Вони пішли, щоб ми жили: у Виноградівці Болградської громади відкрили меморіальні дошки трьом Героям

Учора, 25 грудня, на подвір’ї Виноградівського ліцею імені О. О. Банєва відбулася подія, сповнена болю, тиші та глибокого сенсу. Тут відбулась церемонія відкриття меморіальних дошок на честь загиблих випускників закладу — Георгія Вачева, Романа Дімова та Георгія Адама, які віддали життя за Україну. Про це повідомляє «Бессарабія INFORM».

Під звуки жалобної мелодії «Плине кача…» громада села, рідні полеглих, учні, педагоги, представники влади схилили голови в пам’ять про тих, хто свого часу виходив із цих стін у доросле життя, а згодом — став на захист Батьківщини.

Як зазначили ведучі заходу, із Виноградівки на захист України стали 30 мешканців, але, на жаль, п’ятеро з них не повернулися живими. Тепер їхні імена навічно закарбовані не лише в серцях односельців, а й на фасаді рідного ліцею.

Право відкрити меморіальні дошки було надано Тетяні Вачевій, Єлизаветі Дімовій  та Аліні Кулаксиз. Освячення здійснив настоятель Свято-Георгіївського храму села Виноградівка протоієрей Дмитро Крістєв.

Під час церемонії звучали вірші у виконанні учнів, запалювалися лампадки пам’яті, а кожне слово різало тишу щирістю й болем.

Зі словами до громади звернулися заступник голови Болградської РДА (ВЦА) Олександр Іорданов, Болградський міський голова Сергій Димитрієв, староста села Ольга Наумова, директор ліцею Світлана Драганова.

Завершився захід хвилиною мовчання та покладанням квітів.

Нагадаємо, Георгій Вачев народився 5 серпня 1981 року у Виноградівці. Навчався у місцевій школі, працював у селі, був відомий як життєрадісний, щирий і відкритий чоловік. Багатодітний батько, який, попри все, з початком повномасштабної війни став до лав територіальної оборони. Служив до травня 2023 року, коли тяжка хвороба змусила залишити службу. Після тривалого лікування його серце зупинилося 31 березня 2025 року.

Роман Дімов — талановитий, усміхнений, творчий. Його добре знали в селі, адже він працював директором Виноградівського будинку культури. Позивний «Танцюрист» отримав за любов до народних танців, особливо гагаузької кадинжі. Разом із дружиною Єлизаветою виховував трьох дітей. З початком вторгнення пішов до тероборони і захищав Україну на найнебезпечніших напрямках.

Георгій Адам, 1985 року народження, змалку був прикладом мужності та відповідальності. Служив у лавах ЗСУ, сумлінно виконуючи бойові завдання. Загинув 13 вересня 2025 року на Сумському напрямку. Деякий час вважався безвісти зниклим. Йому назавжди залишилося 40 років. У скорботі — мати та дві сестри.

Вони пішли, щоб ми жили. І тепер назавжди залишилися тут — на шкільному подвір’ї, у пам’яті, в історії громади.

Світла пам’ять та шана полеглим Героям!