Чи хоче нас ЄС?

«Так, чтобы да, так нет»…

Події на кордонах з країнами ЄС які розпочалися восени минулого року загострили питання: чи є нам з чим йти у ЄС і чи чекають нас там?

Відповісти на першу частину простіше – «так». Відповідь на другу є жорстокою правдою, яку більшість не хоче чути – «ні».

Розглянемо три напрямки з безлічі можливих варіантів які Україна може запропонувати ЄС.

Аграрний сектор. Чи є що запропонувати? Так. Ми й сьогодні постачаємо у ЄС безліч всього, правда не у вигляді готової продукції (що могло б принести більше грошей), а у вигляді сировини (що приносить гроші не державі, а окремим ділкам, які виграють від небажання держави займатися цим питанням).

Блокування шляхів спочатку на кордоні з боку Польщі, потім Румунією це не перші публічній демонстрації того, що Україну не бажають бачити серед членів альянсу. Ми серйозні конкуренти. Аграрне питання глобальне і воно давно вийшло за межі локальної кризи.

Ми лякаємо тамтешних виробників. Продукції у нас більш ніж вдосталь, ми можемо похвалитися якістю (щоб не говорили про те, що ми веземо «непотреб», який збуваємо там за безцінь).

Не дивлячись на всі проблеми агарний секторі має більш передові технології ніж це було 20 років тому. Після того, як позбулися Радянського «мотлоху» і купили нові комбайни та трактори, то втрати і собівартість стали меншими.

На ціну (того, що продають закордон) впливає й той фактор, що в Україні квітне розбій. Фермери змушені віддавати врожай за безцінь тим, хто «при владі», «при погонах», за гроші, які ледь дозволяють виживати. Якщо виробники у ЄС платять податки, то наші крадуть (у фермерів), а потім продають «вирощене» закордон за демпінговими цінами.

Україна показово не втручається у процес, що й призвело до того, що фермери Європи збунтувалися: вони неспроможні конкурувати з ціною у 5 – 7 разів нижчою ніж це насправді коштує. Вони звикли, що їх держава про них дбає і захищає їх інтереси, а тут прийшли українці з дешевшим товаром. Покупець обирає те, що дешевше, те, що можна вигідно перепродати. Всі з «наваром». Всі, крім виробників. Що їм робити? Воювати. Як? Страйкувати. Тому всі ці прикордонні «вистави» це тільки початок, далі буде гірше. Далі будуть страйки більш «крутих» гравців, які будуть «перекривати» нам шляхи у інший спосіб.

Добувна галузь. Уявіть, що буде коли за Україну візьмуться ті хто видобуває вугілля, газ. Це нам власники підприємств розповідають, що вони «голі й босі», а для того аби створити конкуренцію комусь на заході й цього вистачає. За рахунок чого? Вкраденого. Пам’ятаєте джерело конфлікту на сході? Намагання перекрити задурно отримували електрику, воду… за рахунок чого собівартість продукції знижувалась, що давало можливість продавати кінцевий продукт за демпінговими цінами, а зароблені гроші ховати у офшори.

ОПК. На підході найголовніша проблема!

Днями президентка Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн під час засідання Європарламенту, заявила: «Оскільки ми дивимося в майбутнє, то маємо думати про оборонні можливості України як про складову нашої обороноздатності…». https://censor.net/ua/n3471834 Краще б вона цього не говорила! Проблем які ми маємо на шляху до ЄС і так більш ніж вдосталь…

Так, це наш плюс: за два роки війни ми вийшли на перші місця по питаннях у окремих галузях військового озброєння. «Не було б щастя…». Цинічно, але правда. Ми ніколи не розбудовувати наш ВПК такими темпами (не вкладали не те що мільярди, а навіть десятки мільйонів). Так, десь, щось, колись, всього лише – залишковий принцип, а тут сила-силенна грошей. Так, їх мало, їх не вистачає, але якщо порівняти із тим, що не було ні-чо-го!

Сьогодні модно критикувати Зеленського, що він не вкладав гроші у військове виробництво (на відміну від попередника). За рахунок чого ж тоді маємо успіхи? Чи можна повірити у таке: ми нічого не робили і тут, всього лише за 2 роки повномасштабної війни, в умовах щоденних обстрілів, руйнування енергетичної системи, знищення заводів – стали виробляти зброю аналогів якій немає у світі? Ми є розробниками того, чого немає у ЄС та США. Наприклад морські дрони завдяки якими ми витворяємо щось неймовірне у морі. Менше ніж за рік ми відправили на дно 30% чорноморського військового флоту росії!

