Три новели про «турботу»

Кому війна…

Ситуація про яку говоритимемо стала типовою. Сформувалася не сьогодні, але у світлі того, що відбувається в країні має жахливий вигляд. Здається що це фантасмагорія. За нормальною логікою так не може бути, але так є. Буденність вчинків стає з кожним днем все більш жахливішою, ми сприймаємо це як повсякдення, а іноді взагалі не звертаємо на це увагу.

Ні, я не про вибухи, не про руйнування і навіть не про смерть невинних людей. Те, що роблять загарбники – має логіку і піддається осмисленню. А от те, що відбувається навколо… Я про поведінку влади. «Влада» це не абстракція – це реальні люди з власними «духовністю» і «сумлінням», які викривлені до «не можу».

Ті, хто прийшли служити, мають жити болем та стражданням «маленького українця». Натомість? Нерозуміння і несприйняття людей.

Ті, хто отримує владу в 90 випадках зі 100 забувають про «служіння» і починають працювати на себе. Вони не крадуть – вони грабують. Кожен намагається унести якомога більше. Неважливо чого, аби тільки більше, аби тільки наповнити власні «закрома».

Подивіться навколо – щодня звучить: «викрили» «оголосили» «взяли». Коли розповідають, що чиновник попався на хабарі у 3 – 5 тисяч гривень на таке не звертаємо увагу («буденність»), адже поруч крадуть десятками мільйонів, той хто сидить вище привласнює сотні, а ті хто при «справжній» владі – ті рахують свої «кишенькові» вже мільйонами євро. І навіть це стає буденністю. Коли крадуть у військових – обурюємося, а коли крадуть у нужденних і малозабезпечених, які не мають змоги захистити себе…

Новела перша

Кілька років займаюся питаннями гуманітарної допомоги пересічним громадянам. Ніколи про це не говорив у голос, ніколи цього не афішував, ніколи про це не «звітував», як це люблять робити деякі «активісти» (зробивши справу на 1 копійку – «рекламують» себе на 100 грн., вихваляючись які вони «знатні» волонтери, Бог їм суддя).

Минулого року, коли Херсон тільки звільнили, ми разом з партнерами із Румунії привозили в Херсон кілька разів по кілька десятків тон продуктів і роздавали їх не за списками «спущеними» з гори, а просто людям. Не під стінами обласної адміністрації, а у звичайних Херсонських нетрях. Від людей просили тільки одне – покажіть будь-який документ який посвідчує вашу особу.

За 3 – 4 години роздавали по 10 – 20 тон. Це не проходило поза увагою «знаних» «благодійників». Їх «представники» за півтори – дві години з’являлися і «переконливо» пропонували свою «допомогу». На чемне, але тверде «ні», кожен реагував по-своєму. Але вже за кілька годин у соціальних мережах «випадково» з’являлися кадри де ті самі «благодійники» звітували – благодійна допомога. Фрази будували так, що ні у кого не виникало сумнівів – це зробила саме ця організація.

Далі більше – мені телефонували від імені «поважних» людей і пропонували наступного разу привезти все, що надають партнери у відповідне місце і передати «поважним» людям які і будуть вирішувати кому, що, скільки роздавати. Я відмовився. Тоді мені порадили «не займатися самодіяльністю», а то можна напоротися на неприємності – невідомо куди зник митний товар… або віддаєте кому треба, або…

Так реагувала «влада» коли гуманітарка проходила повз неї. Тільки по Херсону знаю таких прикладів кілька. Ми перестали привозити взагалі щось. Зараз в міру фінансових можливостей надаємо адресну допомогу нужденними. Частину грошей які заробляємо на проведенні творчих конкурсів – витрачаємо на те, що оплачуємо конкретній бабусі продукти в магазині, або ліки в аптеці (просто біля каси сплачуємо чек). Ми не робимо селфі, не кричимо про це на кожному перехресті – ми допомагаємо як можемо конкретній людині.

Ми так бачимо, ми так робимо, ми так працюємо.

Новела друга

Що робить влада? Вона перейменовує вулиці. Херсон на передовій до ворогів 400 метрів… Перейменування це нагальна потреба? Кажуть прийнятий Закон і його треба виконувати, якщо не ми, то хтось там десь у Києві зробить це за нас. Люди, ви у здоровому глузді? В Херсоні з 360 тисяч залишилося не більше 40 і ті їдуть, а ви граєтеся у перейменування. Зупиніть дію Закону, візьміть паузу. Закон приймали три роки тому, тоді це було не на часі, а сьогодні тим більше.

