40 днів пам’яті Юрія Крука: від моториста – до почесного громадянина Ізмаїла, який масштабував українське судноплавство у Бессарабії

Минає 40 днів пам’яті народного депутата України II, III, IV, V, VI, VII скликань Юрія Борисовича Крука, якого не стало 20 травня 2025 року. Згадаємо його досягнення для України, Одещини та безпосередньо Бессарабії. 

Юрій Борисович народився 2 червня 1941 року. Він присвятив більшу частину свого життя розвитку морського транспорту України. Освіту здобув у Херсонському судномеханічному технікумі та Одеському інституті інженерів морського флоту, отримавши кваліфікацію інженера-механіка.

За час своєї політичної кар’єри він неодноразово обирався народним депутатом, був заступником голови Комітету Верховної Ради з питань транспорту і зв’язку, а також головою підкомітету з морського і річкового транспорту.

Кар’єра Крука була тісно пов’язана з морською галуззю — він працював на різних посадах, починаючи від моториста, потім став директором Одеського рибозаводу, очолював Іллічівський морський рибний порт та займав високі посади у Чорноморському виробничому об’єднанні «Антарктика».

У 1993–1995 роках Крук був заступником міністра транспорту України, керував департаментом морського і річкового транспорту. Протягом семи скликань Верховної Ради він працював у складі Блоку Юлії Тимошенко та Партії регіонів, переважно обирався від Одеської області, зокрема від міста Ізмаїл. Його законодавча діяльність була спрямована на розвиток транспортної інфраструктури країни.

Протягом 20 років він активно представляв інтереси Ізмаїлу, Рені і всієї Одеської області, входячи у правління та комітети, пов’язані з транспортом і портами — ключові елементи інфраструктури Бессарабії.

У 2000 році був удостоєний звання “Почесний громадянин Ізмаїла”, у 2005-му – Почесний громадянин Рені.

Як голова підкомітету з морського й річкового транспорту Верховної Ради, а також заступник міністра транспорту, він активно просував проєкти «Дунай–Чорне море», що мають істотне значення для Придунав’я.

У парламенті він переконував, що це величезна економічна потреба для Придунав’я здатна забезпечити нові робочі місця (4–5 тисяч), додаткові податки та самостійність судноплавства — замість оренди румунських каналів. Завдяки цьому судновому ходу українські порти (Реній, Ізмаїл) згодом стали стратегічним евакуаційним маршрутом зерна під час блокади росією.

Досяг колосальних кошів на поглиблення фарватера Дунаю після скасування ембарго на Югославію, що стало важливим здобутком для судноплавства.

Сприяв розвитку УДП (Українського Дунайського пароплавства), зокрема фінансово підтримуючи флот і суднобудівні заводи, як то Ізмаїльський.

У 2004–2006 очолював Наглядову раду Ізмаїльського суднобудівного-судноремонтного заводу, що оживило локальне виробництво й робочі місця.

Окрім річкового напрямку, Крук активізовував залізничну лінію “Порт Новий – Ізмаїл” (15,6 км), а також об’їзні дороги на трасі Одеса–Ізмаїл, включно з обходами залізничних переїздів — суттєве полегшення логістики.

Його справи продовжують жити у суднових ходах, відремонтованих заводах, збережених робочих місцях і міцному транспортному фундаменті Бессарабії. Юрій Борисович Крук залишив по собі справжній курс розвитку, яким і далі йде південна Україна. Світла пам’ять.