“Мені комфортно у стані боротьби”: в.о. біглого голови Сергіївської громади Артем Шевченко підсумував для “БІ” перший рік роботи

Влітку 2024 року на всю Україну прогримів скандал, пов’язаний з Сергіївською громадою Білгород-Дністровського району, де чиновники нажилися на відбудові зруйнованої росіянами ще у 2022 році багатоповерхівки. Тоді внаслідок ракетного удару загинули 22 людини, а сотні місцевих мешканців залишилися без житла. Після втечі за кордон діючого голови громади – Анатолія Чередниченка у селищній раді розпочалася боротьба за владу. У результаті право на обіймання посади в.о. очільника було визначено за секретарем  – Артемом Шевченко, якого, попри рішення судів різних інстанцій, досі називають “нелегітимним” опоненти. До цього дня керівник не давав жодного інтерв’ю, проте погодився розповісти “Бессарабії INFORM” про керування “недооціненною Сергіївською громадою”, конфлікти, що продовжуються з опозицією, а також особисте життя.

Артем Олегович Шевченко народився 1987 року у Білгороді-Дністровському в сім’ї підприємця та виховательки дитячого садочка, яка співала у відомому і понині ансамблі “Веселка”. Має старшого брата. Після 9 класу вступив до Одеського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. У 2004 році став студентом Національного університету імені Т.Г. Шевченка, паралельно навчався у Київському славістичному університеті. Має дві вищі освіти. Після закінчення вишів працював у ГУР та СБУ. Звільнившись з лав правоохоронців, займався підприємницькою діяльністю. У 2020 році був обраний депутатом Сергіївської селищної ради. У червні 2024 став секретарем селищної ради з повноваженнями виконуючого обов’язки голови. Одружений, виховує трьох дітей.

Політика та бруд

– Артеме Олеговичу, розкажіть, будь ласка, як складався Ваш життєвий шлях до обрання депутатом Сергіївської селищної ради?

– З моменту початку навчання в інституті у 2004 році і до початку повномасштабного вторгнення я жив у Києві. У 2009 році за розподілом після інституту потрапив до Головного управління розвідки. Протягом семи місяців я працював у Севастополі. В кінці 2009 року мене перевели у Службу зовнішньої розвідки, де я пропрацював близько трьох років. Далі – був переведений до Служби безпеки України. У 2013 році звільнився з лав СБУ і почав займатися підприємницькою діяльністю, яка була пов’язана з будівництвом. У мене був відкритий ФОП, я займався наданням різноманітних послуг у будівельній сфері.

– Коли Ви вирішили стати депутатом?

– У 2020 році я подав документи і пройшов за мажоритарною системою до Сергіївської  селищної ради. Депутатство для мене стало можливістю поділитися отриманим досвідом. Це була більше волонтерська діяльність. Наприклад, за власний кошт я облаштував сквер на честь моєї улюбленої покійної бабусі Олімпіади Іларіонівни. І ось вже більше як чотири роки там збираються діти, і що важливо – нічого не пошкоджено. Ось такі речі я намагався робити під час свого депутатства.

– Ви романтизували посаду депутата?

–  Так, я собі трохи інакше все уявляв. Я не думав, що це так брудно.

–  Коли Ви зрозуміли, що політика – це не завжди про щось хороше?

–  За рік до мого обрання почалася ця «політична криза», коли довгий час не приймалися рішення. До обрання секретарем я був головою земельної комісії. За моєю спиною, нібито за моїм підписом вирішувалися питання, потім ми стали свідками відновлення будинку, який розбомбили росіяни. Ми виступили проти політики попередників.

– Коли відбувся переломний момент, під час якого Ви зрозуміли, що попереднє керівництво веде громаду “не туди”?

– Перечіпкою стало відновлення будинку №23, пошкодженого внаслідок ракетного удару 1 липня 2022 року. Спочатку було виділено 23 мільйони гривень, з них було витрачено близько 20. І вже з матеріалів кримінальної справи ми знаємо, що половина з цих коштів була вкрадена. Під час спілкування з попереднім керівництвом ми попереджали, що депутатський корпус не буде брати у цьому участі – не буде виділяти підконтрольним та зацікавленим фірмам гроші. Наша позиція тодішня згодом підтвердилася появою кримінальних справ та підозр. Десь навесні 2023 року нам стало зрозуміло, що у нас з попереднім керівництвом різні базові цінності. Попри тиск з різних боків, коли нам говорили прийти на сесії і приймати хоч соціальні питання, більшість не робила цього, адже, маючи підконтрольний виконком, гроші перерозподілялися, як було зручно попередникам.

– У якому статусі зараз голова селищної ради Анатолій Чередниченко? Чи бере він участь у житті громади?

