Такі травми раніше бачив лише у фільмах жахів: сповідь хірурга з Білгорода-Дністровського, який рятував дітей після обстрілу Сергіївки

«Те, що я побачив з 24-ого лютого – перевернуло все моє життя. Мінно-вибухова травма – це ніби епізод із фільму жахів. Від швидкості ухвалення рішень залежить життя, особливо коли йдеться про порятунок дітей»

“У нас були пацієнти з ножовими пораненнями, вогнепальними, після автокатастроф. Але медицина війни – це зовсім інше. Після обстрілу узбережжя Сергіївки та Затоки швидкі приїздили одна за одною, було одночасно до 30-ти людей. Ми працювали у трьох операційних одночасно. Невеликі ушкодження зашивали просто у перев’язочних.

Першого липня до нас привезли восьмирічного хлопчика. Його поранило уві сні. Вони з мамою були на восьмому чи дев’ятому поверсі, коли прилетіло в їхній будинок. У дитини були рани по всьому тілу та відкритий перелом плеча. Друзки скла потрапили в шию і перерізали сонну артерію. Він міг померти від втрати крові, її вже майже не було. За норми еритроцитів до п’яти – в нього був мільйон! Ми перелили йому більше літра крові, вивели зі стану шоку. На щастя, нам вдалося його врятувати”

“В тілі було безліч осколків, рани, відкриті переломи стегна, гомілки, руки. Таке тільки у фільмах жахів показують. Ми врятували їй життя, вивели зі стану шоку. Але ніжку повністю врятувати не вдалося, довелось ампутувати. Це було дуже страшно”