Від крадіжок до вибухів: як підлітки порушують закон в Аккермані, і що з цим робити

У Білгороді-Дністровському дедалі гостріше постає проблема підліткових правопорушень. Містяни скаржаться на неприємні інциденти за участю неповнолітніх: діти заглядають у чужі двори, псують автомобілі, розбивають камери спостереження, крадуть велосипеди, телефони та навіть навмисно підпалюють сухостій, що призводить до серйозних наслідків. Про такі випадки аккерманці повідомляють у міських чатах. Люди занепокоєні постійним відчуттям небезпеки. Як на такі дії реагують у поліції, що робить служба у справах дітей, чому діти взагалі стають на кримінальну стежку, та як цьому запобігти, з’ясовували кореспонденти «Бессарабії INFORM».

Приклади правопорушень серед підлітків

«Вкрали велосипед», «Зняли сидіння», «Поцупили 2000 гривень», «попросив у мого друга телефон подзвонити і пішов із телефоном, мій друг був у інвалідному візку» — це лише неповний список повідомлень, які з’являються в чаті Муніципальної варти. Аккерманці діляться скаргами на групи підлітків, які нишпорять у дворах, псують майно, крадуть його і не зупиняються й перед навмисними підпалами. Подекуди люди навіть називають конкретні прізвища деяких порушників, однак, із міркувань етики та передусім безпеки самих дітей, ми їх закрили.

Інформацію щодо затримання неповнолітніх за проникнення у автомобілі та викрадення з них майна власників публікували й самі представники Муніципальної варти.

У коментарях жителі також скаржаться й на роботу міських соціальних служб та правоохоронних органів.

У квітні ж, нагадаємо, двоє неповнолітніх хлопців розбили камеру відеоспостереження, встановлену на паркані приватного будинку. Про це поліції повідомила місцева жителька, власниця обладнання. Крім того, жінка виклала у соцмережі й відповідне відео, на якому видно, як діти спочатку «познайомилися» із самим пристроєм, а згодом один із них, розбивши скло каменем, — повністю зірвав його з кріплення:

«Більш дорослий підліток (приблизно 8 клас) підсадив молодшого (приблизно 4-5 клас) на стіну. Той, вмостившись, став рукою бити по склу, намагаючись його розбити. Після невдалої спроби хлопець, що був на землі, подав камінь, аби завершити розпочате. Розбивши каменем скло, неповнолітній зірвав камеру і почав гатити нею об трубу, аби довести її до повної несправності. Я вагалась, чи потрібно цю подію висвітлювати на загал. Але зухвалість і жорстокість поведінки дітей свідчить про те, що потрібно про це писати і говорити. Це питання безпеки всіх нас. Хто буде наступною жертвою? Реагувати мають не лише правоохоронні органи, а і суспільство. Зло треба зупиняти, бо безкарність тягне за собою наступний злочин. Звертаюсь, також і до батьків. Виховуйте своїх дітей у дусі поваги до оточуючих і чужого майна. Будьте у курсі їх справ, де бувають, з ким проводять вільний від навчання час. Безконтрольність провокує неповнолітніх на неправомірні дії», — написала Юлія Стащенко в одній із місцевих спільнот у Facebook. 

Також у тому ж місяці двоє «винахідників» влаштували вибух саморобного виробу в одній із багатоповерхівок міста. Підлітки вирішили налякати мешканців будинку і принесли із собою до під’їзда пляшку із спеціальною сумішшю. Один із них взяв її до рук, струсив та кинув на підлогу, після чого пролунав потужний вибух, і діти втекли. Відповідне відео розповсюдилося різними соцмережами. Інцидент спричинив паніку серед місцевих жителів.

А наприкінці липня двоє підлітків, проїжджаючи повз сухостій, вирішили його підпалити. Результатом стало його миттєве розгоряння. Відео з камер спостереження виклали у свій телеграм-канал представники Муніципальної варти із проханням до батьків поспілкуватися зі своїми дітьми.