– Понад рік Анатолій Чередниченко жодним чином не бере участі у життєдіяльності Сергіївської громади. Наразі, як би не пролунало, він є чинним головою Сергіївської громади, але в розшуку. Ось така колізія. Наразі ми не маємо дві третини депутатів, які б проголосували за його відсторонення, тому що певні депутати знаходяться в опозиції. Але я не можу назвати це опозицією особисто до мене, це опозиція до моїх дій. Наскільки мені відомо, відсторонення Анатолія Чередниченка за рішенням суду наразі немає. Він знаходиться за кордоном понад рік.

– Як Вас обрали секретарем селищної ради?

– П’ятого червня 2024 року більшість депутатів обрали мене секретарем ради. В законі України “Про місцеве самоврядування” написано, що у разі відсутності голови ради його обов’язки виконує секретар місцевої ради. Деяким колегам не сподобалося моє обрання, і почалася судова схватка. Наразі є рішення Верховного та Апеляційного судів, що обраний я був законно.

–  Ваші рішення не сподобалися і керівникам комунальних підприємств, яких Ви звільнили. Вони також оскаржували Ваші рішення у суді?

– Так. Є ще позови керівників комунальних підприємств, яких я звільнив за результатами проведених службових розслідувань. Станом на серпень 2024 року КП “Курорт сервіс” та “ЖКГ Сергіївка” були занурені у боргову яму: близько 20 мільйонів боргів за електроенергію, по виплаті заробітної плати, несплата податків. Є кримінальні провадження щодо несплати ЄСВ. Наразі ми здебільшого закрили борги. Залишилися ПДВ на обох підприємствах, але ми домовилися з податковою Одеської області та реструктуризували борг. У мене є така думка, що попередня влада свідомо готувала ці підприємства до банкрутства, аби їх потім приватизувати. Попередні керівники намагалися підбурювати людей, приходили до селищної ради з протестами, казали, що я молодий та не впораюся. Зараз вже є рішення судів про те, що їх звільнення було законним.

– З позовом про незаконне звільнення з посади до суду звернувся і колишній заступник селищного голови Олег Полянський. На якому етапі зараз ця судова тяжба?

– Він програв позови у судах першої та другої інстанції. Нещодавно він подав позов до Верховного суду, але, як показує практика, зважаючи на програші у перших інстанціях, Верховний суд може навіть не відкрити провадження. Але ситуація дещо абсурдна, тому що він подав на компенсацію заробітної плати в той час, як сам вже довгий час проходить службу у нашому ТЦК. Це більш популістський позов.

– Як Ви ставитеся до того, що Вас називають “самопроголошеним” головою?

– Дуже спокійно. Мені комфортно у стані боротьби. Я не з тих людей, котрі здаються та програють. Щобільше, на сьогодні моя позиція підкріплена рішеннями судів щодо легітимності мого перебування на посаді. Емоції депутатів – ніщо порівняно з юридичними документами.

– Що відбувалося після Вашого обрання?

–  У своїх спілкуваннях з пресою Анатолій Чередниченко обіцяв повернутися до України, але це все була дешева маніпуляція перед депутатами, аби вони не зняли з посади його протеже пана Полянського. Але здоровий глузд переміг – Полянського відсторонили. Фактично керівництво громадою почалося саме після того, як Полянський пішов в кінці липня 2024 року. Перші два місяці тут був повний саботаж. Всі ходили посміхалися, підсовували якісь папірці. На сьогодні близько 95% співробітників замінені новими. Це нові люди, які мають свіжі погляди, котрі розуміють, що у воєнний час потрібно працювати на людей і для людей.

–  Наразі всі роботи у постраждалому від російської агресії будинку закінчено, але обговорення щодо витрачених на ремонт коштів не припинилися.

–  Роботи з відновлення будинку фактично розпочалися у грудні 2023 року. Всього у будинку 106 квартир, у кожній з них зроблено ремонт. Наскільки мені відомо, деякі мешканці відмовилися від проведення ремонту. У кожному під’їзді облаштовані місця загального користування, встановлено новий ліфт. У будинку нова система каналізації, нова електромережа. А яка гарна прибудинкова територія. І ось це все обійшлося у 100 мільйонів гривень. Зараз всім, хто звертається до нас, підключають світло. Близько 14 сімей вже живуть у будинку. Завдяки зробленому облаштуванню, цей будинок взимку буде зберігати тепло і, як наслідок, менше енергоресурсів йтиме на обігрів квартир. Наразі – це найкращий будинок у Сергіївці, але якою ціною…

Скандали та обвинувачення 

–  Ви – досить забезпечена людина. Багатьох цікавить питання: звідки доходи?

–  У мене були накопичення від підприємницької діяльності. У своїй першій декларації, яку я складав у 2020-х, я відобразив всі доходи. У мене є збереження у доларах, євро та гривнях. Це відкрита інформація. Я не приховую її.

