Винороб із Татарбунарської громади, попри зменшення попиту на вино через війну, має намір розвивати гастротуризм

Виноробство Бессарабії переживає складні часи: війна змінила туристичні потоки, погода стає все непередбачуванішою, а конкуренція зростає. Попри це, малі виноробні продовжують працювати, експериментувати та доводити, що їхнє вино може конкурувати зі світовими аналогами. Видання «Kurkul» поговорило з підприємцем з села Струмок Татарбунарської громади Валерієм Петровим, як минув сезон 2025 року і які реалії виноробства сьогодні.

Валерій Петров виробляє вино під маркою V.Petrov. У виноробстві вже 36 років — перший виноградник посадив у 1988 році. Його виноградник розташований на 46-й паралелі — на одній географічній широті з відомою французькою провінцією Бордо. Саме тому господарство спеціалізується на бордоських сортах винограду. Винороб обрав напрямок органічного виноробства та пройшов міжнародну сертифікацію в «Органік Стандарт».

«Я побував на всіх континентах, де вирощують виноград — у долині Напа в США, Новій Зеландії, Південній Африці, Чилі, Франції, Італії. На 46-й паралелі, де ми знаходимося, виноград зростає добре, можна робити якісні сухі вина», — розповідає він.

Фермер зізнається, що кардинально змінив бізнес-стратегію через війну, адже туристичний потік повністю зупинився.

«Раніше люди їздили у Вилкове, заїжджали до мене на дегустацію, проводили час. Ми навіть створили асоціацію разом з іншими виноробами регіону. А зараз, особливо останні два роки, немає нікого для туризму. Тому ми вимушені скорочувати посадки», — ділиться досвідом виноградар.

До війни виноградар мав амбітні плани. Він вже викопав фундамент для римського дворика — хотів зробити ресторанчик, дегустаційний зал і підвал, як у європейських виноробень. Навесні планував монтувати колони та ферми, але почалася повномасштабна війна.

«Коли мене питають, як справи, я кажу — які можуть бути справи, якщо 2 млн дівчат за кордоном, а 2 млн хлопців служать? Залишилися діти та пенсіонери. Війна змусила переглянути все», — каже Валерій Петров.

Винороб помітив зменшення попиту на вино. Він підкреслює, що через міграцію та мобілізацію наразі не бачить перспективи нарощувати обʼєми виробництва. Попри труднощі, виноградар налаштовує всіх колег на перспективу гастротуризму. За його словами, для малих виноробів майбутнє саме в персональних відвідуваннях, дегустаціях і винному туризмі.

«Зв’язуватися з маркетами — це не наше. Коли персонально люди приїжджають, куштують вино — ось це майбутнє малих виноробів. На це націлююсь і я. Також чекаю повернення сина, який зараз захищає країну, і тоді разом будемо піднімати енотуризм (винний туризм — прим. ред.) Бессарабії», — підсумовує фермер.

Щодо впливу кліматичних змін на виноградарство, Валерій каже, що на 46-й паралелі, де розташована Одещина, виноград зростатиме добре. Але успіх залежить від того, як виноградарі пристосуються до нових умов ринку і зуміють використати потенціал гастротуризму.