Райдужна паніка

Щодня з Інтернет-сторінок, екранів, гучномовців, навіть прасок йде інформація, що все настільки погано, що ми, якщо не сьогодні, то завтра втративши розуми (повністю зневірившись у діючий владі), будемо самі себе вбивати, організуючи нові «майдани». Хто про це говорить? Вони називають себе по-різному: «активісти», «експерти», «фахівці».

З подачею такої інформації існує щонайменше три проблеми.

Перша: в ефір запрошують людей, які ще «вчора» не могли й подумати, що колись з’являться на широкий публіці – люди з вулиці (їх розумові здібності під питанням). Їх випускають в ефір, не перевіряючи ступень розумового розвитку, адекватності, фахової приналежності. Ці «фахівці» готові коментувати все, що завгодно: від унітазу – до космічних кораблів, аби тільки бути у телевізорі.

Друга: дуже низький рівень підготовки журналістів, які не розуміються на тематиці, не володіють профільними прийомами, не знають правил ефіру.

Третя: ані «експерт», ані «журналіст» навіть віддалено не уявляють, до яких наслідків можуть призвести такі «коментарі».

Не секрет – чи не кожною людиною можна «керувати» (залежно від рівня її підготовки, освіченості та здатності захистити себе від зовнішнього впливу), чим і користуються ті, хто знає, як це робити. У перші тижні війни це відчула на собі більшість громадян України, які вірили у повідомлення про те, що ще тиждень-два, і ми все виправимо. Потім терміни змінилися на місяць-два… Потім стало зрозуміло, що все це тільки слова – на ділі все по-іншому.

Від самого початку в такі «посили» не вірили тільки ті, хто професійно займається питаннями управління масами. Вони «бачили» технологію класичного варіанту побудови подачі інформації – так будується кампанія проведення виборів: людям роздають обіцянки. Технологію райдужних обіцянок застосувала Банкова (їх політтехнологи не були здатні на щось інше). Але, виборча кампанія, по-перше, обмежена у часі 90–180 днів, по-друге, там немає відповідальності за обіцяне. Саме на цьому не фахові «фахівці» прокололися: стали обіцяти те, що можна перевірити – перемогу за два тижні.

Коли під час виборчої кампанії технологи говорять про те, що станеться у майбутньому, то вони точно знають, що «завтра» не настане, але виборці вже проголосують. В цьому випадку «завтра» настало, а обіцяне – ні. На Банковій запустили другу хвилю, і знову обіцяне «завтра» настало, а змін не сталося – це був крах. Банковій довелося перебудовувати все на ходу: громадяни звернули увагу, що одна за одною стали зникати голови, що говорять «правильні» речі – на їхнє місце прийшли інші, а той, хто вчора був «рупором перемоги», сьогодні став «ворогом нарду». Чому? Їх «призначили» відповідальними за поразку. «Образи» – змінили, «винних» – покарали. Включили «білий шум» (відволікли увагу від головного).

Минув час – історія повторюється. За кілька останніх тижнів змінили всіх речників силовиків, які щодня з’являлися в інформаційному просторі. Спочатку зникала очільник інформаційної служби Південного округу. Її зникнення виявилося «болючим» для влади, люди стали занадто різко коментувати подію: «Звільнили за те, що стала говорити правду» (це було на фоні гучного скандалу, що був пов’язаний із керівником військкомату в одній з південних областей). Пані повернули, але ситуацію не випустили з-під контролю: думаю, що її доля так саме вирішена – незабаром «переведуть» на інше місце.

З чим це пов’язано? Не будемо гратись у конспірологію: відповідей може бути скільки завгодно: перша – впізнані особи (мають мас-медійний вплив); друга – працювали при колишньому головнокомандуючому (власну політичну кар’єру не побудують, але, у разі чого, можуть бути «провідниками» ідей); третя – треба змінити картинку (потрібен новий «цап»). На фронті і в тилу невизначеність: як буде – ніхто не знає, але є тенденція, що зміни будуть (будемо сподіватися, що позитивні), отже, всіх, хто був раніше про всяк випадок, прибрали. Далі йдуть конспірологічні версії. А щодо фактів?