– Навесні у багатьох ЗМІ з’явилася інформація, що на посаді в.о. голови Ви отримуєте понад 70 тисяч гривень. Це правда?

–  Новину про те, що я отримую понад 70 тисяч гривень, мені скинула моя дружина з запитанням: “Артеме, де гроші? Пишуть, ти 70 тисяч отримуєш”. Я сказав їй, що, ймовірно, щось приховую. Ми разом посміялися тоді. Як секретар селищної ради, виконуючий обов’язки голови, я щомісячно отримую на картку 44 тисячі 700 гривень. Я вважаю цю суму дуже маленькою відносно того функціоналу, який я виконую. На мою думку, для того, аби якісно виконувати роботу тимчасового менеджера на цьому місці, необхідні більші ресурси, але я розумію, що в наших реаліях під час війни оплата праці залишається на такому рівні. За повний рік роботи ми з командою залучили у громаду понад 120 мільйонів гривень. Як йдеться в офіційному документі обласного департаменту фінансів, моя заробітна плата – одна з найнижчих серед голів інших громад в області.

–   Обговорюючи Вашу заробітну платню, Вас обвинувачували у завищених виплатах. 

–   Я отримую виплати згідно з законом. У мене є вислуга років з часів роботи у правоохоронних органах. Крім того, раз на рік, після рішення сесії я можу отримати оздоровчі. На превеликий жаль, я не отримую 77 тисяч гривень, як було озвучено у ЗМІ.

– Деякі вважають Вас “маріонеткою” у руках батька, відомого бізнесмена, депутата селищної ради. Як Ви ставитеся до таких висловлювань?

– Так говорять люди, які дуже погано знають мій характер та темперамент. Я дуже люблю свого батька. Я вдячний йому за життя, любов і турботу, нас об’єднує сім’я. У роботі під час прийняття тих чи інших рішень я керуюся принципами совісті. Якщо люди у щось вірять, я не зможу їх переконати у зворотному. Та я і не ставлю це за мету. Але ті, хто працює тут зі мною, знають, як приймаються рішення. Мені не потрібна пауза під час прийняття рішень. Я заглиблююся в кожне питання. Наприклад, якщо хтось з керівників підприємств звільняється, то я не залишаюся в інформаційному вакуумі. За цей рік я був, наче губка, яка поглинала у себе всі особливості життя нашої громади. Підсумовуючи ці розмови щодо батька, зазначу, що на мій превеликий жаль, не він секретар селищної ради. Я взвалив на себе цю ношу, і я її несу. Батько знає, що я – перша скрипка у цьому оркестрі, і він бачить, що мої намагання підтримуються депутатським корпусом.

Досягнення та провали

– Що Ви вважаєте своїм  найбільшим досягненням за рік перебування на посаді в.о. голови?

– Це стовідсотково підтверджене отримання 105 мільйонів гривень для реконструкції будівлі дитячого садочка у Сергіївці. У 2023 році Сергіївська громада взяла участь у конкурсі від Мінрозвитку та ЄІБ. Попереднім керівництвом був розроблений проєкт, який не відповідав нормам. У ньому не було передбачено побудови окремої будівлі для розміщення протирадіаційного укриття. Ми провели переговори з міністерством розвитку та відновлення, з керівництвом області та представниками Програми розвитку ООН, які приїздили до нас. Було прийняте рішення про виділення понад одного мільйона гривень на переробки цього проєкту. Було дуже багато нюансів. Нам назустріч пішли в Одеській ОВА та погодилися виділити кошти для співфінансування. Це було дуже важко. Я вважаю це найбільшим досягненням, і, дякувати Богові, нам на шляху зустрілися люди, які повірили у те, що ми спроможні.

Також важливим для нас є відкриття Алеї Слави, присвяченої пам’яті наших Героїв. Ми підтримуємо наших захисників – з бюджету громади було виділено понад 7 мільйонів гривень на матеріально-технічну допомогу Об’єднаним Силам оборони та безпеки, підрозділам ЗСУ, ДСНС та Нацполіції.

Крім того, нам вдалося домогтися встановлення пільгового тарифу для жителів багатоповерхівок, які використовують електроопалення.

–  Чи є щось, за що Ви себе картаєте?

–  Мені б дуже хотілося, щоб Сергіївка знову наповнилася туристами, завдяки відкриттю пляжів. Але не все у моїх силах. Насправді, я безнадійний оптиміст, адже у найгірших ситуаціях я зосереджуюсь на позитивному.

– Звідки такі якості? Це привите сім’єю чи завдяки службі?

–  Я думаю, це було зрощене з дитинства – постійна конкуренція. У 14 років я пішов у військовий ліцей. Це вік, коли ти ще підліток, який може насолоджуватися життям, але стає членом колективу з 90 людей, які живуть в одному бараці. І в ліцеї, і в інституті я був сержантом. Фактично, з 14 років я обіймав керуючу посаду. Привілеїв не було, лише обов’язки.

