Чому росія так вперто обстрілює стратегічні мости в Бессарабії: думка експерта

Всі ці атаки по мостам в Маяках і Затоці на півдні Одещини – це намагання російських терористів остаточно (в Затоці удари були ще в 2022-му) відрізати Буджак від України. Тут проходить одна з основних логістичних артерій на півдні – траса Одеса-Рені, а також знаходяться річкові порти в Ізмаїлі, Рені та поромна переправа в Орлівці. В цілому це зв’язок з півднем Молдови і далі із Західним Причорномор’ям (Румунією, Болгарією) та Туреччиною. Таку думку висловив  відомий український журналіст, уродженець Болградського району, військовослужбовець Іван Капсамун, передає «Бессарабія INFORM».

Як вважає Іван, удари по залізничній артерії в Сараті, обстріли енергетичних об’єктів по всьому Буджаку – Ізмаїл, Рені, Болград, Арциз (досі без світла), Білгород-Дністровський, Кілія, Вилкове… В цих умовах люди все частіше задаються питанням – чи не є це підготовкою до чогось більшого в цьому регіоні, адже такі плани і спроби були на початку широкомасштабної агресії?

Це складна і ресурсна операція для ворога. Суходолом дійти для них точно нереально. Ще в 2022-му російські колони, які рухалися в бік Придністров’я, були зупинені в Миколаївській області. Морським чи повітряним шляхом висадитися вони теж не зможуть, хоча такі наміри з використанням дельти Дунаю та морського узбережжя в 2022-му були.

«Звичайно, наші сили мають бути напоготові, але на сьогоднішній день у москви немає таких спроможностей. Будь-який десант з моря чи повітря – це мішень. Навіть якщо теоретично уявити, що комусь вдасться висадитися, це також мішень, не кажучи про необхідність постійного забезпечення такого угрупування», – розмірковує журналіст.

Очікувати, що хтось посуне з придністровського анклаву, теж не варто. Вони це не зробили в 2022-му, коли були найбільш сприятливі обставини, а сьогодні тим більше. Якщо комусь щось і стукне в голову, то це самогубство. Якісь провокаційні заяви, ІПСО, імітація рухів – так, щоб відволікати наші сили, але не більше.

«Можу також припустити, що той же міст через Дністер біля Маяків ворог за чотири роки міг багато разів зруйнувати. Але вони цього не робили, сподіваючись залишити важливу логістику для себе. На сьогодні, напевно, ілюзій щодо окупації півдня Одеської області в кремлі не залишилося», – вважає Іван.

Єдине, що можуть рашисти, – це ракетно-дронові атаки, що, власне, вони і роблять. Метою постійних обстрілів Буджака, самої Одеси, портів та інфраструктури по всьому узбережжю і вглиб території є – паралізувати можливості України на півдні, по всьому Причорномор’ї. Вони хочуть позбавити нас ресурсів і втомити, аби зламати спротив.

Обстріли однозначно продовжаться, і мости можуть таки завалити. Понтонні переправи через Дністер кардинально не допоможуть, не ті можливості, плюс це все одно ціль. Які запасні шляхи комунікації між двома частинами Одеської області? Іншого варіанту як через Молдову не існує. Чи опрацьовували детально цей напрямок – питання.

Насправді, проблему логістики з Буджаком мали б вирішити в мирні часи, але багато років нічого нового не побудували, лише малювали гарні картинки. Більш того, віддавши Молдові 430 метрів узбережжя на Дунаї і дозволивши побудувати там порт Джурджулешти, Україна взамін отримала лише транзит на 8 км дороги біля Паланки з обов’язковим прикордонним контролем, хоча мала отримати цю ділянку під свою територіальну юрисдикцію. Тут треба подякувати «великому багатовекторному стратегу» Кучмі.

«В умовах війни перетин цієї ділянки для багатьох українських громадян став проблемою. А вразі остаточного ураження мостів, ми матимемо ще більші проблеми. Тому, повторюся, треба домовлятися з Молдовою про транзит всього. А там дорога пролягає через Придністров’я… Дехто в Україні закликає нарешті вирішити це питання з російським апендиксом. І Україна в змозі це зробити. Єдине, без дозволу Молдови це вважатиметься агресією, адже придністровський регіон – її міжнародно визнана територія.

Інша справа, що Молдова її давно не контролює і, схоже, не знає, як (чи не дуже бажає) вирішити це питання. Для України, враховуючи війну, тут великі ризики. Тому доведеться шукати вихід, який потребуватиме зустрічного руху від Кишинева», – резюмує журналіст.