Скарги місцевих жителів стосуються переважно крадіжок та псування майна, але ми не можемо не згадати про більш серйозний випадок, який стався цьогоріч у районі — коли підліток побив неповнолітнього знайомого, погрожував йому ножем та принижував його, а спільник фільмував усе на камеру телефона та допомагав товаришу посилювати страх у потерпілого. За катування хлопця юнакам загрожує до 10 років позбавлення волі. Слідчі вже висунули фігурантам справи обвинувачення за кількома статтями Кримінального кодексу України та скерували матеріали до суду. Тоді ми окремо також висвітлювали можливі причини прояву такої агресії серед дітей.

Статистика

За офіційною інформацією від Білгород-Дністровського районного відділу поліції, з початку поточного року на території обслуговування відомства зареєстровано 54 правопорушення, скоєних малолітніми та неповнолітніми особами. Серед них — дрібні крадіжки, вчинення хуліганських дій, а також пошкодження майна:

«Під час проведення перевірки за вказаними фактами інспекторами ювенальної превенції Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області встановлено, що дані правопорушення були вчинені особами, які не досягли 16-річного віку, тому з батьками та їх законними представниками були проведені профілактичні бесіди щодо належного догляду і виконання батьківських обов’язків та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП (невиконання батьківських обов’язків) та направлення протоколів до Білгород-Дністровського міськрайонного суду для подальшого прийняття рішення», — повідомили у Білгород-Дністровському райвідділі поліції у відповідь на інформаційний запит «БІ».

Окрім того, було зафіксовано й 14 фактів правопорушень, вчинених особами, які вже досягли 16-річного віку: вживання алкоголю, куріння та хуліганські дії. Як зазначили в поліції, з ними було проведено низку профілактичних заходів. За ці дії поліцейські також склали на підлітків адміністративні протоколи — за статтями 175-1, 178 та 173 КУпАП.

Правоохоронці повідомили й про більш серйозний випадок — завдання неповнолітнім тілесних ушкоджень малолітній дитині. Зареєстрований факт внесений до єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками частини 2 статті 127 Кримінального кодексу України (катування). Наразі тривають слідчі дії.

В поліції також розповіли «БІ» й про спільну роботу правоохоронних органів із іншими службами:

«Інспекторами ювенальної превенції спільно зі службою у справах дітей та центром соціальних служб міста Білгород-Дністровський проводяться спільні наради з питань проведення заходів щодо малолітніх та неповнолітніх дітей, які схильні до вчинення адміністративних правопорушень. Під час даної комісії виносяться проблемні питання, які спільно з учасниками комісії вирішуються, та обговорюється, створюється план подальших дії для профілактики та спільних рейдів для складання акту умов проживання сімей, де виховуються проблемні діти з метою усунення криміногенних чинників, що збільшують вірогідність скоєння повторних адміністративних та кримінальних правопорушень неповнолітніми», — зазначили в поліції.

Що кажуть в службі у справах дітей

Наразі на обліку служби у справах дітей Білгород-Дністровської міськради немає жодного неповнолітнього, схильного до скоєння правопорушень. Загалом у цьому році такою була одна дитина, але вона вже досягла повноліття, у 2024 році — дві. Про це орган опіки повідомив «БІ» у відповідь на інформаційний запит наших кореспондентів.

Як пояснили у службі, підставами для постановки дітей на облік як таких, що схильні до правопорушень, є вчинення ними кримінальних проступків, адміністративних правопорушень та крадіжок. Водночас у відомстві уточнили, що у дрібних випадках з неповнолітніми та їхніми батьками проводять профілактичну роботу для запобігання повторення:

«Ми працюємо з родиною. Це якимось чином і недовиконання батьківських обов’язків. Ми намагаємося працювати, проводимо відповідні бесіди, тренінги, щоб діти в подальшому не були поставлені на облік як такі, які схильні до правопорушень», — розповіла «БІ» начальниця міської служби у справах дітей Світлана Лавроневич. 

