Емоції, таємниці подружнього життя та… обмін свідками: розгляд справи по ДТП, в якій загинула Марина Селюк, набирає обертів

Розгляд судової справи смертельної ДТП, яка у січні цього року забрала життя юної Марини Селюк, відбувається досить швидкими темпами – в залі Ізмаїльського міськрайонного суду пройшло чергове засідання, на якому був допитаний не просто свідок, а безпосередньо один з учасників аварії. Окрім цього відбувся ще один важливий момент – з обвинуваченого у залі суду були зняті наручники. Детальніше розповідає “Бессарабія INFORM”.

Почнемо ось із якого факту: на минулому засіданні представник потерпілого Сергій Міркун звертав увагу суду на те, що батько загиблої дівчини почав отримувати грошові перекази від невідомої особи. Нагадаємо, потерпілий тоді підтримав свого представника, додавши, що “у переказах відсутні не тільки дані відправника, а й призначення самого платежу“. Тоді на запитання судді Костянтина Карамана обвинувачений Дроздецький заявив, що кошти відправлялись від його імені.

Вже на цьому засіданні на самому початку виступив захисник обвинуваченого Євген Живора, який у своєму клопотанні просив суд долучити до матеріалів справи оригінали квитанцій цих самих переказів. Як виявилося, на них все ж таки були чітко вказані дані відправника.

“Окрім цього, якщо відсканувати QR-код на квитанції, то буде зчитана повна інформація стосовно самого переказу – дата, відправник, місце відправлення, призначення, адресат й так далі“, – пояснював адвокат обвинуваченого.

Тож чому батько студентки зі своїм адвокатом попередньо заявляли у суді про те, що відправник невстановлений – незрозуміло. Додамо, що суд після виступу адвоката Євгена Живори ухвалив на місці долучити ці квитанції до справи.

Після цього відбувся несподіваний для усіх момент: захисник Дроздецького, посилаючись на низку законів та кілька прецедентів з української судової практики, заявив суду клопотання, щоб під час проведення судових засідань дозволити обвинувачуваному перебувати поряд зі своїм адвокатом у залі, а не у “клітці” (скляне приміщення, в якому зазвичай під час суду перебувають заарештовані обвинувачені по кримінальним справам). У якості аргументів на користь такого рішення, окрім судових прецедентів, було зазначено, що водій не має в минулому кримінальних справ, щиро просив вибачення у батька загиблої дівчини на попередніх засіданнях, надає матеріальну допомогу потерпілому, за досудовою доповіддю визнаний особою з низьким рівнем небезпеки та скоєння повторних злочинів, охоче йде на співпрацю зі слідством та має позитивну характеристику, яка була зачитана у залі суду на попередньому засіданні.

Очікувано, що адвокат потерпілого, як і сам батько Селюк, були категорично проти такого кроку. А от прокурор Іван Бундєв, у свою чергу, виявив досить нейтральну позицію у цьому питанні, зазначивши, що умови утримання обвинуваченого відповідають стандартам як українського, так і європейського законодавства. Тож перебування у “клітці” ніяким чином не може принижувати гідність обвинуваченого та поводженню з ним. Проте, якщо є якісь перепони із незручностями у спілкуванні обвинуваченого із захисником, то, знову ж таки, судова практика дозволяє певні тимчасові уступки в подібних ситуаціях. Тож рішення, підкреслив прокурор Бундєв, в цьому випадку – на розгляд суду.

Після цього головуючий суддя Костянтин Караман попрямував до нарадчої кімнати. Через деякий час він повернувся з ухвалою.

“… Суд постановив на клопотання захисника Живори про надання позову на перебування обвинуваченого на час розгляду справи поза межами скляної кабіни задовольнити. Зобов’язати командира КСПС забезпечити організацію належної охорони обвинуваченого Володимира Дроздецького у залі судового засідання. Ухвала оскарженню не підлягає“, – чітко зазначив суддя.

З Володимира Дроздецького зняли наручники та дозволили покинути скляну “клітку” та розташуватися поруч зі своїм адвокатом. Щоправда, під візуальним контролем працівників конвою.

Після цього судове засідання продовжилося. Зокрема, суд провів погоджений на минулому засіданні допит батька загиблої Марини Селюк. Відповідаючи на запитання судді, Роман Селюк розповів, що звістку про страшну подію йому у той день повідомила його мати.

