Вчилася жити наново: в Аккермані 6-річна дівчинка бореться з наслідками ДТП — батьки бояться, що водій уникне відповідальності

Ви можете обрати мову сайту: Українська | Русский (автоперевод)
З моменту аварії у Білгороді-Дністровському, яка призвела до тяжкого травмування 6-річної дівчинки, пройшло вже 2 місяці. Тоді маленьку Злату Стеценко збили на пішохідному переході поблизу рідного будинку. За словами батьків, водій, який скоїв наїзд на їхню дитину, пообіцяв допомогти у лікуванні. Проте так і не стримав свого слова. Наразі ж дитя потребує дороговартісної реабілітації. Подія викликала значний резонанс у місті через опубліковане відео у соцмережах матір’ю постраждалої — з метою розголосу. Подробиці трагедії та її наслідки дізнавалися кореспонденти «Бессарабії INFORM».
4 червня 2025 року — страшна дата, яка розділила на «до» та «після» життя родини Стеценків. Вранці того дня 6-річна дівчинка Злата переходила проїжджу частину по пішохідному переходу на вулиці Шабській. На превеликий жаль, звичайний похід до магазину обернувся трагедією:
«Вона вже майже перейшла дорогу, і потім водій наприкінці переходу її збив. Він її не побачив просто. Вона відлетіла на 3 метри… Це було біля нашого дому. Вона йшла до магазину з нашим сусідом, з хлопчиком, він старший за неї», — розповіла «БІ» Ірина, матір Злати.
Попри чутки про те, що дитина могла раптово вибігти на дорогу, родина це заперечує:
«Вона знає правила дорожнього руху, знає, як переходити дорогу. Це не було так, що я вперше її відпустила. Ми вчилися з нею переходити дорогу. Вона ж не вибігла, як багато ходило чуток, — вона вже майже перейшла дорогу», — зазначила Ірина.


Жахливу звістку про аварію за участю власної дитини першим дізнався батько Злати Іван — завдяки телефонному дзвінку. Мати ж дівчинки тоді була на 9-му місяці вагітності:
«Чоловіку подзвонив сусід і сказав: “Здається, збили вашу дитину”. Він побіг і побачив, що так… Я була в положенні, чоловік мені зовсім не хотів казати. Я вже випитала, коли він почав одягатися, це було о пів на дев’яту ранку», — згадує Ірина.
А далі — кома, 8 днів реанімації, чергування біля медичного ліжка дитини. Вже згодом Злату перевели до відділення нейрохірургії, де вона пробула до 1 липня. У лікарні дівчинка буквально наново вчилася їсти, пити та ходити — крізь страшний біль та сльози, — поділилася з нами її матір:
«Ще в реанімації вона відкрила очі. Але вона була без тями, не в собі, не впізнавала нас із чоловіком. Вона просто лежала, в памперсі. Годували її спеціальною сумішшю через зонд. В неї були судоми дуже страшні, вона просто кричала, в неї ломило все тіло. Потім наполягали, щоб ми вже знімали зонд і кормили її з ложечки. Спочатку вона навчилася пити з трубочки — хоча б водичку, потім — з ложечки. Потім ми знайшли дуже хорошу жінку-реабілітолога (це в нейрохірургії було) — вона приходила до неї, робила масажі, можна сказати, що вона поставила її на ножки. Спочатку напівсидячи, потім вона сиділа, потім стояла, і потім вчилася ходити. Для неї все це було дуже болісно, все це було через сльози».

В тому ж медзакладі в Одесі, де Злата лікувалася після ДТП, вона проходила й першу реабілітацію, яку надає держава. До неї входять лікувальна фізкультура та масажі. Для цього родина орендувала житло, і тато кожного дня машиною возив доньку на необхідні заняття, поки Ірина чекала на них вже з новонародженим малям. Сама програма безкоштовна, а от супутні витрати родині допомогли оплатити небайдужі аккерманці:
«Люди нам зібрали кошти, то ми можемо щось робити. Ми і харчуємося, і живемо, так як чоловік зараз, звичайно, не може працювати, і я також, звичайно, не працюю. Тому, завдяки небайдужим жителям нашого міста, ми можемо тут бути», — розповіла наша співрозмовниця на момент проходження дитини реабілітації в Одесі.

За словами Ірини, проходити державну реабілітацію дозволено лише двічі на рік, а Златі для повного відновлення цього просто замало. Тож родина почала шукати й інші можливі варіанти. Вартість найдешевшої ефективної закордонної програми — 11 340 євро, — каже матір дівчинки. Ціна такої в Україні — в середньому близько 10 тисяч на добу, — розповіла Ірина. Але зупинятися родина не збирається:
«Ми будемо далі ще продовжувати реабілітацію, тому що цього недостатньо. Чоловік спілкувався з дуже відомим лікарем. Він нам сказав, що у вас є пів року, тобто по-свіжому, її можна буде відновити майже на 100%. Тому ми шукаємо, ми не зупиняємося, в нас хороша динаміка… Але нам навіть лікарі не можуть сказати, як воно буде через два роки, наприклад. Це зараз реабілітація, і потім кожні 3-6 місяців також її проходять — для підтримки. Це такий дуже довгий період», — підсумувала пані Ірина.
І хоча наразі динаміка одужання у Злати позитивна — вона сама ходить, говорить та самостійно обслуговує себе, — аварія залишила за собою важкі наслідки, з якими дитина досі бореться:
«В неї парез правої сторони тіла — в неї кульгає нога та рука, порушена координація. У майбутньому може проявитися епілепсія. Нам виписали інвалідність… Вона не все пам’ятає. Дякувати Богу, вона не пам’ятає того дня, але вона не пам’ятає багато чого. Ми мали йти до школи. Сподівалися, що дитина піде до першого класу. Сподіваюся, що ми підемо, можливо, трохи пізніше, але обов’язково підемо в перший клас», — розповіла нам Ірина Стеценко.

