“Не дай Боже нікому у такому віці, як ви, таке пережити”: після трагедії у ліцеї Аккерман відвідав Олег Кіпер

За останні декілька днів росіяни нещадно атакували Білгород-Дністровський. У ніч на 22 червня під прицілом ворога опинилася станція швидкої допомоги, а вже наступного дня ракети розбомбили ліцей №1, де загинули троє людей, і понад десятеро отримали травми. Аби на власні очі побачити масштаби руйнувань та поспілкуватися з потерпілими, до стародавнього міста завітали голова Одеської ОВА Олег Кіпер разом з двома заступниками – Олександром Харловим та Антоном Шалигайло, а також очільник Департаменту освіти і науки Одеської ОВА Олександр Лончак. Про це повідомляє “Бессарабія INFORM”.

Першими, кого відвідав очільник Одещини, стали одинадцятикласники Марк та Максим. Хлопці були у дворі навчального закладу, коли його вирішили стерти з лиця землі російські Іскандери. Попри отримані серйозні травми, Марк самотужки розгріб завали, під якими опинився його друг Максим, та дав другу доступ до повітря.

Проявлена мужність Марка, який довгий час займається боксом та є призером обласних змагань, не могла залишитися без уваги. Олег Кіпер подякував юнаку за самовідданість та відмітив його хоробрість. Навички, отримані під час занять спортом, стали у пригоді під час порятунку друга.

“Не дай Боже нікому у такому віці, як ви, таке пережити, а ви витримали. Я думаю, що ви поновитеся, і психологічно зокрема. Ти ж знаєш, як у спорті, головне – голова. Кістки заживуть. До весілля все заживе, і ще на весілля нас запросите. Або на змагання. На наступний фінал чемпіонату України. І напарника Макса також підтягуй до боксу”, – звертаючись до хлопців, зазначив Олег Олександрович та побажав їм якнайскорішого одужання.

За попередньою інформацією, Марка Аветикяна планують представити до високої державної нагороди.

“Я думаю, що таких хлопців не можна випускати з виду, а навпаки – допомагати їм. Наприклад, допомогти йому з вибором професії, тому що він дійсно повів себе дуже героїчно. Він, замість того, аби перечекати, поки закінчиться повітряна тривога, сам перший почав допомагати іншим людям. Це дуже позитивний сигнал, що молодь так себе поводить. Такі хлопці – це наша надія і наша впевненість у завтрашньому дні”, – підкреслив Олег Кіпер.

Крім юнаків, у лікарні знаходяться співробітники ліцею, які були у закладі під час прильоту, а також його директорка – Інна Олегівна Гончарова. Для неї ліцей – це особливе місце – викохане та рідне. Понад тридцять років тоді ще школу номер один очолювала мати Інни Олегівни – Нелі Фадеївна Гончарова. Після смерті матері ліцей під своє керівництво взяла донька.

Розповідаючи Олегу Кіперу про близький серцю заклад та його працівників і дітей, Інна Олегівна не могла стримати сліз. За останні декілька років у ліцеї зробили ремонти багатьох приміщень, обладнали сучасне укриття, придбали багато необхідного обладнання. Все це відібрали кляті сусіди. І найболючіше – росіяни забрали життя трьох співробітників.

Інна Олегівна разом з чотирма людьми знаходилася у своєму кабінеті під час атаки. Їй та іншим дивом вдалося вибратися з приміщення – жінки просто не встигли дістатися до укриття, яке, до речі, залишилося неушкодженим через вибухи.

“У нас така гарна школа. Стільки випускників. Ми тільки відгуляли випускний… А тепер. Немає вже школи…”, –  тихо промовляла Інна Олегівна.

“Назад дивитися не треба. Там вже все зрозуміло. Ви – тримайтеся. Треба дивитися вперед і думати про майбутнє. Я так розумію, що дітей розподілять по інших школах. Ми не можемо зривати навчальний процес”,- зазначив Олег Кіпер.

Але Інна Олегівна висловила надію на відновлення ліцею, який приймав учнів зі ще однієї школи, яка наразі поки що не має укриття для дітей.

“Не треба дітей по інших школах – давайте нашу відбудуємо”,- закликала директорка.

Наразі про майбутнє функціонування навчального закладу говорити зарано.

Прибувши на місце трагедії, Олег Олександрович поспілкувався з керівництвом міста, рятувальниками та молоддю, яка пліч-о-пліч з ДСНС та комунальниками розбирала завали ліцею.

Так, голова ОВА поцікавився, чи є у міській казні Білгорода-Дністровського кошти для відновлення та допомоги мешканцям.

“У місцевому бюджеті вже закладено 700 тисяч гривень для допомоги постраждалим, вже прийняті відповідні Програми. Ми будемо все розподіляти”, – відповів йому секретар Білгород-Дністровської міської ради, в.о. мера Олександр Скалозуб.

Далі Олег Кіпер відвідав станцію екстреної швидкої медичної допомоги, яку було знищено внаслідок атаки шахедів. Один зі спецавтомобілів вигорів вщент, ще шість серйозно пошкоджені.

Підсумовуючи свій візит до Білгорода-Дністровського, голова Одеської ОВА, у першу чергу, висловив слова співчуття рідним загиблих. Що ж до відновлення будівлі ліцею, керівництво області чекатиме висновків фахівців.

“Такого масштабу (руйнування навчального закладу – ред.) не було в області. Були різні пошкодження – ми замінювали дах, вікна, двері. Треба дочекатися закінчення рятувально-пошукових робіт, потім на місце вийдуть спеціалісти-експерти, які вивчать стан будівлі, тому що ми бачимо, що приміщення далеко не нове, воно побудоване як мінімум понад 50 років тому, я бачив ці перекриття. Необхідно з’ясувати стан фундаменту, тому що ракета пройшла чотири поверхи і розірвалася в самому низу, тому спеціалісти мають все подивитися, щоб не наробити іншої біди. Або будівля повністю під знесення та побудова нової школи, або, з того, що залишилося, – реставрація і відновлення”,- зауважив Олег Кіпер.

Як підкреслив голова Білгород-Дністровської районної військової адміністрації, після трагедії у ліцеї №1 багато громад району відгукнулися, аби допомогти у ліквідації наслідків атаки, але Сергіївська громада першою надала необхідну техніку та долучила своїх комунальників.

“Я хочу подякувати Олегу Олександровичу за те, що в такий тяжкий час для міста і району вони знайшли час і особисто поспілкувалися і почули, які питання турбують місцеве населення”, – підкреслив Василь Самокиш.

За надану допомогу колегам з громад та представникам бізнесу Аккермана подякував в.о. мера Олександр Скалозуб.

“Я вдячний Сергіївській та  Шабівській громадам за надану допомогу, а також підприємцям, які приносили все, що могли: і воду, і їжу. І ця увага до спільного горя безцінна”.