Очищення від імперських міфів: як «визволитель» Суворов влаштував криваву бійню в Ізмаїлі

11 (22) грудня 1790 року російський генерал Олександр Суворов здійснив один із найкривавіших нападів XVIII століття — штурм Ізмаїла, фортеці на Дунаї, яку обороняли турецькі війська та місцеві жителі — болгари, греки, татари, молдавани, українці. Про це, із посиланням на Український інститут національної пам’яті, повідомляє “Бессарабія INFORM”.

“Взяли штурмом — вирізали всіх”

Після 8-годинного штурму місто було повністю знищене.

Із 35–40 тисяч мешканців Ізмаїла загинуло понад 26 тисяч, більшість — мирні жителі.

У донесенні Катерині ІІ Суворов писав:

“Изябших — более тридцати тысяч душ. Пленных — почти нет”.

Це — не битва, а масова різанина. За спогадами очевидців, солдати рубали всіх підряд, а тіла скидали в Дунай. На вулицях стояли гори мертвих — серед них жінки, діти, старі.

Ізмаїл до штурму

Ізмаїл був не просто фортецею — це було велике торгове і культурне місто Дунаю, частина Османської імперії з населенням понад 40 тисяч осіб. Тут діяли мечеті, церкви, ринки, караван-сараї, школи.

Його жителі жили мирно, поки імперія не вирішила “розширити кордони” під приводом “боротьби з турками”.

Російська пропаганда

Після штурму імперська пропаганда створила міф про “героїчне взяття Ізмаїла”.

Суворова оголосили “генієм”, написали вірші, поставили пам’ятники.

Але замовчували головне — що його “перемога” будувалася на вбивствах мирних людей і знищенні міста, яке вже ніколи не відродилося в колишньому вигляді.

Свідчення очевидців

Французький офіцер Де Латр, який служив у російській армії, писав:

“Крики жінок і дітей тонули в гуркоті гармат. Кров текла ріками по вулицях. Це був не штурм, а бійня”.

Італієць Джузеппе Віті, свідок подій, згадував:

“Жодної пощади. Хто намагався сховатися в мечеті чи будинку — того спалювали живцем”.

“Слава” на кістках

Штурм Ізмаїла став одним із найбільших воєнних злочинів XVIII століття.

Сьогодні російська пропаганда продовжує героїзувати Суворова, називаючи його “взяття Ізмаїла” зразком “військової доблесті”. Насправді ж це — символ колоніального терору, геноциду місцевого населення та нищення півдня України. Історична правда полягає не у “славі”, а в пам’яті про жертви. Ізмаїл не був “взятий” — він був знищений.

І саме тому сьогодні українці мають повернути історію собі, очистивши її від імперських міфів.