“Коли я приїхав на місце, то побачив, що моя донька лежить збита на асфальті… Машина стояла аж майже біля слідуючого пішохідного переходу. Мені стало не по собі… Потім я давав свідчення поліцейським, бачив, як пересаджували з машини в машину, на моїх очах, обвинуваченого… Потім приїхав “Гранд” (місцеве компанія, яка надає ритуальні послуги – прим. ред.) і відвіз мою доньку у морг“, – тремтячим голосом розповідав батько загиблої про події того вечора.

Відповідаючи на запитання прокурора, Роман Селюк зазначив, що похованням загиблої займався він з родичами. Але відзначив, що майже усі витрати покрила допомога небайдужих містян, котрих сколихнула трагедія та які надали йому безповоротну фінансову допомогу.

“Лише через кілька місяців після аварії на мене вийшли представники Дроздецького з питанням про оплату поховання. Навіть було сказано, що можна через нотаріуса зіставити угоду, щоб обвинувачений утримував мене фінансово усе життя. На цій розмові я був з сестрою“, – заявив Роман Селюк.

Напруженим моментом у допиті батька стала розмова з захисником обвинуваченого. Справа у тому, що, відповідаючи на численні запитання адвоката Євгена Живори, Роман Селюк зазначав: його загибла донька росла в атмосфері “любові та затишку в сім’ї”. При цьому, приблизно за півроку до трагедії 16-річна Марина почала жити окремо від батьків, винаймаючи житло разом зі своїм повнолітнім хлопцем. Також Селюк у залі суду заявляв, що він з дружиною зазвичай не сварився. Коли ж сталася трагедія, вони домовилися про те, що батько бере на себе судові засідання, “а моральне відшкодування буде розподілене на три частини – на дружину, на молодшу доньку і мене”. Додамо, що наразі мама Марини Селюк, за словами її чоловіка, знаходиться за кордоном, але жодних заяв до суду про цей факт від свого імені вона не надавала.

Далі захисник обвинуваченого Дроздецького повідомив у суді, що, згідно відкритих даних судових реєстрів, Роман Селюк має численні борги перед банком, а на нього самого неодноразово були складені поліцейські рапорти та постанови судів про притягнення до адміністративної відповідальності. Зокрема, про керування автомобілем в стані алкогольного сп’яніння (на відповідне питання захисника потерпілий зазначив, що дійсно мав порушення ПДР, “заїхав під світлофор”), а також – про домашнє насилля, яке він застосовував проти дружини та дитини… Було навіть видано заборонний припис на ім’я батька загиблої, який забороняв йому наближатися до покійної доньки та дружини.

Варто зазначити, що прокурор Іван Бундєв періодично висловлював протести під час допиту, звертаючи увагу суду на те, що на даному засіданні йде розгляд справи про ДТП з загиблою, а не про минуле її батьків (додамо, що протести від сторони представника прокуратури періодично лунали і під час допиту іншого учасника судового засідання).

“Давайте не будемо підіймати усе життя з моєю колишньою дружиною. Так, у нас були різні ситуації… Я розумію, до чого ви ведете. Але я зараз працюю, в мене є домовленість із банком, там мені пішли назустріч. Я не збираюся платити за борги з тих грошей (мається на увазі моральне відшкодування у сумі в один мільйон гривень – прим. ред.)“, – знервовано відповідав Роман Селюк.

Врешті-решт, емоційний перехресний допит Романа Селюка, який, за твердженням сторони захисту, має чимале значення для повного дослідження обставин трагедії, був завершений. Обвинувачений Дроздецький, якому суд також надав право задати запитання, лише знову попросив пробачення у потерпілого та зазначив, що і надалі буде у силу своїх можливостей допомагати фінансово постраждалій родині.

Наступним перед судом на допит постав не просто свідок аварії, а безпосередній учасник ДТП – хлопець, який разом з загиблою переходив дорогу, і при цьому залишився живим.

… За викликом до зали суду увійшов високий стрункий молодик. Він відповідав на різноманітні запитання досить спокійно, хоча моментами його хвилювання було досить помітно. Як розповів Кирило Русалович, у той трагічний вечір він разом зі своєю дівчиною Мариною Селюк повертався з гостей додому.

