“Віра в Україну та людей не дали зламатися”: Арциз зустрів земляка, який пережив три роки полону

Сьогодні Арцизька громада зустріла свого земляка — який після майже трьох років російського полону повернувся додому. Момент, коли Андрій Афанасьєв ступив на рідну землю, став для сотень людей подією, що зупиняє подих і нагадує, чому ми продовжуємо боротися. Деталі — у матеріалі «Бессарабії INFORM».

Ранок у громаді почався з хвилювання та радості, які важко передати словами. До місця зустрічі зійшлися десятки людей: з квітами, прапорами, зі сльозами в очах. Коли Андрій вийшов із авто у військовій формі та з українським прапором на плечах, до нього першими кинулися його прийомні батьки. Їхні обійми були довгими й нерухомими — такими, що вміщають у собі всі пережиті місяці страху й очікування. Люди навколо аплодували, дехто молився, хтось плакав, а хтось просто стояв, не вірячи, що цей момент — справжній. Громада зустріла свого захисника так, як зустрічають найдорожчих.

Шлях Андрія — це історія незламності. Він став на захист України ще у 2013 році, брав участь у Революції Гідності, отримав поранення, а згодом служив у зоні АТО — у Слов’янську, Мар’їнці, Волновасі. На початку повномасштабної війни він повернувся з-за кордону, щоб знову стати до зброї, обороняв Київ і служив у батальйоні спецпризначення НГУ. Під час боїв у Попасній його підрозділ опинився в оточенні, Андрій був тяжко поранений та взятий у полон. Довгі місяці утримання на окупованій Луганщині, перевезення до Сибіру, ізоляція й жорсткі умови — усе це тривало майже три роки. На День Незалежності 2025 року його повернули під час обміну, а сьогодні він уперше за довгий час опинився вдома.

«Дякую всім, хто не забував, хто писав, підтримував і вірив. Коли ти далеко й відірваний від усього рідного, будь-яке слово звідси тримає. Саме віра в наших людей, в Україну, у своїх близьких не давала зламатися. Повернутися додому — це відчуття, яке складно описати. Я безмежно радий бути тут», — сказав Андрій.

Повернення нашого земляка — це не просто радість для родини та близьких. Це подія, що додає сил усій громаді й нагадує: боротьба триває, а кожен полонений і кожен захисник має повернутися. Арцизька громада щиро завдячує всім, хто був поруч із родиною Андрія ці довгі місяці, хто підтримував і не дозволяв згаснути надії. Такі моменти ще раз показують, заради чого ми тримаємося і чому не маємо права опускати руки.