Колись Ізмаїл був містом мостів та понтонних переправ

Сучасний Ізмаїл не може похизуватися великим різноманіттям мостів. Але ще два століття тому існував мостовий перехід на місці сполучення між Ізмаїлом і передмістям Матроска, перекинутий через тодішнє озеро Броаске. Також в межах міста були тимчасові понтонні мостові переправи, які традиційно споруджувалися під час військових дій. Про це розповів ізмаїльський журналіст та краєзнавець Ігор Огнєв, передає «Бессарабія INFORM».

Наразі в Ізмаїлі краєзнавець згадує міст в районі Копаної Балки, який нависає над залізничною гілкою, що веде до судноремонтного заводу, а також Міст на залізничному вокзалі, перекинутий над шляхами. Також місто багате численними містками, більша частина яких знаходиться на головному міському водостоці – вулиці Папаніна. А як було раніше?

Центральний Ізмаїльський карантин у ХІХ століття знаходився у прибережній зоні на місці, де нині височить морський вокзал. Через нього пропускали пасажирів та вантажі, що прибували до міста по Дунаю. Це робилося з метою запобігання проникненню до міста таких небезпечних інфекційних захворювань, як чума та холера. Карантин оточував глибокий рів з дунайською водою, і через нього потрапити у місто можна було дерев’яним містком. Останній знаходився у північній частині і дорогою з’єднувався з Дунайським проспектом (з нинішнім проспектом Незалежності).

Звернемося ще до одного картографічного джерела – до плану міста Тучкова. Дати його виготовлення на самому документі немає. Проте за непрямими свідоцтвами можна припустити, що він був виконаний на початку 1830-х рр. Тут є позначення, яке свідчить про існування у ті роки ще одного мосту. Він з’єднав саме місто з Ізмаїльською фортецею та був перекинутий через річку Безіменну, що зникла до наших часів.

Відповідно до одного з документів, що зберігається у фондах Ізмаїльського архіву, міст був дерев’яним і спирався на 36 дерев’яних паль. Він знаходився поблизу нинішнього туристичного готелю «Дунай». З архівних документів також відомі інші технічні характеристики цієї гідротехнічної споруди. Її довжина складала 8 саженів (1 сажень – 2,1336 метра), тобто приблизно 17 метрів, ширина – 2 сажені (4,2 м), а довжина перил – 19 саженів.

З доповіді начальника міської поліції (прізвище у документі нерозбірливе), направленої на адресу Ізмаїльського градоначальника Тучкова 18 жовтня 1831 роеу, було відзначено, що міст знаходився в аварійному стані і вимагав ремонту. Поліцейський чин просив Тучкова розпорядитися про передачу цієї споруди інженерній команді військового відомства, шо базувалася у місті. Однак у відповідь на це клопотання в.о. Новоросійського та Бессарабського генерал-губернатора, посилаючись на формальні причини, запропонував Ізмаїльському градоначальнику організувати ремонт мосту за рахунок коштів міського бюджету і тільки після цього передати його військовим. Це було зроблено.

Мостовий перехід існував і на місці сполучення між Ізмаїлом і передмістям Матроска. Він був перекинутий через тодішнє озеро Броаске. Про це свідчить документ, датований 7 червня 1880 року та направлений до Ізмаїльської міської управи. Пристав третьої поліцейської частини (вона включила в себе міські території у фортеці та передмістя Матроска і Кугурлуй) Крайванович стверджував, що дощі зовсім залили низовину, що відокремлювала згадані населені пункти від Ізмаїла. В результаті їх сполучення з містом було практично паралізоване. Ось резолюція на документі міського голови Федора Тульчіанова: «Поручается г-ну Авраамову (на той час купець 2-ої гільдії Авраамов був помічником міського голови) рассмотреть с городским архитектором». Вже 12 червня того ж року Авраамов доповідає до міської управи: «В смете на текущий 1880 год предусмотрена постройка моста, и по утверждении таковой г. губернатором будет приступлено к постройке». До реалізації цього проекту Авраамов запропонував приставу організувати місцеве населення для забезпечення тимчасової переправи, яка і була до того часу. Вочевидь, йшлося про спорудження земляного насипу. На плані Ізмаїла та його передмістя Матроска/Кугурлуй позначений міст у правому нижньому куті.

Більш того, в межах міста були тимчасові понтонні мостові переправи, які традиційно споруджувалися під час військових дій. Ось, що повідомляє про наявність в Ізмаїлі понтонного мосту із посиланням на документальні свідчення сучасник протоієрей Іоанн Лісник: «В 1853 году наведением моста в Измаиле через Дунай длиной 360 саженей (более 720 м) руководил генерал – лейтенант и начальник инженеров Южной армии А. Ф. Бухмейер». Йдеться про дії під час Кримської війни (1853–1856). З картографічних джерел відомо, що цей понтонний міст знаходився на території Ізмаїльської фортеці і брав початок у місці впадіння в Дунай річки Безіменної. Міст вів на румунський берег.

Тимчасовий понтонний міст був обладнаний у місті і восени 1944 року, у часи Другої світової війни. Тоді військові отримали наказ забезпечити облаштування наплавної мостової переправи під вантажі у 60 тонн через Кілійське гирло  в Ізмаїлі.

Таким чином, історія мостобудування в Ізмаїлі виявилася досить великою і захоплюючою.