“… Коли ми підійшли до пішохідного переходу, то побачили машину, що їхала зі сторони собору. Але вона була далеко, біля «АТБ». І ми думали, що встигнемо перейти дорогу. На половині шляху ми помітили, що машина не зменшує швидкість. Я зупинився, а от Марина злякалася і побігла вперед, напевно, хотіла встигнути перебігти… Потім сталося зіткнення. Я одразу побіг до неї, щоб з’ясувати, як там… Навкруги почали збиратися люди, викликали “швидку”. Я був у стані афекту, але все одно подзвонив своїй мамі і батькові Марини. Далі приїхала “швидка”… Потім я надавав покази поліцейським“, – розповідав у залі суду учасник ДТП.

Відповідаючи на запитання, Кирило зазначав, що він з загиблою Мариною дійсно проживали разом, а з урахуванням віку загиблої – питали дозволу її батьків. Проте в одній зі своїх подальших відповідей хлопець підкреслив, що, попри свій доброзичливий характер, його дівчина не хотіла розповідати про свою сім’ю.

“Я зрозумів, що там щось не все так добре, але не ліз з питаннями“, – конкретизував Кирило.

Також хлопець підкреслював: водій Володимир Дроздецький не намагався втекти з місця події. Після того, що трапилося, він просто сів на бордюр і чекав приїзду поліції та швидкої, ні з ким не спілкувався.

Звернемо увагу читача і на той факт, що про участь у слідчому експерименті, який обов’язково проводиться в аналогічних кримінальних справах, хлопець почув уперше в залі суду, коли його допитувала сторона захисту.

“Я навіть не знав про це. Мене нікуди не викликали“, – чітко заявляв Русалович.

Допит молодого чоловіка був завершений. А після цього відбувся важливий момент у засіданні, про який обов’язково потрібно розповісти. Справа в тому, що від початку слухань сторона прокуратури заявляла про допит у залі суду не одного, а декількох свідків ДТП, покази котрих зібрані під час досудового слідства та долучені до матеріалів справи.

Проте зазвичай суд бере до вивчення в першу чергу ту інформацію, яка лунає у залі суду, під час допитів тих же свідків, обох сторін учасників судового процесу й так далі. Зважаючи на те, що у сторони прокуратури було одразу декілька свідків, сторона захисту розраховувала на те, що їх вдасться допитати під час наступних засідань.

Цікаво, що, попри значну кількість свідків, допитаних слідчим, представник прокуратури в судовому засіданні в подальшому вирішив обмежитися допитом лише одного свідка, Русаловича (на що сторона обвинувачення має право згідно з законом). Проте, у цьому випадку з таким положенням справи категорично не погодилася сторона захисту.

Саме тому адвокат Євген Живора оголосив про клопотання про виклик допитаних слідчим свідків до зали суду. Зрозуміло, що прокурор Іван Бундєв був проти.

“Під час досудового розслідування збираються усі докази, усі обставини, опитуються усі свідки, які підтверджують або спростовують вину обвинуваченого. Але це не означає, що прокурор повинен про всіх заявляти та викликати до суду… Усі ці свідки опитувалися, але я вважаю, що для суду достатньо свідчень свідка Русаловича. Щодо виклику інших свідків – ну, якщо сторона захисту має до них питання, то вони вже повинні заявлятися, як свідки сторони захисту. І вже вона повинна забезпечити їх явку“, – пояснював свою думку прокурор.

Така заява, якщо чесно, трохи здивувала присутніх у залі, адже таким чином фактично свідки сторони обвинувачення перетворюються на свідків зі сторони захисту. Більш того, суддя здивовано звернув увагу прокурора на те, що свідки, від допиту яких прокурор зараз відмовився, були письмово зазначені самим же прокурором як такі, що підлягають виклику та допиту в суді саме як свідки обвинувачення. Цікаво, що представник потерпілого Сергій Міркун підтримав позицію представника прокуратури.

Ситуація дійсно виглядала нестандартно. Проте, вислухавши думку прокурора та двох адвокатів, врешті-решт суд вирішив задовольнити клопотання сторони захисту та викликати на наступне судове засідання трьох свідків (два з них виявилися високопосадовцями, які опинилися у той трагічний вечір поряд з місцем ДТП) вже як свідків захисту та оголосив перерву в судовому засіданні.