Государственная семейная политика в Украине: какая она и есть ли в ней вызовы и угрозы для украинских семей

Українські сім’ї: виклики та загрози 

Самим безпечним та комфортним місцем в якому українці почувають себе найкраще, за даними багатьох соціологічних досліджень, є саме сім’я! Тому, ця цінність (цінність української традиційної сім’ї) одна з найдорожчих для громадян нашої країни!

Але, виникає питання, на тлі такого теплого відношення наших громадян до власних сімей й високої оцінки родинних цінностей в ряду з іншими цінностями, як, власне, держава захищає інститут сім’ї? Яку впроваджує політику, щодо заохочення створення й розвитку сімей? Чи існують загрози для родин в Україні?

Питань до держави з цього приводу дуже багато! Вони виникають по різним причинам, багато з яких є вже викликом, а то, навіть, і загрозою для українських сімей! Цими причинами є: й перевищення в 2 рази смертності над народжуваністю за статистичними даними за перший квартал 2018 року; це й соціальні проблеми, через які молодь не готова активно створювати нові сім’ї та народжувати дітей; й цілий ряд інших причин соціального й економічного характеру. Але, крім цих проблем, існує цілий спектр загроз ще й ідеологічного характеру для інституту сім’ї в Україні! Так, псевдонаукова «гендерна ідеологія» потужними ударами руйнує сімейні підвалини побудови здорового суспільства; адепти ліво-радикальних, ліберальних та неомарксистських течій на багатомільйонні закордоні гранти нав’язують українцям чужі смертоносні «цінності». Зокрема представники ЛГБТ-спільнот відкрито пропагують «альтернативні» варіанти прочитання «сексуальності» людини та побудови на цих збочених уявленнях партнерств або «сімей» нового типу, розбещуючи цим самим молодь та дітей… В нашій місцевості однією з таких пропагандистських акцій було проведення одеського прайду (гейпараду) під гаслом, як би це цинічно не звучало, «Наші сім’ї – наша цінність!»… Цей «парад» попри протести та багаточисельні звернення до мерії про заборону такого пропагандистського дійства, в тому числі і від всіх християнських конфесій міста та області, все ж, був проведений 19 серпня 2018 року в центрі міста Одеса. Така публічна трансляція «сімейних»антицінностей здійснюється вже в третьому місті в цьому році в Україні (після гейпарадів у Києві та Кривому Розі). Ідеологічна атака на сім’ю в нашій країні не обмежується лише проведенням пропагандистських акцій, а полягає ще й у перманентному бомбардуванні основ здорового суспільства через діяльність грантових організацій, метою яких є введення нових елементів «виховання» наших дітей в закладах освіти через просування гомосексуальної пропаганди в підручники та шкільні програми. Я вже мовчу про потужний вплив емісарів ЛГБТ-ідеології на ВУЗи, студентські середовища, ЗМІ, видавництва дитячих книжок та ін…

Про загрози для українських сімей можна говорити багато… Але, спробуємо найти відповідь на, вважаю, головне питання: яка стратегія та напрямки офіційної сімейної політики в державі Україна?

Про сімейну державну політику в Україні

Чи є в нашій державі політика, яка б захищала права та інтереси сімей, сприяла їх розвитку? Спробуємо на це питання відповісти коротко, спираючись на деякі сухі, конкретні факти:

* У проекті анонсованих змін до Конституції України Робоча група з прав, свобод та обов’язків людини і громадянина Конституційної Комісії підготувала змінену редакцію статті 51, яка визначає поняття шлюбу та сім’ї. Якщо у чинній Конституції зазначено: «Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка», то у запропонованих змінах пропонується записати: «Право на шлюб, створення сім’ї гарантується законом. Кожен з подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі і сім’ї». Робоча група пропонує вилучити слова «чоловік» та «жінка». У такий спосіб здійснюється спроба закласти конституційну основу для легалізації одностатевих цивільних партнерств і так званих «шлюбів».

* З 2010 року в Україні скасоване міністерство, яке опікувалося проблемами сім’ї! До 2010 року існувало Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту. Вже минуло 8 років, як такого міністерства не існує!!! Нема в Україні міністерства, де хоч в назві було б, слово «сім’я»! По великому рахунку, жодне міністерство серйозно не займається сімейною політикою й великим пластом проблем, пов’язаним з нею (формально опікуванням питаннями сім’ї віднесено до якогось структурного підрозділу міністерства соціальної політики). https://www.msp.gov.ua/content/struktura-centralnogo-aparatu-ministerstva.html

* Вже четвертий рік в Україні не існує Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі! Така комісія скасована 15 липня 2015 року. Тобто, знищено в край важливий орган для захисту суспільної моралі, діяльність якого була направлена в тому числі і на оберігання наших дітей від отруєння суспільно-небезпечними ідеологіями сексуальних збочень в інформаційному просторі.

