Голос України у Канаді: як родина родом з Кілії підтримує Батьківщину, знаходячись в еміграції

Повномасштабне вторгнення росії змусило багато українських родин покинути рідну домівку та шукати порятунку за кордоном. Сім’я Віталія і Радміли Барган родом з Кілії прийняли це складне рішення після сильного прильоту поряд із їхнім будинком у Києві, щоб захистити трьох маленьких дітей. Та навіть опинившись у Канаді, вони знайшли спосіб підтримувати ЗСУ й прославляти українське – культуру, мову та традиції. Голосом Батьківщини на чужині стала їхня донька Марійка, якій доля подарувала слух і неповторний голос, здатний доторкнутися усіх фібрів людської душі. “Бессарабія INFORM” зв’язалася із родиною, надихнувшись їхньою історією у соцмережах, та розповість, як чотирнадцятирічна дівчина, яка понад усе сумує за рідною домівкою, разом з сім’єю долає багатотисячні збори у підтримку українських військових й з гордістю прославляє свою Неньку, де б не знаходилася. 

Майбутні батьки талановитої зірочки народилися у Кілії. Ще навчаючись у школі, Віталій Барган та Радміла Пугачова відчули симпатію один до одного. Попри те, що Радміла вступила до вишу в Одесі, а Віталій – у Харкові, відстань не змогла загасити почуттів, і вже на п’ятому курсі пара одружилася, а згодом у них народилася донечка. Її назвали Марією.

Дівчинка з маленьких років підкорювала серця своїм хистом до співу. Помітивши це, батьки підхопили й почали розвивати її талант.

“Я народилася у 2011 році в Одесі, але згодом родина переїхала до Києва. З самого дитинства мама з татом багато розповідали мені про Кілію, а також ми часто їздили провідувати рідних. Я відчувала особливий зв’язок з містом, де народилися і виросли мої батьки.

За словами мами, талант у мене проявився ще у дитинстві, співати я почала разом з тим, як навчилася говорити, років зо трьох. Тоді батьки були моїми слухачами та головними шанувальниками. Вони змалечку  прищеплювали мені любов до всього рідного – українського. Таким чином моє дитинство було насичене любов’ю до мистецтва та підтримкою родини.

Та на цьому моє творче дитинство лише починалося. Батьки завжди шукали, де я проявлю себе найкраще, тому згодом віддали у танцювальний гурток, а у чотири роки – у спортивну секцію з футболу. Зрозумівши, що футбол – то не моє, повернулася до танців. Це був період пошуку себе, і кожне захоплення додавало мені досвіду. Разом з тим співати я не переставала”, – розповіла Марія Барган.  

Згодом талант маленької дівчинки почав давати плоди, і вже у садочку Марія отримала свою першу відзнаку.

“Музика була зі мною завжди і усюди, а першим досягненням стала участь у районному вокальному конкурсі, на якому я отримала свій перший диплом. У п’ять років я почала займатися вокалом професійно – батьки віддали на навчання у музичну школу. А далі – виступи на святах та різноманітних заходах, дипломи та нагороди, які додавали мені впевненості та досвіду”, – зазначає Марія.

Черговим творчим досягненням талановитої дівчинки стало приєднання до народного ансамблю “Ягілочка”, котре відкрило перед нею можливість проявити талант не лише на українській сцені, але і за кордоном.

“Так з шести років почався активний період мого творчого розвитку. З ансамблем ми брали участь у всеукраїнських фестивалях, а також їздили за кордон – у Польщу, Німеччину, Австрію, Болгарію та Туреччину. І всюди займали або призові місця, або отримували гран-прі. За той період я накопичила 37 різних дипломів, грамот і подяк, а також медалі та кубки за виступи. Ці досягнення стали частиною мого творчого шляху і заклали основу для подальшого розвитку, ще до того, як наше життя змінилося через війну”, – розповіла Марія.

Як і кожного українця, повномасштабне вторгнення застало родину Барган зненацька. На той момент у сім’ї було вже троє діток – народилися двійнята Іван і Софія.

