Місце скорботи, доведене до ганьби: чому Ренійський морг простіше закинути, ніж врятувати

У Рені з початком повномасштабної війни в Україні, коли до міста почали привозити тіла перших загиблих військових, гостро постало питання реконструкції будівлі місцевого моргу, що не бачила капітального ремонту з моменту будівництва у 90-х роках минулого сторіччя. Тут є простора траурна зала, але вона не функціонує через дірявий дах. Тому з покійниками прощаються просто в обшарпаному коридорі. Чи зможуть щось кардинально зробити з місцем болю та скорботи у Рені, спробувала розібратися кореспондентка «Бессарабії INFORM».

Зауважимо, об’єкт знаходиться на території Ренійської центральної міської лікарні. Тут вже давно немає штатного судмедексперта. За необхідністю фахівця запрошують із сусіднього Ізмаїла. Загалом у ренійському морзі проводять  в середньому лише 20 судово-медичних експертиз за рік. Разом з цим сюди потрапляє до 15-20 покійників за місяць з відділень лікарні або з дому. В морзі на постійній основі працює одна медсестра, яка допомагає експерту робити секційні розтини та готує всіх покійників до поховання (як військовослужбовців, так і цивільних).

Варто зазначити, що у вересні поточного року місцеве видання «Рені-Одеса» оприлюднило фото з коридору, де стоїть труна із загиблим військовим. Наші колеги обурювалися, що, мабуть, можна знайти у комунальних установах тесляра, який сколотить підставку для труни, адже ставити померлого на пошарпані залишки від старих стільців – це ганьба. Разом з цим було зауважено, що взагалі нічого не вартує хоча б прибрати сміття.

«БІ» не вдалося потрапити у внутрішні приміщення морга, адже перша заступниця Ренійського міського голови Людмила Чакир  постійно посилаючись на свою зайнятість, спочатку скасувала особисту зустріч, а згодом зовсім перестала підіймати слухавку. Тільки за її згоди під час затяжного лікарняного голови громади можна було зробити світлини аварійних приміщень. А до секційної та кабінетів лікарів, що орендує Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи, стороннім взагалі вхід категорично заборонений. Нам вдалося тільки сфотографувати об’єкт ззовні.

Як працюється зараз ренійському моргу?

Через те що морг не бачив навіть косметичного ремонту кілька десятиліть, дуже багато скарг від родичів померлих надходить саме стосовно аварійного стану приміщень. Більш того, в морзі немає холодильних камер, а старі кондиціонери давно вийшли з ладу. Щоб хоча б якось протримати покійника до приїзду судмедексперта з Ізмаїла кілька днів, особливо влітку, три місяці тому мерія встановила тут один кондиціонер, який, по правді, не дуже допомагає.

Підкреслимо, що тема ремонту моргу в Рені виявилася настільки заплутаною, що жоден з компетентних співробітників міської ради під час затяжного лікарняного мера Ігоря Плєхова не погодився коментувати нам це питання. Ми поговорили з декількома депутатами, але і тут ніхто з них навіть точно не знав, хто є власником. Довелося потурбувати міського голову, який проходить лікування після ДТП. Тільки тоді нарешті ми отримали підтвердження тому, що об’єкт знаходиться на балансі міської ради. 

Краще побудувати новий морг, ніж відремонтувати старий

Про подальшу долю моргу у Рені погодився поговорити з «БІ» генеральний директор Ренійської лікарні Віталій Гайдуков.

За словами Віталія Миколайовича, Ренійській лікарні ця будівля передана міською радою в оперативне управління. В штаті медзакладу відсутні судмедексперт і патологоанатом. Судмедексперт територіально перебуває в Ізмаїлі – за необхідністю спеціаліст виїжджає до Рені або ж покійників доводиться транспортувати в Ізмаїл. Подібна ситуація, на жаль, наразі спостерігається майже у всіх колишніх районних лікарнях України.

Гендиректор впевнений, що подальшу долю будівлі моргу повинен вирішувати її власник – міська рада. Наразі медзаклад почав процедуру виведення цього приміщення із загальної адреси лікарні, щоб воно отримало свій окремий юридичний номер. Це необхідно для проведення його ремонту чи для подальшої здачі його в оренду. Але все залежить від рішення власника.

«Сьогодні відремонтувати цю будівлю, на мій погляд, набагато дорожче, нім побудувати нову. Потрібно розробити проєкт, провести реконструкцію старого приміщення, яке не стоїть окремо та має погані під’їзні шляхи. Тут відсутня нормальна зала для прощань з близькими та рідними», – наголошує Віталій Миколайович.

Окрім цього, він зазначив, що і місце для моргу взагалі невідповідне, адже з основного корпусу лікарні померлі у морг не потрапляють. Основні відділення хірургічного профілю та реанімація, де є літальні випадки, розташовані на базі колишньої портової лікарні в іншій частині міста. А це перевезення медичним транспортом, яке потребує спеціальної санітарної обробки.

«Я думаю, що краще побудувати типовий (модульний) морг на базі колишньої портової лікарні. Там є площі, електричні потужності. І це буде швидше та дешевше, ніж зробити реконструкцію старого моргу. Але ще раз підкреслюю – це буде вирішувати власник цієї будівлі», – розмірковує Віталій Гайдуков.

Що все ж таки планує робити з моргом міська рада?

З думкою, що краще буде побудувати новий морг, у телефонній розмові погодився й Ігор Плєхов. Разом з цим він зауважив, що це не буде відбуватися, поки триває війна.

За його словами і реконструкція, і будівництво потребують не одного мільйона гривень (точного підрахунку витрат на ремонт ніхто ще навіть не проводив), а під час війни в бюджеті Ренійської громади таких коштів немає, бо зараз перевага надається фінансовій допомозі Збройним Силам України. Тому, скоріш за все, до цього питання можна буде повернутися тільки після війни.

Також під час розмови з міським головою з’ясувалося, що декілька років тому Ренійська громада перераховувала 190 тисяч гривень на ремонт холодильника в морзі на прохання області. Але через проведення реорганізації судово-медичної служби гроші пішли «нагору», а питання досі не вирішене.

Залишається лише сподіватися, що, поки проблема буде вирішуватися глобально, серед комунальних працівників міської ради все ж знайдуться робочі, які зможуть викинути сміття, зробити пристойну підставку під труну, підправити стіни, закрити чимось підручним стелю й витратити банку фарби для повернення бодай якогось виду місцю прощання. Але насправді хочеться вірити, що на неповагу до померлих містян та полеглих Героїв, які віддали життя за Україну, зверне увагу область й знайде бодай тимчасове рішення, аби останній шлях людини не стикався з такою неповагою.