За екзотикою – майбутнє Бессарабії: селекціонер з-під Ізмаїла, що вивів найбільший у світі горіх, радить розбивати нові сади

Відомий в Україні селекціонер з Ізмаїльщини Олександр Пономаренко вирощує на своїй ділянці сорти таких культур як гранат, хурма, інжир, лимон, мандарин та інші. На думку дослідника, саме за цими рослинами майбутнє півдня Одещини в умовах стрімкого наближення кліматичних умов регіону до субтропічного. Секретами догляду за експериментальним садом Олександр поділився з кореспонденткою “Бессарабії INFORM”.

Директор сільгосп підприємства «Nuts-2012» Олександр Пономаренко є відомим в країні селекціонером, адже вивів сорти великоплідного волоського горіха, плоди якого офіційно вважаються найбільшими у світі – це «Інтер», «Алекс» та «Велетень Бессарабії».

Попри те, що клімат у Бессарабії вже ніколи не буде таким, як раніше, місцеві фермери продовжують вирощувати культури, що пристосовані до кліматичних умов середньої смуги. Наш співрозмовник-експериментатор більше з цим не погоджується.

«Культури, що зростають у субтропіках, вже чудово відчувають себе й у нашому регіоні. Наразі інжир, гранат та хурму можна зустріти майже у кожному дворі. Сьогодні у нас вже починають закладати багаторічні сади цих дерев», – розповідає селекціонер.

За словами Олександра Пономаренка, багаторічні насадження – найперспективніша галузь сільського господарства, яка не потребує великих щорічних вкладень. Головне вдало підібрати культуру, підщепу та щеплення. На думку селекціонера, наприклад, такий вид щеплення як інвітро (рослинний матеріал культивується на стерильних поживних середовищах) немає сенсу використовувати у нашому спекотному посушливому регіоні.

Цьогоріч  на експериментальній ділянці Олександр висадив у відкритому ґрунті лимони та мандарини. У стабільно сплячому режимі ці цитрусові витримують температуру до мінус п’ятнадцяти градусів.

«Подивимось, як цитрусові перезимують. У свій час це пояснив ще Мічурін – сіянець звикає до тих кліматичних умов, в яких зростає. При відборі сильніших форм ми можемо отримати культуру, яка буде розмножуватися саме у нашому регіоні та отримає право на життя», – зауважив селекціонер.

А ось, наприклад, абрикоси, які зростали у регіоні багато років, наразі себе зжили, тому що з підвищенням температур у них зникає процес фотосинтезу.

«В цьому році нам привезли насіння абрикосів сортів «Шалах» та «Мушмула» з Вірменії, вони більш стали підходити для наших погодних умов», – зазначив Олександр.

Селекціонер впевнений, що добре буде почувати себе в нашому кліматі така культура, як зизифус, або китайський фінік. В промислових масштабах в регіоні вже вирощують фундук, прищеплений на ведмежому горіху. Добре плодоносять персикові сади, прищеплені на гіркому мигдалі.

Гібриди диплоїдної сливи чудово прищеплюються на звичайну, як ми її називаємо, марабельку, або аличу. Вона зростає без зрошення та прекрасно адаптована до наших місць.

«Минулого року ми висадили сіянці п’яти сортів диплоїдної сливи, з них два сорти «Дофі Сандра» та «Блек Амбер» показали себе найкраще в наших погодних умовах», – розповів дослідник.

Але наразі усі багаторічні насадження можуть повноцінно розвиватись та плодоносити у посушливому бессарабському кліматі лише під зрошенням.

Крапельне зрошення відіграє велику роль у подовженні процесу фотосинтезу вдень, адже воно охолоджує кореневу систему у спеку. При температурі повітря +34; +36 процес фотосинтезу зупиняється, а при зниженні температури він відновлюється близько двох годин. Сьогодні завдяки генетичній модифікації рослин наука досягла того, що фотосинтез відновлюється за 15 хвилин. Але місцеві фермери досі висаджують культури, виведені народною селекцією.

«Подивіться навколо: що краще росте – те й висаджуйте. Ніколи не беріть саджанці далі, ніж 60 кілометрів від того місця, де ви збираєтесь їх висаджувати. Кісточка, що проростає, має генетичну пам’ять  місця, вона проходить по всім шарам ґрунту, в кожному знаходить необхідне живлення та формує потужну кореневу систему», – зауважив Олександр.

Селекціонер пояснює, що Буджацький степ має не дуже насичені ґрунти з невеликим вмістом заліза. А з переміною клімату, через нестачу вологи, місцеві фермери вимушені викорчовувати багаторічні насадження великими площинами, бо при закладці садів вони не прислухаються до вчених. Наука в усьому світі крокує вперед, наразі по аналізу землі можна легко з’ясувати, що треба дати деревам для інтенсивного розвитку кореневої та наземної частини. Закордонні спеціалісти при закупівлі саджанців надають карту росту та врожайності, врожай закладають ще з осені відповідними добривами. На жаль, вітчизняні науковці по цій методиці ще не працюють.

Також в країні немає сертифікованих розплідників, де б вирощували певні культури. Ті культури, що було виведено 50 років тому на сортовипробувальних ділянках, в теперішніх умовах зміни клімату вже не придатні для сільського господарства.

«Наразі я звернувся до італійських сортів, але використовую у якості добрива хлорелу – це одноклітинна зелена мікроводорість, що мешкає у прісних водоймах, завдяки її багатому вмісту поживних речовин, таких як вітаміни, мінерали, амінокислоти та гормони росту, вона покращує родючість ґрунту, сприяє фотосинтезу та стимулює ріст рослин», – зазначив власник саду.

Олександр Пономаренко зауважує, що аграріям треба орієнтуватись й на ринок збуту. Наприклад, фундук вже став культурою, яка заповнила нішу внутрішнього ринку з високим споживанням як промислових, так і столових сортів.

Щодо волоського горіха, то попит мають далеко не всі сорти. Закупівельна ціна в Україні на цей продукт доволі низька. Високоврожайними та якісними вважаються сорти французької селекції, такі як «Лара» та «Фернор». Саме вони відправляються на експорт, але замовники закуповують їх тільки великими партіями.

Ще одна проблема, на якій наголошує селекціонер, – це стрімкий розвиток грибкових захворювань у рослин, якому сприяє відсутність морозів взимку.

«Після проведених випробувань ми звернулися до залізного та мідного купоросу. Обробляли залізом з азотом один раз за зимовий період – результат зовсім інший, бо тільки залізо витримує низькі температури. А ось мідь працює при температурі вище десяти градусів. Взагалі, обробляти краще три рази: після опаду листя, в середині зими та перед розпусканням бруньок», – поділився досвідом Олександр.

Гранати селекціонер розмножує вегетативно, але при закладці промислового саду рекомендує сіяти кісточки, вирощувати, а потім прищеплювати. Тоді сформується потужна стрижнева коренева система, а сам гранат буде схожим на дерево, а не на кущ. Тільки у насіннєвого розмноження є пам’ять стрижневого кореня.

Декілька саджанців гранату селекціонер посадив у Ізмаїльській станції юних натуралістів чотири роки тому. За словами працівниць, вже на другий рік деревця почали плодоносити. Наразі вони близько двох метрів зросту та рясно вкриті плодами.

Також Олександр вивів морозостійкий вид хурми сорту «Корольок». На основі цих експериментів в майбутньому цілком можлива закладка промислових садів хурми.

Отже, на думку Олександра Пономаренка при науковому підході у садівництві посушливий клімат півдня Одещини підходить для вирощування нових культур у промислових масштабах.