Зі слів батька Злати, водій автівки, який був за кермом у день трагедії, спочатку запевняв, що готовий фінансово допомагати родині постраждалої дівчинки. Щоправда, лише на словах:
«Він теж метушився. Коли я прибіг, вони викликали швидку допомогу. І у лікарні ми з ним вели розмову: “Що треба? Я все зроблю, без проблем”», — поділився з нами Іван Стеценко.
Крім того, до лікарні приїздила й дружина водія, де ще непритомною лежала маленька Злата, — розповів Іван:
«Приїжджала його дружина в лікарню, намагалися вони вийти на лікарів. Лікарі сказали, що всі діалоги ведуться лише через батьків… Я її тоді зустрів, вона: “Що, Іване, як справи?”. Я попросив лікарів, її пустили до реанімації. Тоді Злата ще лежала непритомна. Вона побачила, що сидить Іра — вона була ще тоді на дев’ятому місяці вагітності. Вона піднялася: “Ой, вибачте, вибачте!”. І все, буквально три хвилини вона там знаходилась. Я кажу, ось, як Ви бачите, дитина лежить непритомна. “Так, вибачте. Будемо на зв’язку!”. І все».
І хоча спочатку діалог з чоловіком здавався конструктивним, вже надалі зв’язок з водієм поступово зійшов нанівець — саме тоді, коли особливо гостро постало питання про необхідну для дитини подальшу реабілітацію, — зазначають батьки дівчинки:
«Він потім мені ще дзвонив. Ми розмовляли, я йому постійно розповідав про ситуацію. Вже потім його набрав мій адвокат, сказав: “Олеже, зв’язуйтесь зі мною, тому що Іван у стресовому стані”. Він сказав: “Так, добре”. Потім набрав його мій адвокат, сказав, що нам потрібна реабілітація, знайшли центр, якщо у Вас є можливість — давайте будемо вирішувати щось. Він каже: “Так, добре” — спочатку. А потім йому адвокат дзвонить, пише — він не відповідає, не виходить на зв’язок взагалі… Так ані копійчини ніхто не приніс», — підсумував батько Злати.
Батьки Злати вирішили розповісти свою історію публічно, в першу чергу, аби донести до людей правду, а також для того, щоб не допустити уникнення керманичем відповідальності:
«Я це відео записала для того, щоб люди дізналися правду. Тому що багато хто думає, що він нам допомагає. Він далі ходить по місту й розказує, що він нам все оплачує, повністю утримує нашу родину, лікування нашої дитини, реабілітацію, оце все, що ми зараз проходимо», — зазначила Ірина Стеценко.
Журналісти «Бессарабії INFORM» звернулися за офіційним коментарем до місцевої прокуратури, аби дізнатися про стан розслідування справи про ДТП за участю Злати. За словами очільника відомства, наразі про підозру у цьому кримінальному провадженні нікому не повідомлено:
«Білгород-Дністровською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяла тяжке тілесне ушкодження малолітній потерпілій. У кримінальному провадженні призначено низку експертиз, проведення яких наразі триває. Прокурори вживають всіх можливих заходів з метою захисту інтересів потерпілої дівчинки. Стан досудового розслідування — перебуває на контролі Білгород-Дністровської окружної прокуратури», — повідомив «БІ» Олександр Сара, керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури.
Зазначимо, 11 липня Білгород-Дністровський міськрайонний суд задовольнив клопотання захисту та скасував накладений раніше арешт автомобіля «Skoda Superb», який фігурував у цій справі. Про це нам стало відомо з відповідної ухвали суду.
Через те, що поки ведеться слідство, Стеценки не називають прізвища водія, який збив їхню дитину. Проте у соцмережах вже шириться непідтверджена інформація про його особу.
Зрештою, спільними силами волонтерів та жителів Аккермана були зібрані необхідні кошти на подальшу реабілітацію маленької Злати. Наразі родина чекає суду з водієм.
Неймовірно боляче читати… Як можна спокійно жити, знаючи, що через тебе дитина тепер вчиться жити наново? Справедливість має восторжествувати. Злата — справжня маленька героїня!
Це не просто історія однієї родини. Це дзвінок для всіх — і для водіїв, і для нашого правосуддя. Потрібно довести справу до кінця й не дати “зам’яти”.
Соромно, що в нашому місті таке можливо. Дитина постраждала, а винний досі не несе відповідальності. Чому досі немає підозри?
Низький уклін батькам за стійкість і любов. Не зупиняйтесь!!!
Це має отримати широкий розголос. Бо якщо цього разу винний вийде сухим з води, то завтра хтось інший постраждає так само.
Суд має враховувати не лише медичні експертизи. Є моральна сторона. Людина обіцяла допомогу — і кинула родину. Це не може лишитися безкарним.
Дитина з інвалідністю через халатність. Як можна не відчути відповідальності за це? Навіть якщо це був нещасний випадок — де людяність?
Зробіть ім’я водія публічним! Люди мають знати, хто в їхньому місті залишив дитину напризволяще.
коли не працює закон — працює суспільний тиск. Якщо справу зіллють, це буде ганьба для прокуратури та суду.
їм це не вепрше
Маленька Злата сильніша за багатьох дорослих. Побажання сил, підтримки й повного одужання!