Якщо ж правопорушення повторюються систематично, то заходи посилюють, зокрема й щодо батьків таких дітей. В окремих випадках навіть радикально, особливо коли мова йде про комплексні проблеми в сім’ї. Так, нині в місті є приклад родини, що перебуває у складних життєвих обставинах, де діти неодноразово ставали фігурантами справ про крадіжки. Саме на неї зокрема й надходили скарги, скриншоти яких ми наводили вище. За словами Світлани Лавроневич, наразі справа про позбавлення батьківських прав розглядається у суді:

«Питання цієї сім’ї розглядалося на комісії з питань захисту прав дітей. У цьому випадку діти влаштовані до спеціалізованого закладу для того, щоб була можливість на них вплинути, щоб в подальшому не повторювалися випадки, які вчинялися дітьми, ті правопорушення. І до батьків застосовуються інші заходи, вже такі, можна сказати, радикальні… У нас є такий крайній захід, який ми вживаємо до батьків, — це безпосередньо позбавлення батьківських прав. Справа розглядається в суді», — зазначила начальниця служби.  

Посадовиця також зауважила, що відповідальність за вчинки дітей до певного віку несуть дорослі, зокрема їхні батьки:

«У разі якщо є правопорушення дітей, вони до певного віку — до 14, до 16 років, — вони не підпадають під відповідальність адміністративну і вже в подальшому під кримінальну відповідальність, у нас за дітей несуть відповідальність батьки. Тобто у разі вчинення адмінправопорушень дітьми, у нас батьки притягуються до адмінвідповідальності», — пояснила Світлана Лавроневич. 

Нагадаємо, що в Україні адміністративна відповідальність настає з 16 років, а за окремі правопорушення — з 14-ти. Так само і з кримінальною: загалом вона також починається з 16 років, однак за найтяжчі злочини (наприклад, умисне вбивство, розбій чи зґвалтування) — з 14-ти. Щодо маленьких правопорушників, які ще не досягли цього віку, зазвичай застосовують профілактичні заходи. Так, із дітьми, схильними до скоєння правопорушень, а також з їхніми батьками проводяться індивідуальні профілактичні бесіди, — повідомили в службі. Спеціалісти також обстежують умови проживання таких сімей. А ще для неповнолітніх, які перебувають на обліку органу опіки, у цьому році здійснили екскурсію до райвідділу поліції на тему, присвячену правопорушенням, провині та злочину. Проводили також і бесіди із залученням психолога — з дітьми, які порушують громадський порядок. Були організовані й спільні рейди із поліцією в кризові сім’ї.

Чому підлітки йдуть на правопорушення

Психолог Сергій Чуднявцев, який працює з підлітками, пояснює: у цьому віці є одна з головних задач, яка стоїть перед психікою підростаючої людини, — затвердити себе в соціумі. Дітям важливо не загубитися, а стати помітними, впливовими та шанованими серед однолітків. Адже тільки така людина може забезпечити себе ресурсами. Так влаштовано у суспільстві: «у житті ти повинен кимось бути, аби в тебе було те, що ти хочеш», — додає Чуднявцев. Щоправда, таке прагнення виділитися може перерости у порушення норм та правил:

«Оскільки у підлітків, як правило, обмежений запас того, що вони вміють робити: тобто вони ще не навчились виробляти щось, створювати щось, що буде затребуване і буде їх виділяти в соціумі, то на допомогу приходить, так би мовити, темна сторона — коли ти можеш просто зробити якийсь вчинок, бо твоя фізична сила чи навички вже це дозволяють. Ти можеш кинути камінь — ти його кидаєш. І ти відразу стаєш певного статусу. Ти вкрав щось в магазині чи у когось, — і це вже визначає тебе як видатну людину, хоч і в твоїй уяві. Ну і в принципі у твоєму середовищі до тебе все одно вже формується ставлення, що ти особливий, ти не такий, як всі: ти сильний, ти зухвалий, ти йдеш проти системи, ти бунтар… Тобто це речі, цінності, які дійсно вітаються у дорослому світі, але в соціально прийнятних формах: якщо ти сильний, хоробрий, цілеспрямований, знаєш, чого хочеш, але робиш це правильним чином, ти дійсно займаєш певний статус у соціумі. А в підлітковому віці це просто ті самі цілі, але в такому спотвореному сприйнятті», — пояснює Сергій Чуднявцев. 