Думаю, що всім зрозуміло, що не лише за рахунок морських дронів Чорноморський флот росії перестав бути господарем у морі, а ми всього лише через півроку після розриву «зернових угод» стали без посередників диктувати умови щодо продовольчих коридорів. Ми перестали давати можливість декому заробляти на нас гроші. Чому Турція була проти наших ініціатив? Ми забрали у неї гроші. Тепер ми контролюємо море і супротивник не наважується більше розміщувати кораблі не те що траверсі Одеси, а навіть висовувати носа далі Севастопольської бухти у тимчасово окупованому Криму. Навіть більше все, що було боєздатне вивели з південного узбережжя і сховали у Азовському морі та Грузинських портах.

Ми перші хто збив надзвукові балістичні ракети. Так, не нашими засобами, але їх розробники ніколи такого не робили. Технологію яку вигадали наші – вивчають Американці. А наші безпілотники-камікадзе, які долітають до москви. А скільки є новинок про які нам не розповідають (війна триває).

І тут пані Урсула фон дер Ляєн говорить, що Європа фактично повинна вчитися у України. Без сумніву це визнання нашої держави, це те з чим ми можемо йти у ЄС – є що запропонувати, є чому навчити. Але тут є зворотній бік медалі: за ці два роки ВПК ЄС, якщо не став на військові рейки, то став отримувати суттєві прибутки, а виробники стали нарощувати потужності. Навіть країни Балтії і ті збільшили фінансування ВПК на 35%.

Високий представник Європейського Союзу в закордонних справах і з політики безпеки Жозеп Боррель: «Продовжує зростати та розвиватися оборонно-промисловий комплекс Європейського союзу. Вже можна констатувати, що його спроможність підвищилася на 40%». https://www.unian.ua/world/milyon-boyepripasiv-dlya-ukrajini-borrel-v-kiyevi-zrobiv-obnadiylivu-zayavu-12536466.html

В усі часи, в будь-якій країні, ВПК був і залишається надпотужним механізмом. Військове виробництво завжди було надприбутковим, але в останні 20 років про нього забули: політика миру була на першому місці і держави навіть думати перестали, що існує таке страшне слово як «війна» (в глобальному розумінні). І тут один всесвітній псих вирішив все перевернути догори дригом і влаштував Європейський Армагеддон (а інші фанатики стали наслідувати його). В останні 2 роки Земля здригнулася від військових подій.

Але є й ті, хто від цього виграв – ВПК, от для кого це справжній дарунок.

Чи розуміємо ми, що мимо волі Україна вже стала конкурентом на цьому полі і вже почала боротьбу за ласий шматок. Світ визнав: ми вивели його на новий щабель ведення військових дій – війна дронів. Якби російський маразматик путін хоча б трохи дотримувався умов міжнародних стандартів ведення військових дій – залишив у спокої мирних громадян, не руйнував мирну інфраструктуру, ми могли б говорити, що війна перейшла у повністю нову стадію і форму. Якби військові дії відбувалися виключно у формальному визначенні війни – між військовими на полі бою, а не житлових кварталах мирних будинків за десятки, сотні, тисячі кілометрів від зони бойових дій, то ми б могли сказати: війна стала кардинально новою.

Дрони (надводні, підводні, наземні, повітряні), які мають різні функції вийшли на перше місце перед танками, артилерією іноді й піхотою, а Україна стала першою державою яка це здійснила. Жодна армія світу ніколи не вела таких бойових дій, ніколи у такому масштабі із такою швидкістю не розробляла і не втілювала у життя десятки нових проектів.

Невипадково у Європі найбільш розумні підприємці вже зараз пропонують нам утворювати сумісні виробництва. Якщо хтось у нас за 100 доларів (які покладе собі у кишеню) не продасть авторські розробки, то згодом держава буде отримувати мільярдні статики тільки від авторського права.

Європейська та Американські ВПК розуміють, що тут ми складемо суттєву загрозу і конкуренцію – розробки наші (правда, виробляти немає з чого). Я переконаний, що хтось спробує зараз зіграти на жадібність та дурості наших і спробує все це скупити на корені…

Буде дуже прикро, якщо так станеться, адже це непоганий козир у відповіді на другу частину питання: «Чи є нам з чим йти у ЄС і чи чекають нас там?».