Сім’я та хобі 

– Як Ви познайомилися з Вашою дружиною Іриною?

– Я її знав ще з ранньої юності, коли вона виступала та співала у Будинку культури Білгорода-Дністровського. Мій старший брат співав у відомому на початку 2000-х колективі «Країна мрій», а я завжди теж хотів бути дотичним до світу мистецтва, але мій вокальний талант почав проявлятися пізніше, в роки навчання у ліцеї та інституті. Але Ірину я запримітив давно, ще в дитинстві. Познайомилися ми у 2013 році. На той час я подав документи на звільнення зі служби. І я їй написав: «Якщо ти у Києві, давай зустрінемося». Ми зустрілися, і це було кохання з першого погляду. За два тижні я перевіз її до себе додому, за півтора місяця – освідчився, потім Іра завагітніла нашим первістком Олежкою, і ми влаштували весілля.

–  Ви – людина, яка швидко приймає рішення?

–  Конкретно у цьому випадку я керувався своїм душевним станом поруч з Ірою. Це не можна порівняти з якимось проєктом, який я у себе в голові розклав по полицях і зважено прийняв рішення. Ми дванадцять років разом, і я кожного разу їду додому з посмішкою. Я дуже сильно її кохаю. Це – кохання всього мого життя.

–  Кажуть, що чоловік обирає кохану, подібну до своєї матері. Ви коли-небудь замислювалися, що ваша дружина вокалістка – так само, як і ваша мама?

–  Якщо у цьому контексті проводити паралелі, то, скоріше за все, моя дружина – це повна протилежність матері. Єдине, у чому вони схожі, – вони обидві гарно співають.

–  І просто гарні.

–  Так! І гарні. (сміється – ред.) Що ж до характеру та темпераменту – вони абсолютно різні люди.

– Які якості у Вас з дитинства зрощувала мама відносно жінок?

– Любов. Нас змалечку вчили, що жінка – це берегиня домашнього вогнища. Я вам розповідав про свою улюблену бабусю. І ось коли б я до неї не прийшов, у її домі завжди було тепло, затишно, смачно, і завжди – мінімум незручних питань. Це було місце, де мене завжди розуміли без всяких «але». Зараз я завжди поспішаю додому. Мені хочеться якнайшвидше до коханої жінки та дітей.

– Вас з дружиною об’єднує і любов до музики і співу також. 

– Насправді мені з дитинства наступив на вухо ведмідь. У мене не було ні слуху, ні голосу. Я займався у музичній школі по класу фортепіано з семи до чотирнадцяти років. Я вважаю, що це основа, завдяки якій у мене з’явився слух. Згодом мій талант допомагав мені під час навчання – я співав на заходах і в школі, і в ліцеї, де я був заспівувачем хору. Крім того, вокальні дані виручали під час спілкування з протилежною статтю.

– Що для Вас музика?

– Я вважаю, що музика – це вінець всього. Без музики не можливе нічого. Для мене музика – це можливість посумувати, надихнутися. Я пишу пісні, вірші, створюю різноманітні партії. Писати музику – це як піти помолитися до церкви, щось подібне. Молитва та музика для мене рівнозначні поняття. Спосіб самовираження та можливість побути наодинці з собою та Богом. Я не знаю, як можна жити без музики. Для мене у вільний від роботи час це основа основ.

– Чи є у Вас улюблена композиція, яку Ви виконуєте в дуеті з дружиною?

– Це композиція “Небо”.

– Ви вважаєте дружину більш талановитою вокалісткою, ніж Ви?

– Так. І завжди їй про це кажу. Моя дружина дуже цілеспрямована. Окрім вродженого таланту, вона велика трудівниця, яка розвиває свої здібності. У неї професійна освіта концертмейстера. І вона не зупиняється у своєму розвитку.

Так складається, що зараз 90 відсотків свого життя я приділяю роботі. Інші десять – залишаються для сім’ї та хобі. Дружина з таким розподілом не змирилася. Вона бачить мене більш успішним у бізнесі, та більш масштабним у політиці, а я вважаю, що можу принести багато користі на місці.

– Якою Ви бачите Сергіївську громаду за п’ять років за умови закінчення війни?

– Це – південний Буковель. Тут величезний потенціал. У нас величезна кількість зелені, парків. Тут надзвичайне повітря, я не можу ним надихатися, особливо після 18 років, прожитих у Києві. Лиман, море, хвоя – прогулянки тут просто неймовірні. Якщо це все централізувати та зробити загальний курорт на базі держави, надати значення національного курорту, то тут можна багато чого гарного зробити. Я впевнений, що Сергіївська громада – дуже недооцінена, і її правильна промоція принесе свої плоди. Я цим займаюся.

– Дякую Вам за бесіду.