Вплив виховання на ризик правопорушень

Погляд на самого себе в підлітка формують і безпосередньо його батьки, — зазначає психолог. Адже в родині можуть бути різні підходи до виховання: існують, наприклад, такі варіанти, коли дитину надмірно балують, а іноді — ігнорують чи навіть принижують її. Це своєю чергою безпосередньо впливає на те, як вона сприймає себе та увесь навколишній світ:

«Перший варіант — коли ти такий “улюблений синок”, який завжди отримує все, що хоче, і неважливо, чи хочуть це інші. Ти ж хочеш — значить мама чи тато тобі обов’язково це принесуть, подарують, пролізуть без черги, когось примусять, але дадуть, що ти хочеш. Другий варіант — це коли навпаки тебе в родині ні в що не ставлять, можуть принижувати, бити, ображати. І ти для того, щоб довести самому собі, що ти не нікчема, з якою можна просто так поводитися, твоя образа, твоє вражене самолюбство, твоя боротьба за самого себе, набувають також ось такої спотвореної форми, де ти просто в протест проти всіх, хто тебе ображав: ви мене ні в що не ставите, а я ось інших не буду ні в що ставити, я все одно доведу, що я класний, я крутий, я маю право взагалі в цьому світі отримувати те, що хочу. Ну і тоді людина просто повторює ставлення до самого себе. Його принижували — тепер він принижує… Таким чином він начебто вирівнює ситуацію у своєму житті. Але це, звісно, ілюзорно, бо у підсумку він все одно отримує більше проблем, осуду, неприйняття, і повагою, звісно, тут не пахне», — детально пояснив психолог. 

Нездорове виховання може призвести зокрема до створення в дитини моделі виживання через агресію, додає Сергій Чуднявцев:

«Якщо дитина спостерігає приклади того, як чиїсь інтереси вище інтересів інших, наприклад тато буде робити те, що він хоче, принижуючи при цьому маму — народжується формула світу: якщо хочеш виживати, ставай хижаком, ставай агресором, принижуй та завдавай шкоди комусь поруч, навіть якщо це близька людина. Таким чином ти зможеш жити так, як ти хочеш. А інакше ти опинишся на місці жертви і зжеруть тебе», — зазначив фахівець.

При цьому для формування такої моделі поведінки дитині не обов’язково жити в «неблагополучній» родині, — наголошує психолог. Іноді досить навіть просто чути розмови батьків про світ, поділений на «хижаків» та «здобич», щоб відповідна філософія засвоїлася, а згодом й поступово почала проявлятися в її діях:

«У звичайному соціальному спілкуванні вони це озвучують, і діти це чують, і теж в себе це вбирають. Тобто не обов’язково зростати в якійсь дуже неблагополучній родині — можна зростати в певній філософії ставлення до життя, і вбирати цю філософію. А потім пробувати це робити, бо ти підліток, настав час тобі проявляти себе, бунтувати проти системи, показувати свої зуби, ікла». 

Здорове ж виховання, навпаки, формує в дитини вміння поважати себе та інших, встановлювати межі, і таким чином зменшує ризик прояву в них агресивної або кримінальної поведінки:

«Це виховання, де я поважаю тебе, ти поважаєш мене і ми поважаємо всіх оточуючих. Ми бережемо почуття, майно і здоров’я інших, і вимагаємо до себе того ж — аби всі оточуючі виявляли таку ж турботу і повагу до твоїх почуттів, майна та здоров’я. І всередині родини відбувається те саме: тато не ображає і не принижує маму, мама не робить того ж татові, батьки не роблять цього по відношенню до дітей, і так само ставлять свої кордони, якщо діти намагаються вести себе некоректно по відношенню до них. Ось в такій родині не виросте людина, яка піде на кримінальний злочин чи стане хуліганити», — зауважив спеціаліст.

