Розвиток атомної енергетики – головний крок на шляху до енергонезалежності

Попри низку проблем, атомна енергетика України – запорука безпеки країни під час та після війни

У вересні на українські АЕС з радянськими реакторами ВВЕР‑440 вперше завантажили паливо американської компанії Westinghouse, яке досі виготовлялось лише в рф. А в планах через три роки побудувати спільно з Westinghouse власну лінію з його виробництва в Україні. Чому обидві ці новини дуже важливі не лише для України, але й для Європи?

Щоб зрозуміти історичне значення цих подій, необхідно поглянути на весь шлях розвитку атомної енергетики від початку 70-х років. Варто нагадати, що ядерна енергетика була одним з ключових секторів розвитку економіки ЄС, а Євроатом, створений з метою об’єднання мирних ядерних ресурсів європейських держав, разом з іншими економічними структурами (ЕСВС, ЄЕС) став основою для створення ЄС у 1993 році. При цьому за найкращих часів ядерні реактори виробляли вагому частку електроенергії (17,5 % – у 1996 році), забезпечуючи Європі конкурентні переваги порівняно із сусідами – дешеве, чисте та надійне джерело енергії.

Але аварії спочатку на американській АЕС “Три-Майл-Айленд” (1979 рік), потім на Чорнобильській АЕС (квітень 1986 року), а згодом на АЕС “Фукусіма-1” (березень 2011 року) спричинили багато в чому ірраціональне несприйняття атомної енергетики. Десятилітня боротьба з АЕС з боку “зелених”, антиатомного лобі, до якого входило багато представників ЗМІ та деяких партій, призвела до того, що замість безпечної та економічно вигідної електроенергії, виробленої на АЕС, деякі країни ЄС зробили ставку на дорогі, нестабільні відновлювальні джерела енергії та природний газ, потрапивши в залежність від РФ.

Причому як аргумент проти ядерної енергетики були вибірково відібрані лише негативні приклади Чорнобильської АЕС та “Фукусіми”, і без жодного обґрунтування висловлювалося припущення, що це може повторитися на будь-якій АЕС у Європі. Як стверджував сто років тому фізик-теоретик Альберт Ейнштейн: “Яка сумна епоха, коли легше розбити атом, ніж відмовитися від забобонів”.

Насправді, якщо взяти до уваги статистику, то атомна енергетика на 99 % безпечніша, ніж вугільна і нафтова, а те, що сталося на “Фукусімі”, як показали численні розслідування, стало помилкою проєктування – у сейсмічно активному регіоні не була передбачена можливість сильного цунамі. Для порівняння: у німецьких АЕС, побудованих Siemens, таких прорахунків допущено не було, вони вважалися одними з найнебезпечніших у світі, і могли ще багато років постачати дешеву електроенергію. До того ж, розвиток галузі зробив атомну енергетику ще більш безпечною.

Як відомо, Німеччина опинилась в авангарді зусиль стосовно відмови від атомної енергетики. Причому це рішення мало під собою не стільки безпекові причини, скільки політичне підґрунтя: “зелена” ідеологія, яка згодом оформилася у Партію зелених, досить масово поширилась серед середнього класу – чисельного прошарку німецького електорату. І заради створення коаліційного уряду з Партією зелених Ангелі Меркель, а згодом Олафу Шольцу довелося пожертвувати міцною галуззю на догоду партійній політиці та антиатомній ідеології “зелених”.

Однак остаточна відмова Німеччини від трьох останніх АЕС у квітні цього року змусила багатьох замислитися про ціну цього рішення і його вельми суперечливі наслідки. Спочатку відмова Берліна від ядерної енергетики призвела до того, що країна стала більш залежною від вугілля та російського газу, оскільки погодні умови не гарантували стабільне отримання сонячної та вітрової енергії. І одразу, щойно почалася війна в Україні, перед німецькою владою постало ще більш складне завдання – відмова від російського блакитного палива.

Як показав 2022 рік, зменшення залежності від російського газу та остаточна відмова від АЕС призвели до того, що у 2022 році обсяг електроенергії, що вироблявся вугільними електростанціями – найбільшими забруднювачами повітря – зріс на 8,4 відсотки, забезпечивши третину загального виробництва електроенергії у країні. До того ж, Німеччині довелось імпортувати ядерну електроенергію із Франції. Таким чином, просування країни до кліматичної нейтральності та забезпечення енергетичної стабільності виявилися профанацією.

При тому, що ціни на електрику в Німеччині є одними з найбільших у світі і на 70% вищі, ніж у середньому по Європі, закриття АЕС ще збільшило вартість електрики (в середньому 65 центів/кВт-год), за яку заплатили рядові громадяни та бізнес. Недарма опитування напередодні закриття АЕС показували, що більшість населення проти цього. Також цей крок вже призвів до того, що найбільші німецькі виробники (BASF, Siemens) оголосили про скорочення тисяч робочих місць або переїзд до США та Китаю. Так, на німецький хімічний гігант BASF, який особливо залежав від російського газу, а нині – від дешевої електрики, чекають скорочення, відмова від деяких виробництв або переїзд до інших країн. Хімічна промисловість Німеччини, що традиційно є однією з найважливіших в економіці країни і лідером у Європі, – стрімко втрачає конкурентоздатність.