Наших військових як вищого ешелону (де приймають рішення), так і солдат (що в окопах), визнано світом як найбільш досвідчених. Якщо генерали США «граються» у «війнуху» на штабних картах (все, що вони проводять за межами своєї країни, це окремі «військові кампанії», які не мають будь-якого відношення до справжніх військових дій), то генерали ЄС навіть теоретично не знають, що таке війна (навіть на картах вони це уявляють як іграшку, яку у разі «закінчення» життів можна перезавантажити). Тоді як українські військові не грають, вони живуть на полі бою: невірний крок – і смерть. І супротивник у нас не «іграшковий», який діє за правилами: о 23-й години відбій; по мирних жителях не стріляємо; заборонену зброю не використовуємо; пологові будинки і дитячі садки бомбами не закидаємо, а цивільні громадяни України, які живуть у зонах бойових дій, на відміну від громадян США та ЄС, знають на власній шкурі, що таке обстріли 24/7, де відстань між передовою і їхнім будинком 150 метрів.

Саме тому коли наші «експерти», які не були біля «лінії зіткнення» ближче, чим за 150 км, починають повчати інших – стає гидко. Ще більше нудить від «справжніх українців», які перебуваючи у тиші Західної України (куди іноді «долітають» відголоски загальнодержавних «повітряних тривог») розповідають про те, що відбувається на фронті, і що треба робити, аби перемогти. А коли такому «фахівцю» вказуєш, що його місце під «шконкою» (лавкою), він, «захищаючись», тут же звинувачує тебе у «зраді». Сором’язливі ніяковіють і тушуються перед такими випадами, а «справжні українці» розквітають і ще більш упевнено несуть ахінею. Не можна такого допускати, адже з часом, якщо вони відчують, що їм все можна, – вони будуть диктувати умови. Панове, наявність вишиванки і правильні гасла з вашого боку не лишає права гнати вас під три чорти з нашого боку.

А тепер факти.

«ВІЙСЬКОВІ ЕКСПЕРТИ»

Якщо в законопроєкт про мобілізацію врешті-решт внесусь норму про бронювання тих, хто заробляє від 35 тисяч гривень на місяць, це може призвести до суспільного розколу?

«Неважливо, яка це буде зарплата – 35 чи 135 тисяч, – сам факт бронювання описати цензурними словами складно. Нам заявляли, що РФ проводить інформаційну операцію під назвою «Майдан 3». Ніякі російські спецслужби не здатні вивести людей на майдан. Туди їх здатні вивести тільки помилкові рішення влади. І це рішення – одне з таких. Якщо його приймуть, ніхто нехай не дивується «Майдану 3», і це буде не про російські спецслужби», – ветеран війни України проти РФ, колишній командир взводу батальйону «Айдар» Євген Дикий. Хто цей пан: яка у нього освіта, фах, на підставі чого він робить такі висновки? Чи має він якесь бодай віддалене уявлення, про що говорить? Те, що він був і окопах і воював, не робить його фахівцем. «Колишній командир взводу». Пояснюю: взвод складається з 3–6 відділень, його чисельність становити від 15 до 60 осіб, керувати ним може молодший лейтенант (наймолодший офіцерський чин), чи не занадто «високий» для таких висновків?

Ще один приклад некомпетентності людини, яка хоча й була на фронті, але не має будь-яких підстав стверджувати те, про що говорить. Заступник командира третьої ОШБр Максим Жорін відреагував на тему бронювання, це йому не подобається – він критикує авторів законопроєкту. Так. Має право. А що дає йому право робити дивний висновок: «…зараз Україна стоїть перед дуже серйозними випробовуванням на фронті».  Звідки у нього інформація щодо того, що відбувається на фронті? Хто зі Ставки Верховного Головнокомандувача доповідає йому? Чи має він відповідну компетентність? Бути на ділянці фронту – не означає розумітися на тому, що відбувається на всьому фронті, а тим більше говорити про події, які будуть(?) відбуватися.

Ще один приклад «компетентності». В інтерв’ю для одного з сайтів колишній льотчик-інструктор, полковник ЗСУ у запасі «військовий експерт» Роман Світан коментує дій Президента Чехії Петра Павела щодо його ініціативи постачанням нам боєприпасів.  Хто сказав, що колишній льотчик має фахові спроможності коментувати теми міжнародної допомоги Україні?

Я б ще зрозумів, якби «експерт» щось коментував про події у небі (щось про літаки), то було б зрозуміло (хоча б і викликало сумнів, адже з часів коли «експерт» служив, ситуація у небі змінилась). Чи доречно простити у нього коментар на тему зовнішньої політики і ракети? І хоча «експерт» переконаний, що за такі дії Павелу слід поставити пам’ятник у Києві при житті (тут я з ним згоден), але сам принцип: чи слід пропонувати пенсіонеру, навіть військовому, коментувати дії Президента іншої країни?

Підбиваючи підсумки бажаю вам, панове, перед тим, як вірити у «жахи» і «райдужні» перспективи, або перевіряти інформацію, або, щонайменше, ставитися до неї критично!