Роль друзів і компанії у формуванні ризикової поведінки

Психолог звертає увагу, що оточення також відіграє дуже важливу роль: навіть якщо в родині не сповідувалися такі принципи як «знищення» когось у власних інтересах, то до цього можуть успішно підвести діти, — каже Сергій Чуднявцев. За словами спеціаліста, коли підліток починає заводити собі друзів, у деяких випадках вони можуть стати навіть більшими авторитетами, ніж батьки:

«Бо від батьків потрібно відсепаровуватися, відокремлюватися, відчувати, що ти вже окрема якась людина. І ти не обов’язково в оцій “зграї” — у тебе якась своя “зграя” з’являється під назвою компанія. І ти начебто повинен розділяти її цінності та принципи. Якщо там теж пропонується щось на кшталт: треба красти, треба хуліганити, треба когось бити, загалом вчиняти якісь протиправні дії, то якщо ти з нами — ти повинен також це робити», — пояснює психолог.

Психолог наводить конкретний приклад, коли навіть всередині компанії, яка, з першого погляду, здається дружньою, може з’явитися такий негативний вплив на підлітка, що може в подальшому призвести до скоєння ним правопорушень:

«Буває, що така компанія “засмоктує”, якщо в ній не проявлена відповідна ідеологія. Тобто начебто це хороші хлопці з приблизно таких самих сімей, вони всі також ніби дружелюбні, але там є якась “червоточина”, там є якась одна людина така, яка пережила подібну травму у житті, де її принизили і тепер вона хоче відігратися. І вона потрохи починає транслювати цю ідею, обережно перевіряючи кордони своїх друзів. Тобто потроху-потроху вона може перетворити цю компанію дійсно в компанію хуліганів чи злодіїв. Це не обов’язково якісь яскраво виражені кримінальні прояви — це можуть бути такі ж злочини в кіберпросторі, в інтернеті. Це можуть бути якісь такі приховані правопорушення, типу шантажувати когось із однокласників якимись фотографіями, компроматом на нього», — пояснив Чуднявцев. 

Але у всіх випадках першочергову роль відіграє саме родина та ті цінності, яка вона закладає в дитину, — додає фахівець. І протистояти негативному впливу допомагають не заборони чи суворі покарання, а увага та довірливі стосунки з батьками:

«Якщо батьки хочуть допомогти уникнути таких компаній, то потрібно залишатися на зв’язку з дитиною в тій же повазі, у довірі. І тоді можна почути перші “тривожні дзвіночки” у прояві чи висловлюваннях когось із друзів, і довірливо поговорити про те, що може підштовхувати людину висловлюватися таким чином чи пропонувати такі чи інші дії — не яскраво засуджуючи її, не протиставляючи себе цій компанії, а, навпаки, разом розмірковуючи. Тоді ми зможемо поширювати далі свій вплив на цінності, на орієнтування своєї дитини ось в тому, який вибір вона зробить: піти за цим негативним лідером чи залишитися в тих цінностях, які їй пропонує родина», — наголошує психолог. 

Які методи профілактики можуть працювати в громаді?

На думку психолога, якісь загальні виховні ініціативи з боку громади, як правило, не спрацьовують, бо підлітки часто відкидають все, що їм пропонує громадськість, зокрема через свою бунтівну натуру і бажання протиставляти себе. Втім, спеціаліст каже, що можна все ж допомагати формувати підліткову спільноту — там, де вони самі будуватимуть свої правила:

«Підліткові клуби, підліткові хаби, коворкінги, де вони можуть зустрічатися, щось разом цікаве робити, обговорювати. І для цього можуть надаватися ресурси, простори, експерти, які можуть бути їм корисними. Таке, звісно, може бути. Воно, на жаль, не може охопити всю підліткову спільноту, але якусь частину підлітків, звісно, такі простори, такі клуби вбережуть від потрапляння в негативні компанії», — зауважує Сергій Чуднявцев.

