результату – в нього почались проблеми зі свідомістю. Воїн уві сні продовжує бити ворога, переходить у бій вже в реальності, йому важко контролювати емоції, починаються провали у пам’яті – війна продовжується в його голові… Та коли в Петра свідомість прояснюється , він чітко розуміє, що з ним коїться, і просить допомоги, адже хлопець хоче жити та виховувати свою дитину.

Після багаточисленних обстежень все ж таки лікарі дали надію родині, що у Петра є шанс на відновлення. Але потрібні кошти. І час – кожен день грає проти Петра, чим раніше почнеться процес дороговартісного лікування та реабілітації, тим швидше воїн стане на ноги.

«Я розумію, що зараз всім важко. Так, війна, на жаль, продовжується. Але й життя також! Наша родина не змозі покрити всі фінансові витрати на лікування, лише частково. Та процес не можна кидати на півдорозі. Тому я мушу просити допомоги у небайдужих людей. Кожна копійка варта уваги. Я дуже вірю у свого чоловіка і маю надію, що у нього повірять й інші люди», – наостанок наголосила Катерина.

Для тих, хто має бажання допомогти родині військовослужбовця, публікуємо реквізити дружини Петра Караша.

4731219642413268 Фесенко Катерина, призначення на лікування чоловіка.