Чи допомагає влада хоронити Героїв – відповідь голови Кілійської громади

Нажаль, визволення української землі від росіян, які вдерлися на територію суверенної Держави, вимагає великої жертви від Захисників. Кожен, хто взяв зброю до рук для боротьби з окупантом, розуміє, що це може йому коштувати найціннішого – життя. З моменту повномасштабного вторгнення росії в Україну Кілійська громада втратила сімох воїнів. Кожного з них зустрічали і хоронили на малій батьківщині як героїв – з почестями та оголошенням загальної скорботи. 

В соціальній мережі Facebook журналіст “Бессарабії INFORM” натрапив на суперечку про те, хто має нести витрати на доставку тіла загиблого Героя додому та поховання. Частина з коментуючих стверджувала, що це лягає на плечі скорботних родичів. Але це виявилося неправдою.

“БІ” звернулася з таким запитанням до голови Кілійської громади Вячеслава Чернявського.

Він повідомив, що усі витрати, окрім обіду, бере на себе міська рада. В окремих випадках, коли про це просять рідні загиблих, знаходять можливість сплатити й поминки.

За словами голови громади, у першу чергу, розходи на доставку тіла та поховання, має нести центр комплектування, від якого був призваний військовий. Проте така можливість є не завжди. Як показує практика, її немає майже ніколи. Тому військові письмово звертаються до міськради з проханням “допомогти в організації поховання”.

Вячеслав Чернявський зазначив, що Кілійська міська рада з початку повномаштабного вторгнення росії профінансувала сім поховань військовослужбовців. Шість  – з почестями, одне – без них, оскільки один з військовослужбовців, мешканців Кілії, помер не через бойові дії. Окрім цього, на останнє повернення додому загиблого воїна Сергія Владиченко, чекають завтра, 25жовтня. Також мер додав, що так само відбувалося до 24 лютого, коли мужньо гинули Захисники, які обороняли Батьківщину в АТО та ССО на Сході України.

В декількох випадках міська рада виділяла кошти на перевезення тіл загиблих з місця розподілу до малої батьківщини. В інших – ці витрати брала на себе військова частина. Але церемонію поховання сплачувала виключно міська рада.

Для цього було затверджено спеціальну програму, згідно з якої покривалися витрати ритуальної служби, купівлю труни, військової форми тощо. В деяких випадках родичі виявляли бажання купити, наприклад, більш дорощу труну – тоді до коштів, які виділяла міська рада (середня вартість на ринку) додавалися кошти рідних або спонсорів.

В окремих випадках міська рада шукала можливість сплатити кошти за поминальний обід. Це не передбачено програмою, але виходило залучити спонсорів та небайдужих мешканців. Для одного з випадків, наприклад, родичам надали шкільну столову, де приготувати обід погодилися працівники кухні з продуктів, які пожертвували місцеві підприємці та односельці загиблого.

До того ж, за цією програмою родина загиблого, окремо від виплат від держави, отримує 10 тисяч гривень підтримки з міського бюджету.

В в день поховання в громаді оголошують жалобу – скасовують розважальні події, приспускають прапори на державних будівлях та флагштоках.

У більшості випадків, коли це є можливим, мешканці громади організовують зустріч загиблих Захисників в день доставлення їхніх тіл. Земляки вистроюються вздовж дороги, прихиляють коліно та встелюють проїзну частину, якою їде автомобіль, квітами. До цього постійно за власною ініціативою долучаються працівники міської ради, зокрема голова громади.

На похоронах працівники міської ради за дорученням голови організовують живі коридори, закликаючи до участі мешканців, працівників держустанов та колективи навчальних закладів.

Подібні програми, як правило, затверджені і в інших місцевих радах.

Згадаємо загиблих Захисників України 2022 року, які поховані в Кілійській громаді – Валерій Іванов, Дмитро Дюльгер, Олександр Зєльков, Генадій Зенченко, Іван Фунтовий, Руслан Ніколенко, Сергій Владиченко.

Вічна пам’ять Захисникам!