“Повномасштабне вторгнення застало нас удома, в Києві. Це був ранок, коли ми прокинулися від вибухів. Я пам’ятаю, як мене охопили страх і нерозуміння, що відбувається. Батьки перебували у паніці, але разом з тим ми відчували, що вони переживають за нас і зроблять все, щоб ми не постраждали. Збираючись у дорогу, хапали все, що було першочерговим та необхідним, та вже наступного дня виїхали до Львова”,  – з жахом згадує дівчина.

У Львові родина Барган прожила майже два з половиною місяці. Марійка пішла до школи. Зі вдячністю дівчина згадує однокласників, які прийняли її з теплом та любов’ю. Вже тоді родина активно підтримувала українське військо та брала участь у нагальних зборах для військових.

Повернувшись додому у Київ, діти теж вирішили допомагати воїнам та навіть збиралися віддати всі свої заощадження, проте мама дітлахів запропонувала заробляти кошти на донати співом.

Тоді Марія разом з братиком і сестричкою, одягнувши вишиванки, вперше вийшли співати на Хрещатик і навіть стали героями сюжету телеканалу “Київ” під час виставки розбитої російської техніки.

“Спочатку ми передавали всі кошти у Фонд Сергія Притули. Як зараз пам’ятаю, зібрати нам вдалося 24 тисячі 853 гривні, шість євро, 21 долар та 10 злотих. Надалі всі зібрані кошти ми передавали нашій рідній школі N98 в Києві, яка опікується кількома бригадами. Це був надскладний час, але ми відчували, що маємо допомогти країні, та робили все, що в наших силах”, – розповіла Марія. 

За словами мами дівчинки Радміли, виїжджати за кордон вони з чоловіком не збиралися, але останньою крапкою став приліт російських снарядів поруч із домом.

“Ми до останнього залишалися в Україні, бо дуже любимо свій дім і свою країну. Але коли поряд з нашим будинком сталися два обстріли, діти не на жарт перелякалися, та ми з чоловіком вирішили, що заради їхньої безпеки маємо їхати. Маючи візи у Канаду, вирішили переїхати туди”, – розповіла жінка.

Вже через 10 днів після обстрілу родина Барган, залишивши дім та частинку душі, опинилася у Канаді, де познайомилася з українською діаспорою. Там Марійку, яка найбільше сумувала за домом, записали на участь у фестивалях.

“Після переїзду до Канади я почала активно брати участь у творчих конкурсах. Вже на другий місяць виступила на заході «Хата на Монрояль». Це була чудова можливість познайомитися з іншими українцями та поділитися своїм талантом. Мене помітили, і з того часу я виступаю регулярно, кожного місяця”, – розповіла Марія.

Участь маленької українки на різноманітних конкурсах та фестивалях з патріотичними піснями та англомовними синглами дала свої плоди, на них Марійка здобула нові закордонні нагороди.

“Відтоді я беру участь у всіх заходах у Монреалі та популяризую українську мову, пісню, традиції. Крім того, разом з братиком та сестричкою прославляємо Христа колядками на Різдво, а всі зібрані кошти передаємо Збройним силам України”, – додає Марія.

Навчаючись у школі, талановита Марійка бере участь у різноманітних фестивалях, грає на гітарі, пише пісні та навіть створила власний гурт “ІMPULS”, перший концерт якого відбувся на початку цього року.

“На щастя, навіть знаходячись за сотні кілометрів від дому, ми маємо можливість популяризувати нашу рідну мову та культуру, дарувати слухачам та вболівальникам музику та українські пісні. Таким чином ми не лише зберігаємо нашу культуру, але й допомагаємо Україні, де б ми не були”, – зазначає Марія.

Родина Барган підкреслює, що Україна для них завжди була й залишиться рідним домом, а найбільша їхня мрія – день, коли країна стане по-справжньому вільною, сильною та квітучою.

“І хоча сьогодні ми змушені бути далеко від Батьківщини, ми добре знаємо: відстань не відділяє нас від відповідальності й любові до своєї країни. Навіть за кордоном ми можемо й повинні робити багато — підтримувати наших захисників у лавах ЗСУ, допомагати волонтерам, бути голосом України у світі та берегти її культуру й традиції.

Ми свідомо несемо Україну в серці щодня. І поки не можемо повернутися додому фізично, робимо все можливе, аби наблизити перемогу, зберегти нашу ідентичність і підтримати країну”, – резюмує Марія.