В Кілійському МУВГ відбулася нарада зі столичними науковцями щодо втілення програми біомеліорації та проблем водоймищ Кілйської громади

У суботу, 19 листопада, в актовій залі Кілійського МУВГ відбулася розширена нарада, в якій взяли участь гості – розробники Програми природно-штучного біомеліоративного комплексу у складі проректора Державної екологічної академії Василя Коротецького, директора НДІ “Держводекологія” доктора технічних наук професора Олени Сидоренко, доктора географіних наук, крофесора Олега Уліцького, а також керівництва КМУВГ на чолі з начальнком управління Василем Бабенко разом з виконавцями Програми.

Тема наради була наступна – “Особливості реалізації програми ПШБК на водних об’єктах Кілійського МУВГ”. Вона визначила не тільки напрямок дискусій, а й деякі моменти, що не увійшли до порядку денного. Було зазначено, що проєкт отримав підтримку на державному рівні як доволі перспективний, а наполеглива робота команди МУВГ дозволяє говорити про його ефективність. В ході обгооворення результатів були зазначені не тільки переваги цієї програми, а також напрямки, в яких потрібно працювати щодо вдосконалення, в тому числі – навчання працівників. Це особливо актуально, адже у зв’язку з реформуванням міністерств такі структури як МУВГ переходять до Державної агенції меліорації і рибного господарства при Міністерстві аграрної політики. Це зовсім інший орган виконавчої влади, що відповідає за продовольчу безпеку країни, тому змінюється законодавча база, а це фактично приводить до розділення фіункцій державного управління та господарської діяльності як у розвинених європейських країнах.

Стосовно продовження роботи програми ПШБК, було зазначено, що перехід до іншого керівництва не повинен вплинути на її подальше існування. Більше того – держава має бути зацікавлена в розвитку подібних програм, які безперечно мають позитивний вплив на господарську діяльність, а її результати дають змогу говорити про поліпшення якості води, що застосовуються для водопостачання. Були обговорені деякі правові аспекти діяльності програми ПШБК, в тому числі – посилання до Законів України, Водного та Земельних кодексів, що тісно переплітаються з такою діяльністю. Також обговорювалися питання додаткової політики держави в сфері водопостачання, зокрема зменшення податку для водокористувача, адже існуючи завищенні тарифи не дають змогу повною мірою застосувати пільгову програму, що має зацікавити потенційних бажаючих приєднатися до зрошування своїх земель. На погляд столичних партнерів Управління керівництву потрібно зробити ревізію каналів, що перебувають на балансі, адже багато з них вже давно не використовуються, а кошти на їхнє утримання витрачаються чималі. Можливо є сенс передати їх на баланс органам місцевого самоврядування, які можуть знайти для них ефективне застосування. Доволі актуальною залишається проблема облаштування рибозахисними спорудами водозаборів насосних станцій, адже доволі багато риби, особливо молоді, гине при роботі насосів, які перекачують воду.

Не менш значною проблемою для управління є недостатнє бюджетне фінансування насамперед електроенергії при заповненні водоймищ, які перебувають на балансі. Тих коштів, які виділяє держбюджет не вистачає навіть для їхнього заповнення до мінімально допустимих значень, не кажучи про відновлення належного рівня. Водойми та озера пересихають, практично назавжди гине їхня флора і фауна, а мешканці прилеглих населених пунктів можуть залишитися не тільки без води для зрошування, а навіть – без питної. До влади повинно прийти розуміння, що південь Бессарабії може опинитися на межі екологічної катастрофи, а сотні тисяч її мешканців – будуть вимушені залишити свої домівки. Певну увагу центральна влада повинна приділити відновленню водних артерій краю – транспортуючих каналів, які вже понад тридцять років не розчищалися від намулів, а на деяких з них утворилися справжні острови, покрити рослинністю. Такі новоутворення перешкоджають природному водотоку, а це веде до зневоднення прилеглих територій, пересиханню плавнів унікального Дунайського біосферного заповідника. Про що можна казати, якщо низький рівень води навіть не дає змогу працювати насосним станціям, що повинні подавати воду в зрошувальні канали сільськогосподарських господарств. І все це при тому, що поряд протікає одна з найбільш повноводних річок Європи – Дунай. Якщо не приділити конкретну увагу цим проблема, но найближчим часом почнуться незворотні процеси, на ліквідацію наслідків яких буде потрібно в рази більше грошей, ніж зараз.

Одним з напрямків отримання коштів на такі роботи є гранти від Європейського Союзу, що наразі є найбільш реальним для того становища, в якому опинилася Україна, а тому треба найактивніше втручатися в боротьбу за них.

На такій досить оптимістичній ноті нарада завершила свою роботу. Кияни повертаються додому, а наші підрядники-зариблювателі залишаються працювати на водних об’єктах, втілюючи в життя программу ПШБК.