Мешканець Татарбунарів, звільнений з полону, до кінця життя не хоче чути російські пісні

У суботу, 24 травня, на другий день наймасштабнішого обміну «1000 на 1000» з полону повернувся військовослужбовець 123-ої бригади ТРО, 48-річний мешканець Татарбунарів Юрій Іванченко, який провів у російській неволі менше року.  Ким був звільнений з полону військовий до повномасштабного вторгнення, та що він повідомив про російську неволю близьким, кореспондентці «Бессарабії INFORM» розповіла його дружина Катерина Миколаївна.

На жаль, Юрій Миколайович Іванченко не дуже публічна людина, не полюбляє до себе надмірної уваги, проте дізнатися про нього нам дещо вдалося.

Юрій Іванченко народився 14 серпня 1976 року в місті Татарбунари, закінчив вісім класів міської школи № 2, згодом – автошколу. За плечима в Юрія Миколайовича – два роки армії в Чернігівській області.

Чоловік багато років працював водієм на місцевому підприємстві «ПМК-18». Коли підприємство розформували, опанував фах будівельника.

Дружина Юрія Миколайовича зізнається, що, коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію України, її чоловік не залишився осторонь – і вже 16 березня 2022 року сам пішов до військкомату. Юрій Іванченко бив окупантів на Миколаївщині, в Херсонській області. А восени минулого року його рідну бригаду перевели на Донеччину. З 25 жовтня 2024 року біля населеного пункту Богоявленка Волноваського району Донецької області чоловік зник безвісти, але насправді потрапив у полон.

Катерина Миколаївна згадує, що всі родичі не могли повірити в те, що чоловік зник безвісти, бо сподівалися, що він живий. А у листопаді племінниця жінки у соціальних мережах знайшла відеозвернення Юрія Миколайовича до своєї дружини, записане вже в російському полоні.

«Катю, зі мною все нормально, я – в полоні, я – живий. Піди до військкомату. Ти знаєш, що робити», – з такими словами звернувся до своєї дружини Юрій.

Саме відтоді рідні чоловіка вже достеменно знали, що він у полоні, але точно де – до сьогодні жінка не поінформована, бо Юрій не хоче про це категорично розповідати. Лише перед Новим роком Катерині Миколаївні зателефонувала волонтерка, яка сповістила, що на той момент чоловік перебував у одній з колоній на території Донецької області.

Коли з жінкою зв’язалися з Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, вона не могла повірити, що Юрія поміняли, бо він перебував у полоні. Та й сам Юрій Миколайович зізнавався жінці, що він до кінця сумнівався в його обміні, бо з ним перебували хлопці в полоні по два-три роки. Проте диво сталося.  24 травня Юрій Іванченко повернувся на рідну землю.

Катерина Миколаївна каже, що подзвонив чоловік їй лише пізно ввечері в неділю, вимовивши перші слова: « Я не можу повірити в те, що я вдома».

Юрій Миколайович про полон згадувати зараз поки не хоче, проте зізнається, що було дуже важко. Єдине, на чому він наголосив у розмові з дружиною, що до кінця свого життя не буде слухати російські пісні. Бо щодня під час полону українських військових по три години примушували слухати російські патріотичні композиції.

Наразі Юрій Іванченко перебуває на реабілітації та мріє якнайшвидше повернутися додому, до коханої дружини, з якою перебуває в шлюбі 25 років.