Прийняв присягу незадовго до війни: мати полеглого у Маріуполі ренійця розповіла, як загинув її син

21 липня жителі міста Рені попрощалися з 19-річним Станіславом Топала, який загинув 3 квітня під час оборони Маріуполя. Якби не наполегливість батьків, герой не знайшов би останнього притулку на рідній землі. Що довелося пережити батькам, щоб повернути тіло сина на Батьківщину, мати полеглого ренійця розповіла виданню Рені-Одеса. 

…Закінчивши профтехучилище, Стас отримав професію, але вирішив пов’язати своє життя з армією. Присягу він прийняв за кілька місяців до війни. 24 лютого Станіслав Топала став на захист своєї країни і виконав свій військовий обов’язок до кінця. Він загинув під час оборони Маріуполя, у важких вуличних боях.

Про те, як це було, батькам розповіла мешканка Маріуполя, яка того дня не встигла сховатися до підвалу.

Загону ЗСУ загрожувало оточення. Жінка чула, як командир наказав: «Стас, вперед!». Солдат кинувся через вулицю – але був убитий кулею снайпера. Загін зрозумів, що шлях вперед відрізаний – і відступив до району металургійного комбінату імені Ілліча, де тримав оборону ще два тижні.

Лише за два тижні, коли канонада стихла, жителі змогли вийти із підвалів. Навколо було багато вбитих мирних громадян і лише один воїн. Люди загорнули тіло молодого бійця в покривало та поховали прямо у дворі. Одна з жінок залишила у себе документи Стаса (знайшли їх у касці солдата), які виклала до соціальних мереж. Так жителі міста Рені Вікторія та Костянтин Топала дізналися про загибель сина.

Понад три місяці батьки намагалися отримати тіло сина, щоб поховати його на рідній землі. Вони досягли неможливого. В окупованому Маріуполі тіло було ексгумовано і в процесі обміну 30-ти загиблих було доставлено до Києва для подальшого поховання в братській могилі. Проте тіло Станіслава Топала, до якого мешканка Маріуполя доклала документ – посвідчення водія, вдалося ідентифікувати ще й за татуюванням: на правій руці у нього був вибитий доберман, а на плечі лев.

Батьки наполягли на тому, щоб тіло передали для поховання у місті, де боєць народився та виріс.

17 липня мати захисника Вікторія поїхала до Києва, де з останніх фінансових можливостей сплатила катафалк. Так, через 108 днів після загибелі, Станіслав повернувся додому.

Його нагороду – орден за мужність третього ступеня (посмертно) батьки отримають згодом.

Про те, як місто Рені прощалося зі своїм юним героєм – у репортажі «Новини Рені».