* У лютому-березні 2016 року Кабінет Міністрів України запровадив посаду Урядового уповноваженого з питань сім’ї. Проте за кілька днів під тиском певних організацій і урядових структур інших країн, що лобіюють інтереси представників ЛГБТ, Кабінет Міністрів України без жодного правового обґрунтування скасував своє ж рішення.

* Натомість, під час знищення органів, які хоч якось мали б стояти на захисті прав українських сімей та їх дітей, вносилися в законодавче поле та у структури державних установ певні новації, які мають на меті розмивання єдиного державного концепту щодо захисту традиційних сімей та переміщення акцентів на просування альтернативних сімейних моделей, які ми не можемо назвати традиційними, не лише з історичних, культурологічних чи релігійних причин, а й природніх та фізіологічних причин, бо такі псевдо-сім’ї не можуть народжувати дітей з суб’єктивних причин.

* Урядом Яценюка було затверджено Розпорядження від 23 листопада 2015 р. № 1393-р «Про затвердження плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року» в Додатку до якого (де розписаний календарний план дій) чітко вказані терміни впровадження засад гомосексуальної ідеологій в державні органи влади, в українські школи та інші навчальні заклади для дітей та молоді! https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/248740679

Зокрема, в цьому документі чітко прописані наступні завдання:

• Дітей будуть навчати, що одностатевий спосіб життя – це норма (стаття 102, пункт 3);
• Використання засобів масової інформації для пропаганди гомосексуалізму (стаття 102, пункт 4);
• Легалізація цивільного партнерства для одностатевих пар (стаття 105, пункт 6);
• Дозвіл трансгендерам усиновлювати дітей (стаття 105, пункт 7);
• Надання права бути донорами крові проституткам, гомосексуалістам, наркоманам (стаття 105, пункт 11);
• та інші «вкрай важливі» заходи…

Всі ці заходи повинні бути впроваджені в Україні вже до 2020 року!!!

А з 2017 року в Міністерстві освіти та науки почала діяти, так звана, «антидискримінаційна» експертна комісія», працівники якої отримують зарплати з іноземного фонду й здійснюють експертизу шкільних підручників, які готуються до друку за державний кошт!!! Висновки цієї комісії змусили здригнутися багатьох батьків в нашій країні! Адже, їх пропозиції, щодо вилучення з шкільних підручників слів «тато», «мати», або взагалі «батьки» й замінити їх на термін просто «рідні», або щодо пропагування різних моделей «сім’ї» (гей-сім’я, сім’я-комуна), та інші правки направленні на нав’язування спотворених уявлень про сім’ю, підняли масовий протест в Україні. (Декілька тисяч небайдужих батьків, громадян, християн вийшли на такі акції протесту 22 червня 2018 року під стіни Верховної Ради, Кабінету Міністрів та Міністерства освіти та науки. Така реакція змусила більшість дискримінаційних правок проти традиційної сім’ї не впроваджувати у підручники для дітей з 1 вересня 2018 року! Але, це поки що… Бо попереду ще велика боротьба за охорону морального та духовного світу дитини…)

Вектори розвитку «сімейної» політики в нашій державі чіткі й зрозумілі навіть нефахівцю… Будь-який пересічний громадянин міг би легко розповісти про наболіле, про проблеми та реальні загрози соціальні, економічні та ін., які постали перед сім’ями українців, про відсутність підтримки та турботи з боку держави, як молоді, яка хоче створювати сім’ї так і родин, які б могли ще б народжувати дітей… Але, попри існування реальних проблем та загроз для розвитку інституту сім’ї в Україні з незрозумілих причин держава надає чомусь пріоритетну увагу лише штучно створеній проблемі так званої «дискримінації» людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. Чому саме так відбувається?

Шукаємо відповіді на прості питання

Чому зрозумілі всім українцям речі, не зрозумілі центральним керівним органам влади? В чому причина? В «дурості» високопосадовців? В ненависті до сім’ї та українців? В залежності відгрантових грошей? В міжнародній політичній корупції? У вимогах МВФ до влади? Думаю, на ці питання про причини такої політики теж є відповідь, але це тема вже для іншої статті…

Але, давайте знайдемо для початку відповідь на питання не про причини певної політики нашого уряду, а про сам характер такої політики. Яка вона?

Думаю, наведенні вище факти свідчать про наявність цілісної й чіткої політики щодо сім’ї в Україні! Так, така політика існує й вона дуже продумана й послідовна, й називається вона, не як інакше, як «антисімейна, антиукраїнська політика»! Політика, яка не те, що вирішує проблеми, зокрема демографічну, яка стала вже загрозою національній безпеці держави, а, навпаки, поглиблює цю проблему! «Камо грядеши», Україно?

Ми, як члени відкритого й громадянського суспільства (а саме таке суспільство, сподіваюся, ми будуємо) маємо реагувати на формування такої вбивчої для наших сімей та наших дітей державної«сімейної» політики… Бо нашим дітям в очі будемо дивитися ми, а не безвідповідальні чиновники…