Звісно, що такі процеси навряд чи знаходять підтримку серед країн-сусідів. Ось як це виглядає у абсолютних цифрах:

Франція: 56 атомних реакторів, 70 % енергії, що виробляється.

Фінляндія: 5 атомних реакторів, 44 % загальної електроенергії.

Чехія: 6 реакторів, майже 40 % електроенергії.

Бельгія: 7 реакторів, половина енергії, що виробляється.

Ставку на атомну енергетику має намір зробити Польща, яка до цього не мала АЕС. Швеція також реабілітувала ядерну енергетику, скасувавши раніше ухвалене рішення про закриття АЕС. Більше того, низка країн (Франція, США, Чехія, Велика Британія) ухвалили рішення інвестувати у виробництво нових малих модульних реакторів, які, як очікується, буде дешевше будувати та експлуатувати порівняно з великими АЕС. Загалом АЕС у 13-ти із 27-ми держав-членів ЄС, в тому чи іншому обсязі, виробляють електроенергію. І, нарешті, США – 95 атомних реакторів (найбільша кількість у світі), які виробляють п’яту частину американської електрики.

Важливо відзначити також, що робота атомних електростанцій практично не пов’язана із викидами СО2, що є вагомим внеском у вирішення проблеми зміни клімату. Саме тому Європейський Союз за певних умов зарахував природний газ та ядерне паливо до чистих джерел енергії. У результаті країнам ЄС було дозволено експлуатувати дійсні АЕС доти, доки вони забезпечують поховання токсичних відходів без шкоди для довкілля. Причому класифікація ядерної енергетики як стійкої та екологічно чистої форми енергопостачання є важливим сигналом щодо інвестицій і державних субсидій у цей сектор.

За оцінками Міжнародного енергетичного агентства, до 2050 року для досягнення поставленої мети у галузі викидів, а саме вуглецевої нейтральності, потенціал атомних електростанцій має збільшитися удвічі порівняно з 2020 роком.

Варто не забувати також, що користь від передових ядерних технологій виходить далеко за межі енергопостачання і є фундаментом для ядерної медицини, безвуглецевого виробництва водню для заправки легкових та вантажних автомобілів і технологічного тепла; нафтопереробки, виробництва синтез-газу.

Майбутнє атомної енергетики в Україні

Останній рік довів, що навіть найбільші побоювання, пов’язані з використанням Росією ядерного палива як інструменту тиску та шантажу на країни, які мають ядерні реактори радянського зразка, з часом також можуть бути подолані. І досвід України та Чехії це доводить.

І тут ми повертаємось до початку нашої розповіді – завантаження палива Westinghouse в реакторні установки потужністю 440 МВт, що по суті означає кінець монополії рф у постачанні цього виду ядерного палива.

Більше того, в планах українського уряду виробляти спільно з Westinghouse ядерне паливо для вітчизняних АЕС, а згодом і експортувати в країни Європи, які й досі залежні від імпорту рф. До речі, аналогічним шляхом пішла й Чехія – паливо для її реактору “Темелін” будуть постачати американська компанія Westinghouse і французька Framatome.

Під час дискусії щодо майбутнього атомної енергетики України також має бути врахований і той факт, що минулої зими через масовані російські обстріли були пошкоджені теплові та гідроелектростанції, а також мережі. І в цю зиму ми входимо вже із напівзруйнованою енергомережею та зупиненою ЗАЕС. Однак і на цей серйозний виклик вітчизняна атомна енергетика може дати успішну відповідь.

З точки зору надійності ядерна – є одним із найбільш стійких джерел енергії. АЕС працюють цілодобово, сім днів на тиждень, незалежно від погодних умов. Ядерна енергетика має найвищий коефіцієнт потужності серед усіх інших джерел енергії (81,4%). Це означає, що атомні станції працюють на повну потужність і без простоїв більше 80 % часу протягом року. При цьому усе, що видно навколо АЕС, – це хмари пари, що різко контрастують з мільйонами тонн вуглекислого газу, що виробляються щороку традиційними джерелами енергії.

Не дивно, що підтримка ядерної енергетики є найбільш високою за останнє десятиліття, а в світі триває гонитва за будівництво першого невеликого модульного реактора. Провідні країни інвестують в атомні технології, розуміючи необхідність забезпечення енергетичної безпеки і вирішення проблем клімату. Тому і нашим найважливішим завданням має бути нарощування частки атомної енергії в енергетичному балансі країни. Тільки так ми можемо протистояти зовнішнім загрозам, забезпечувати енергетичну незалежність та впроваджувати нові проривні технології.