“Економічне падіння продовжиться” – відомий економіст України розповів, що буде з цінами і тарифами

Війна сильно вдарила по економіці. Найгірше у тому, що це все продовжуватиметься і в 2023-му. Без активної фінансової допомоги партнерів Україна не змогла б виконувати свої соціальні зобов’язання. Цьогоріч ми маємо витрати у 2,6 трильйонів гривень, а фактичні доходи країни – 1,3 трильйони. Тож половину державного бюджету ми маємо запозичити. Всі соціальні програми країна фінансує саме за рахунок запозичень. Борг ростиме і далі.

За електроенергію ми платимо по 1,67 гривні за кіловат-годину, а за куб газу – 7,99 гривень. У наших найближчих сусідів, поляків, 1 кіловат коштує 40 центів (20 грн. – Gazeta.ua). Тисяча метрів кубічних газу там коштує 700 євро, а у Німеччині – 1400 євро. Тобто на сьогодні енергоносії у нас набагато дешевші. Такі ціни – це фактичний ринок. Різницю покриває держава.

Щодо перспектив і підняття цін, то треба розуміти наскільки держава буде спроможна й далі покривати різницю. Нині із експортера електроенергії – ми стали імпортером. Готові купляти її, а за кордоном вона дорожча. Газ поки маємо український. Питання тарифів важливе, але воно буде відкладене до закінчення війни.

• Що буде із цінами на продукти у найближчі місяці?

На цей рік у бюджеті закладена інфляція у 28%, але я думаю, що вона буде більшою. На це впливає багато факторів, один із них – блекаут. Аграрна переробка, хлібопекарські комбінати, овочесховища, птахофабрики, ферми – всі залежать від електроенергії. Кіловат-година, який бізнес отримує через мережу і кіловат-година, яку він може виробляти через генератори – відрізняється у п’ять разів. Бізнеси змушені витрачати більше. І додаткові випадки (вимкнення світла) не будуть покриватися із кишені бізнесменів. Ці затрати будуть покладені у тариф і ціну товару. За це платимо ми, як кінцевий споживач. Ціни на продукти збільшуватимуться.

Робочі місця створює бізнес. Для того щоб вони були – треба зробити інвестицію. Жоден свідомий інвестор не буде вкладати кошти в країну, де йде війна і літають ракети. Єдиний інвестор – це держава. Але вона вкладатиме кошти у відбудову критичної інфраструктури. Тому ринок праці буде такий, як і у 2022 році. Доки не закінчиться війна, інвестор в Україну не прийде. А відповідно й не буде нових робочих місць.

У бюджет на цей рік закладена мінімальна заробітна плата 6,7 тис. грн. Бюджетникам не будуть підвищувати зарплату. Крім цього, заклали очікуваний ріст середньої заробітної плати до 18 тисяч, оцінивши можливі рухи бізнесу. Та жодних стимулюючих дій для підняття середньої плати уряд робити не буде. Доходи українців впали на чверть. І якщо бізнес не буде індексувати заробітні платні, то ми й далі будемо отримувати падіння реальних доходів населення, що край негативно відбиватиметься на людях.

Тому уряд вимушено заклав якусь індексацію при тому, що сам робити нічого не буде. Більш того, уряд анонсував різке скорочення загального обсягу адміністративних видатків на 30%. Тобто держслужбовці нижчого і середнього рівня поповнять ряди безробітних.

100% пального, що ми споживаємо – це імпорт. Ми залежимо від світових цін на пальне в Європі і автоматично від зміни цін на нафту у світі. Що буде далі із цінами на нафту – сказати важко.

Ситуація з пенсіями теж не проста. Держава шукає будь які способи аби наповнити Пенсійний Фонд, тому без індексації обійтися ніяк. Прожитковий мінімум вищий, ніж середня пенсія в Україні. Наші пенсіонери знаходяться за межею бідності – це 8 мільйонів осіб. Кошти для Пенсійного Фонду беруться із ЄСВ який платить кожен працюючий. Але у нас на 5 мільйонів робочих місць стало менше, відповідно 5 мільйонів внесків не перераховуються до фонду. База наповнення різко впала. Різницю фонд бере із бюджетних позик. Майже всі видатки Пенсійного фонду покриває держаний бюджет. Так буде і цього року. Щодо внесків – це копійки. Вони не покращать ситуації.

Економіка залежатиме від виплати репарацій, загальних обсягів збитків нанесених через війну, від плану Маршала для України, від інвестицій і так далі. Наприклад, якщо будуть інвестиції, то економіка може відновитися за 5-7 років, якщо ні – за десятиріччя. Бажання інвестора вкладати кошти залежатиме від подолання корупції, від роботи судової системи й інших вагомих факторів.

Справка. Олег Пендзин народився у Києві. Навчався у Московському національному університеті ім. Ломоносова. Працював у міністерстві економіки України. Зараз займає посаду виконавчого директора в Економічному дискусійному клубі.