У перспективі – лицарські турніри та титули: головний лікар Кілії започаткував стародавній спорт у найдавнішому місті України

В Кілії, яку згідно з постановою Кабінету міністрів вважають найстарішим містом України, почали активно розвивати мистецтво фехтування. Започаткував тут стародавній вид спорту його великий фанат — Роман Ольховський, який у буденному житті є поважним хірургом та очільником головного медзакладу громади. Як в одній особі поєдналося, здавалося б, несумісне, та про плани молодого лікаря — вивести абсолютно новий для Кілії спорт на гідний рівень — розповість “Бессарабія INFORM”.

Оголошення про набір групи з фехтування було неочікуваним для багатьох кілійців. Особливим сюрпризом було те, хто саме його відкрив. Роман Ольховський знайомий майже кожному містянину як молодий, але надійний хірург, також керівник лікарні і депутат міської ради. У його графіку постійний наплив пацієнтів, управлінські справи і суспільно-політична робота. Тепер поряд з цим ще й улюблене хобі. Виявляється, фехтуванням майбутній лікар захоплювався у свої студентські роки. Прийшов на заняття з цікавості і поринув з головою.

“Це був клуб історичного фехтування “Люксембург” міста Одеси. Мене запросив друг туди. Прийшов просто подивитися, але захопився. Змагався з вправними, досвіченими фехтувальниками, з’явився спортивний азарт, покращилася фізична форма. Згодом став брати участь у спортивних змаганнях, займати призові місця. Це надихало. До того ж, цей спорт – щось дуже далеке від буденності. І можна законно бити людей (сміється, – ред.)”, – розповів лікар про початок свого фехтувального шляху.

Шість років назад Роман разом з сім’єю — дружиною та маленькими дітьми — переїхав в Кілію (сам родом з Саратського району). Зізнається, від найдавнішого міста України очікував більшого.

“Я люблю історію. Коли прийняв рішення у зв’язку з роботою переїхати в Кілію і дізнався, що це найстаріше місто України, очікував побачити щось старовинне ледь не на кожному кроці. Думав, що тут є хоча б фрагмент фортеці, чисельні пам’ятки, але зіштовхнувся з реальністю, що навіть мало хто з місцевих знає історію свого славетного міста”, – згадує Роман перше враження.

Ще з того часу в його серці оселилася мрія — показати Кілії справжнє фехтування, адже воно не лише підіймає загальний рівень фізичної підготовки, але й дуже надихає на історичну хвилю. А Кілія у цьому понятті безмежна. До речі, зі слів місцевих мешканців, якось давно в місті вже намагалися створити подібний клуб, але, на жаль, проіснував він недовго. Така сама доля чекала на Ізмаїл. Більше, за нашою інформацією, у Бессарабії шлях лицарства не починався.

Проте реалізація мрії виявилася не такою вже і простою. Роман згадує, що його родині спочатку було потрібно стати на ноги, при цьому робота голови сім’ї займала увесь вільний час. Коли він зрозумів, що вже відчуває певну стабільність, повернувся до своєї ідеї. Першим ділом Роман замовив шість комплектів навчальної амуніції для того, щоб була змога сформувати групу — це був подарунок-поштовх від мами. Але через війну тренувальні обладунки виготовлялися понад рік — майстра долучили до роботи у військових цілях, а шукати іншого лікар не хотів. Окрім перевіреної якості, виробник пропонував найкращу ціну, адже на ринку вартість одного такого комплекту становить понад 20 тисяч гривень, а у цього усі шість обійшлися в 45. Все ж сума немаленька, особливо враховуючи те, що заняття Роман планує проводити абсолютно безкоштовно, навіть без плати за оренду інвентарю. На щастя, йому назустріч пішло керівництво громади та Кілійської ДЮСШ, яке дозволило користуватися одним з приміщень закладу на безоплатній основі, адже від появи нового виду спорту, без сумнівів, місто лише виграє.

Зараз зал фехтувальників виглядає пустим, але вже скоро Роман планує зробити з нього класне та атмосферне місце. Зокрема, поставити обладунки лицаря, повісити на стіну мечі та щити, а також фірмове зображення клубу. Щоправда, і назва, і логотип ще у розробці. Тренер обов’язково хоче, аби вони були пов’язані з багатою історією Кілії. У цьому напрямку вже є кілька напрацювань:

1. Щось пов’язане з вовком, адже, за легендою, колись місто називалося Лікостомою, що з грецького означає “вовча паща” (через небезпечні вири Дунаю).
2. Шана Ахіллу. За другою версією, місто колись називалося Ахілія – на честь героя Троянської війни Ахіллеса. Вважають, що після його смерті тут було розвіяно прах напівбога. Проте в місті вже є клуб з такою назвою, щоправда – з єдиноборств.
3. Пам’ять народу скіфів, які колись тут оселялися.

Тренер каже, що він з задоволенням розгляне варіанти місцевих мешканців. Мета одна – назва має приховано називати місто, адже у планах (поки що у мріях, якщо бути більш точним) – вихід клубу на обласний, всеукраїнський і навіть світовий рівень.

Говорячи за майбутнє, Роман уявляє клуб родзинкою міста і бачить його виступи на різноманітних заходах — Днях міста, наприклад, куди також він зміг би кликати своїх приятелів-фехтувальників високого рівня підготовки. Більше того, він вже задумується про участь кілійських фехтувальників у змаганнях: спочатку обласних, а потім і більш вищого рівня. Впевнений – це цілком реально, адже колись і сам перемагав гідних суперників, а також особисто знає багато “звичайних хлопців” – лікарів, юристів тощо – які гідно представляли Україну на міжнародних битвах. Це, за твердженням Романа, можливість отримати не лише досвід і підвищення рівня майстерності, а й – лицарський титул та навіть фамільний герб, а вони надають цікаві переваги. Чого варта сама посвята за усіма лицарськими традиціями…

У найближчих планах голови клуба – виготовлення справжньої залізної амуніції – такої, яка є у нього, аби учасники після засвоєння базових знань могли спробувати себе у дійсно лицарській “шкурі”.

Зараз поруч з ним двоє надійних помічників: рідний брат Валентин та місцевий мешканець Євген, який, до речі, довгі роки мріяв, що в місті колись з’явиться фехтування, а коли це сталося, одразу вхопився за цю можливість, і вже отримав базові знання, якими може ділитися з іншими, допомагаючи учителю.

Чоловіки запрошують до їхнього клубу усіх бажаючих та запевняють: потрібні лише бажання та зручний спортивний одяг.

“Часто чую, що місцева молодь скаржиться, що немає куди піти, чим займатися, або що якісь заняття недоступні, адже це дорого. Тут і цікаво, і безкоштовно, і корисно. Приходьте”, – запросив тренер та закликав не боятися травм, адже цей вид спорту в разі дотримання його правил, яких Роман навчатиме, майже повністю безпечний. Чому майже: адже навіть їзда на велосипеді може бути травмонебезпечною (це він відмітив не як тренер, а як хірург).

Заняття проходять щочетверга з 18:00 для усіх охочих (і чоловіків, і дівчат) з 16 років.  Попередній запис не потрібен – просто приходьте на перше тренування.