Політолог пояснив, як угода про надра вплине на Одеську область

Підписана між Україною та США стратегічна угода у сфері розвідки та видобутку природних ресурсів хоча й викликає низку запитань, але може закласти підґрунтя для інвестиційного прориву в південних регіонах – передусім, в Одеській області. Про це журналістам видання «Новини.LIVE» розповів кандидат політичних наук, голова «Міжнародної асоціації малих міст» Олексій Буряченко, передає “Бессарабія INFORM”.

Підписана між Україною та США угода про корисні копалини та мінерали передбачає створення Інвестиційного фонду відновлення, який залучатиме глобальні інвестиції в українську економіку – передусім у видобуток корисних копалин, енергетичні проєкти та супутню інфраструктуру.

За словами Олексія Буряченка, відкриття доступу до надр на півдні України стане поштовхом до нової хвилі економічної активності, зокрема в Одеській області, яка має стратегічну інфраструктуру – порти, логістику, вихід до Чорного моря.

«У рамках будівництва нових інфраструктурних проєктів або пріоритетної експлуатації запитуватиметься думка агентства, яке створюватиметься між Україною та США. Якщо ми говоримо про абсолютно новий підхід до георозвідки та видобутку, то це буде розвиватися потужніше. А враховуючи, що монопольна інфраструктура морська є тільки в Одесі та в Одеському регіоні, це автоматично призводитиме до модернізації портової, залізничної та автомобільної інфраструктури», – зазначає експерт.

Законодавчо передбачено, що частина рентної плати від видобутку природних ресурсів надходитиме до місцевих бюджетів – це створює можливості для цільових програм розвитку.

Оприлюднення фінальної версії документа буде ключовим тестом для всіх сторін. Можлива угода зі США у сфері надрокористування – це не просто економічний документ. Вона відкриває двері до нової моделі співпраці, де ресурси стають частиною геополітичної гри, вважає політолог.

Ключовим фактором стане не тільки технічна реалізація, а й прозорість процедур: доступ до геоданих, конкуренція в тендерах, контроль за екологічними наслідками. Усі ці компоненти мають бути прописані в остаточному тексті угоди, щоб ми мали певну гарантію безпеки, наголошує політолог.

На сьогодні модель фінансування виглядає як двосторонній фонд. Українська сторона вносить частку у вигляді доступу до надр та інфраструктури, американська – технології, управлінські рішення та фінансування. Однак остаточну конфігурацію ще не визначено. Невідомо, хто контролюватиме ключові рішення – уряд чи міжнародна рада. Також не оприлюднено механізм розподілу доходів – це викликає занепокоєння з боку експертів.

«Якщо угода не відповідатиме національним інтересам – вона парламент не пройде. Це очевидно», – зазначає експерт.