Ще одна важлива складова профілактики правопорушень серед підлітків — продовження реформи освіти, — вважає Сергій Чуднявцев:

«У школах, на жаль, у нас все ще продовжується такий рядянський підхід, що наша справа — тут вас просто навчати шкільним дисциплінам, і переважно це через конфлікт із підлітком, тобто через примус, присоромлення, негативні взаємодії. Бо підлітки для багатьох вчителів — це ті, хто не хоче слухати їх предмет, ті, хто заважає, не поважає їх, і з ними треба “воювати”, боротися, якось з ними справлятися, підключати батьків, щоб вони на них впливали. Цей шлях — шлях тільки до роз’єднання підлітків із дорослими».

На думку фахівця, якщо б школа рухалася у напрямку співпраці, як це роблять європейські чи американські навчальні заклади, в яких дітям більше надається простору для творчості, дискусії, самовираженню, але водночас є й чіткі межі і зрозуміла міра відповідальності за порушення правил, — потреба підлітків у бунтарстві та протиставленні себе могла б знайти своє місце у навчальному процесі:

«Дискусійні майданчики та спір із вчителем — це також може бути формою навчання, а не, як у нас прийнято, неповагою до вчителя», — додає психолог.

Наслідки потрапляння підлітка у правову систему

Вплив потрапляння у правову систему на психіку та соціалізацію підлітка залежить від того, наскільки він глибоко у ній опинився, — пояснює Чуднявцев:

«Якщо ми говоримо про потрапляння у правову систему після досягнення 14 років, коли настає кримінальна відповідальність, і підліток може опинитися у в’язниці. У більшій кількості випадків ефект буде радше негативним, аніж позитивним, на жаль. Бо все ж таки виправна система у нас побудована не за принципом виправлення, а за принципом покарання: тобі погано і ти потрапляєш у якісь жахливі умови, якісь висновки там зробити важко. Ти скоріше просто станеш частиною цього середовища, цієї ідеології, цього ставлення до життя і, вийшовши, ти продовжиш жити за тими ж правилами». 

А от перші контакти із правоохоронцями, наприклад із ювенальною поліцією чи з адвокатом у справах неповнолітніх, — можуть бути навіть корисними, — підкреслює психолог:

«Якщо ми маємо справу із грамотним спеціалістом, задача якого — не просто формально виконати свою роботу, а дійсно допомогти підлітку, який заплутався. І коли підліток опинився у поліції, кабінеті слідчого чи, може, навіть на декілька годин потрапив до ізолятора тимчасового тримання, то це може спрацювати з таким ефектом — “я догрався”. І більша частина підлітків може злякатися свого власного вибору, зрозуміти, що це не гра, як їм здавалося: ось вона правда, ось він реальний запах цієї установи. І в такому короткостроковому режимі це може бути досить успішно, з правильно проведеною бесідою, з належним чином встановленим потім контролем діяльності цього підлітка. Це може бути дуже гарною профілактикою майбутніх правопорушень». 

Однак таким чином можуть бути переможені наслідки, — каже фахівець. А в цій справі важливо усунути ту причину, яка до них призвела. Для цього ж потрібна подальша робота підлітка із психологом.

Висновок

Отже, зазначена нами статистика, наведені конкретні приклади та позиція фахівців підтверджують — правопорушення за участю неповнолітніх є реальною проблемою в Аккермані, яку не можна ігнорувати. На жаль, мова йде не про поодинокі випадки. Проте шляхи її вирішення лежать не лише через правоохоронців і систему покарань або ж одну тільки роботу служби у справах дітей — подолати такий виклик можливо лише завдяки злагодженій співпраці всіх відповідальних структур та залученні психологів, громади і самих батьків. Спеціалісти наголошують: найкращий результат у цій справі дає профілактика — говоріть зі своїми дітьми, підтримуйте у родині атмосферу взаємоповаги, довіри, розуміння та допомоги, завжди давайте їм бути почутими. Не допускайте глузувань та принижень. Діти матимуть шанс не опинитися на хибному шляху чи вчасно звернути з нього лише через активну підтримку дорослих.