Київ та Софія невдовзі побачать справжню бессарабсько-болгарську культуру: засновниця кінофестивалю “ОКО” розповіла деталі

У вересні в Києві відбудеться потужне культурно-просвітницьке дійство – відкриття VI едиції Міжнародного етнографічного кінофестивалю «ОКО», який був започаткований у Болграді. Засновниця, уродженка села Криничне Болградського району, продюсерка, режисерка, громадська діячка, етнічна болгарка Тетяна Станєва в ексклюзивному інтерв’ю кореспондентці “Бессарабії INFORM” розповіла про підготовку до заходу, а також розсекретила зйомки нової кінострічки, яку наразі створює її команда.

Для довідки: кінофестиваль «ОКО» — міжнародний етнографічний фестиваль, заснований 2020 року етнографинею з села Криничне Болградського району Тетяною Станєвою. Це унікальна платформа, що об’єднує кінематографістів, етнографів і глядачів навколо тем культурного розмаїття, традицій і повсякденного життя народів. Через покази документальних, ігрових, анімаційних і експериментальних стрічок з усього світу фестиваль створює міжкультурний діалог. Від 2023 року він проходить одночасно в Україні та Болгарії.

Цієї осені фестиваль стартує вшосте, але вперше в історії його урочисте відкриття вже 5 вересня відбудеться у Києві, де подія триватиме до 10 вересня. З 12 по 14 фест продовжиться традиційно вдома – в Болграді. Отже частину програми та закриття можна буде побачити у Болграді.  З 3 по 11 жовтня подія відбуватиметься у Болгарії (Софія). Паралельно транслюватимуться онлайн-покази на VOD- і OTT-платформах MEGOGO та Neterra.

Айдентика фестивалю занурить глядача в культурні пласти обрядової зими. Вона створена на основі документальних знімків традиційних костюмів і масок з України, Бессарабії та Болгарії. Над візуальною концепцією працювала незмінна Артдиректорка “ОКО” Лілія Топор у співпраці з “Ukraіner” та болгарським фотографом Іваном Шішієвим, роботи якого публікували National Geographic, Le Monde й Vogue US.

Реалізацію цьогорічної едиції підтримав фонд House of Europe.

 «Цього року відкриття фестивалю вперше відбуватиметься у столиці. Раніше це дійство проходило у місті Болград, але через посилення правил перетину пункту пропуску «Паланка» багато гостей не зможуть попасти на захід. Якщо гора не може прийти до Магомета, то Магомет прийде до гори. Отже, ми їдемо до Києва», – розповідає засновниця фесту Тетяна Станєва.

За словами організаторки фестивалю, їхня команда хоче показати столиці справжню бессарабсько-болгарську культуру, і в цьому наразі є потреба.

«Ми вже набрали достатньо обертів, але про нас знають тільки в теорії. Хочеться показати себе, адже ми не просто про кіно, ми ще й – про культуру. Це етнографічний фестиваль перший та єдиний у своєму роді. Тут буде буяти різноманіття культур: на відкритті, у фільмах, на дискусіях», – зауважила Тетяна.

Оскільки тема VI едиції — народні маскаради, зокрема українське маланкування, бессарабське й болгарське кукерство, а також глибинні традиції, що символізують боротьбу добра зі злом, це стало ідейним ядром цьогорічного гасла фестивалю — «Дивись крізь».

«Відкриття відбудеться на Артпричалі на Подолі. Глядачам буде представлено перфоманс Маланки та Кукерів – символ боротьби зі злими духами, вигнання старого та темного. Також буде концерт з українськими та болгарськими номерами. Прямо на причалі ми будемо варити каварму та пригощати гостей. Основна ціль – познайомити столицю з нашою культурою»,  – поділилася планами організаторка заходу.

«Ми дуже хвилюємося, адже у нас не буде другого шансу справити перше враження. Наразі розпочато роботи над створенням муралу. Прямо на Артпричалі буде зображено всі шість едицій фесту у фреймах кіноплівки. Виконують розпис доволі відомі художниці сестри Фельдман», – додала Тетяна.

Дві секції суддівства пройдуть в Україні та дві – в Болгарії. Церемонія закриття відбудеться у Болграді з 12 по 14 вересня – тут же пройде нагородження найкращих стрічок українсько-болгарських програм NASHE OKO та OKO SHORT. В Софії  3–11 жовтня покажуть усю програму болгарською та визначать переможців міжнародної програми OKO GLOBAL.

Особливою є і національна програма фільмів, яка фіксує час та події у ньому та звершує потужну національну політику та культурну дипломатію.

«За три роки війни було знято багато документальних фільмів з різною тематикою: про військових, переселенців, дітей, тварин. Три роки на нашому кінофестивалі ми показуємо ці стрічки, і кожна історія унікальна, кожного разу для мене – це відкриття. Кіно дає змогу глядачеві зануритись у події, пережити емоційно те, що відбувається у кадрі, разом з героями. Наше завдання – архівувати всі події, щоб увесь світ мав змогу дізнатися про підступні та жахливі дії ворога», – підбила підсумки режисерка Тетяна Станєва.

Окрім показів світових кінострічок, Тетяна разом зі своєю командою Power Film Production знімає власні фільми. Наразі майже завершено роботу над стрічкою «Мертва квітка».

«В мене були кіноархіви різдвяних обрядів, які ми робили на стику 2019-го та 20-го років для місцевого музею. Але, як виявилося, це було останнє масове  обрядове дійство, яке пройшло у моєму рідному селі Криничному. Потім почалася пандемія, а невдовзі й повномасштабна війна», – згадує продюсерка.

Тоді команда відзняла повний цикл обрядових дійств етнічних болгар, що мешкають у Криничному. Це були колядки, щедрівки, виготовлення воскової квітки, як це робили бабусі. Закінчувалося все різдвяним хором, де дівчата чіпляли ці квітки на ковпаки хлопцям, а парубки вже обирали собі наречену.

«З початком повномасштабного вторгнення я зрозуміла, як війна руйнує культуру, вона унеможливлює повторення цього перфомансу, під загрозою наша нематеріальна спадщина. Ми вже не можемо зібратися у такій кількості, хтось поїхав за кордон, хтось на фронті захищає свою землю, а хтось вже звідти не повернеться. Ось тоді мені на думку прийшла ідея – ми зібрались знову дівчатами, з якими робили ці воскові квітки та перетопили їх на окопні свічки, це дійство було наповнено символізмом і глибиною, майже як літургія», – зазначила Тетяна.

За словами режисерки, їй було дуже важко перетоплювати свою квітку, адже робота по її створенню була довгою та кропіткою. В цьому дійстві приховано багато образів, які глядач прочитає. Традиційність та обрядовість йдуть на задній план, міняється фокус, відтепер головна потреба – це окопна свічка, бо вона про тепло, світло та виживання.

«Останню сцену, теж дуже символічну, ми відзняли нещодавно та зробили її постановочною. Запросили актором Міхаїла Жекова, який в наших архівах щедрував у 2020 році. Тоді він був ще маленьким, а наразі став парубком, якого вже можуть призвати до лав Збройних сил. Саме він став тим образом змін сьогодення. Останнім кадром ми відзняли його в окопі, де хлопець сидить та дивиться на цю тліючу свічку. Жахливо усвідомлювати, що єдине, де можуть залишитися наші обряди, – це на архівній плівці», – зауважила режисерка.

Цей фільм був підтриманий фондом House of Europe, а його прем’єра відбудеться саме на відкритті фестивалю «ОКО».