Добре, якщо вже взялися за цю справу, то запитайте у людей. Запитали –голосуйте на сайті. Коли в місті годинами немає електрики, по кілька днів зв’язку, коли кожного дня людей вбивають їм до голосування? Добре, скільки змогли – стільки проголосували. А за що голосувати? Хтось знає пропоновані прізвища? Неймовірна кількість тих, хто голосував закликали назвати центральний проспект іменем Говорда. Хтось почув думку людей? Дзуськи. Це було очікувано. «Пройшли» невідомо де і ким вигадані назви. Голові адміністрації немає чим більше займатися? Це найпростіший спосіб «звітувати» А гроші? На все це потрібні гроші. В бюджет не закладено. З яких статей будуть брати? Пряма корупція – нецільове використання грошей! Не буде бюджетних коштів? Добре. Звідки? Голова військової адміністрації видав наказ – змінити таблички. Враховуючи, що це друга хвиля перейменувань за останні 3 місяці табличок треба тисячі. Хто буде платити? Будуть збирати пожертви чи шукати спонсорів? А може ці гроші віддати не абстрактним «людям» (тим хто «правильно» звітує перед об’єктивами вихваляючи владу), а тим, хто немає за що виживати, у кого мізерна пенсія, у кого немає роботи?

Може владі слід опікуватися не розповідями у «телевізор» скільки було прильотів, а взятися за забезпечення тих хто постраждав ліками, витратним матеріалом у лікарнях? Може треба організувати роботу комунальних служб так, щоб вже за 2 – 3 години після того як у людей вибухами повибивало вікна та двері, розбило дах приїздили бригади ремонтників (а не волонтерів) які б бодай плитами та плівкою закривали провалля, ремонтували світло, опалення, зв’язок, подавали газ, тепло… Попереду не літо… Перейменовувати це ж так необхідно! За півтора роки в області змінилося 4 керівника. Кожен діє все більш «рішуче» розпатякує у телемарафоні про те як «прилетіло». А ти хоч раз розкажи, що ти зробив аби мінімізувати наслідки «прильотів». Що ти зробив крім того, що поклав у власний карман допомогу ззовні?

Новела третя

На початку військових дій нашим північним сусідам миколаївцям діставалося так саме як дістається сьогодні Херсону. Поки Херсон 9 місяців був під окупантами – Миколаїв був під обстрілами. Від Посад-Покровського до центру Миколаєва долітала вся та «погань» яка летить сьогодні до Херсона з лівого берега Дніпра. Нажаль сьогодні і Херсону, і Миколаєву дістається вже і від «важкого» озброєння, яке руйнує цілі будинки чи блоки багатоповерхівок.

Не пощастили в цьому плані і мешканцям одного з будинків по вул. Крилова. Керований снаряд потрапив у дах і зруйнував частину одного з блоків. На щастя не весь, а тільки 2 верхніх поверхи. Мешканців відселили (запропонували тимчасове житло у спортивній залі та гуртожитку з тарганами та пацюками). Хтось поїхав до друзів, родичів. А вже за кілька днів влада міста прийняла рішення: зруйнована частина відновленню не підлягає, блок треба розібрати. Хтось «подметушився» і на це виділили вже навіть гроші і знайшли підрядника. І тут люди запитали у мера Миколаєва: а де акт експертизи? Експерти яких запрошували мешканці говорять, що основна частина блоку не зазнала руйнування на тому рівні, що не підлягає відновленню і більшість квартир можна відремонтувати. Але у владних кабінетах вже прозвітували, що питання вирішено, що кошти вже спрямовані. А серед мешканців проводять роботу аби ті «не патякали»: «Все одно буде так, як вирішено». І начебто вже є рішення, що на цьому місці комерційна фірма буде будувати новий будинок!

Люди переконані, що історія «зав’язана» на «корупційних схемах». Ряд ЗМІ взялися за розслідування. Здається це той випадок коли знову журналісти встають замість відповідних органів на захист «маленьких українців».

Історія показова. Може скоро і про неї будуть говорити як про досягнення влади у боротьбі із корупцією? Переконайтеся у суті справи самі: думки жителів та експертів – читайте тут https://inshe.tv/mykolayv/2023-09-24/796566/?fbclid=IwAR3-F9CGRpGse5pxOpMZr1JrLYHc4hcSL2li_COUHwz_YngJK3mEciGkwYc

А я замість моралі і «правильних» висновків пропоную кожному з вас задуматися: чи слід все списувати на «війну»… Відоме прислів’я не даремно говорить: «Кому війна, а кому мати рідна».