Літнє подружжя, яке дивом вижило після атаки шахедів на Аккерман, виписали з лікарні – та повертатися людям нікуди

У ніч на 12 травня Білгород-Дністровський вперше з початку повномасштабного вторгнення був атакований ворожими безпілотниками. Одними з тих, хто найбільше постраждав внаслідок обстрілу, стало подружжя Козлових, які разом з двома синами жили на вулиці Українській. Літні люди опинилися на лікарняних ліжках, але, на щастя, отримані травми не були важкими, і вже за тиждень пані Людмила та пан Юрій змогли повернутися…., але не додому. Кляті “сусіди” зруйнували будинок аккерманців, і тепер їм доведеться жити “у приймах”. У день виписки з лікарні до постраждалих разом з волонтерами “Фонду Добра та Любові”, які допомагали людям, завітала “Бессарабія INFORM”.

Про події тієї страшної ночі Людмила Вадимівна згадує, тримаючись за серце…

“Десь близько четвертої ранку я прокинулася до вбиральні. І того ж моменту пролунав вибух, і попри те, що він був далеко, вікна у домі похитнулися. Я здивувалася та вже за дві-три хвилини почалася стрілянина, я подумала: “Хоч би минуло скоріше”. І не встигла я навіть подумати, аж пролунав страшний вибух. Вогняна куля наче здійнялася над головою, і уламки будинку посипалися на мене. Я не одразу зрозуміла, що сталося. У моїй кімнаті стоїть дзеркальна шафа, а біля неї іконка, яку я забрала з поховання мами, і поруч ще одна, напевно, вони мене врятували. Наді мною утворився ніби “захисний дах”.

Ноги жінки засипало уламками будинку, вона не могла поворухнутися. Водночас вона чула, як, благаючи про допомогу, з сусідньої кімнати кричить її син.

“Я почула, як закричав один з синів, який знаходився в іншій кімнаті. Він кричав: “Рятуйте, рятуйте!”. Мою душу розривало, адже я нічого не могла зробити. А потім він почав кричати, що горить. А я сиділа і нічого не могла зробити, тому що була вся засипана уламками. Молодший син, у кімнаті якого також обвалилася стеля, у спідньому та шкарпетках побіг по осколках до брата, схопив його в той час, коли вогонь вже був дуже близько. Він його витягнув з-під ковдри, і вони вилізли”.

Як розповіла нам пані Людмила, на допомогу постраждалим прибіг сусід. Разом з сином вони вмовляли жінку вибиратися з домівки, яка була майже повністю охоплена полум’ям.

“Але я нічого не могла вдіяти. І тут мені сказали: “Вогонь йде прямо на тебе”. Ця фраза мене вернула до тями, і я якимось чином витягла ноги. Хлопці допомогли мені і витягли мене з будинку через вікно”.

Чоловіка пані Людмили також завалило рештками зруйнованого будинку. Частина уламків травмувала йому голову.

Найбільше постраждала та частина дому, де знаходився син подружжя Костянтин. Слова жінки про неймовірний порятунок чоловіка вражають.

“Безпосередньо біля сина впав димохід. Але конструкція якимось дивом “лягла” поруч з ним”.

Карета швидкої, яка прибула на місце обстрілу, транспортувала пані Людмилу та пана Юрія до травматологічного відділення міської лікарні. Протягом тижня літнє подружжя було під наглядом лікарів: чоловіка прооперували, забезпечили догляд, і наразі стан пацієнтів стабілізували, розповів “БІ” Євген Візнюк – завідувач травматологічного відділення Білгород-Дністровської міської багатопрофільної лікарні.

“Пацієнти були доставлені з діагнозами контузія головного мозку легкого ступеня. У чоловіка були рвана рана голови і посттравматичний кон’юнктивіт. Обидва пацієнти отримували лікування згідно призначень офтальмолога та невропатолога. На даний момент пацієнти у задовільному стані виписані на амбулаторне лікування. Зараз їхній стан абсолютно стабільний”, – підкреслив Євген Олександрович. 

Крім того, лікарня зі свого боку забезпечила транспортування подружжя до їхньої тимчасової домівки на кареті швидкої.

У день виписки до постраждалих завітала очільниця Білгород-Дністровської філії “Фонду Добра та Любові” Олена Собченко, яка привезла для пані Людмили ходунки – через торішню травму кульшового суглоба, до якої додалися ушкодження від прильоту, їй важко самостійно пересуватися. Зазначимо, ще до трагедії волонтери “Фонду” час від часу приносили постраждалим продукти та одяг.

На запитання, у чому наразі у вас є потреба, пані Людмила відповідає коротко: “Будинок”, адже помешкання, у якому жінка прожила майже все своє життя, зруйновано. Зараз подружжя разом з синами перебралися до квартири брата пана Юрія.

Своєю чергою волонтери “Фонду Добра та Любові” і надалі будуть опікуватися постраждалими і закликають всіх небайдужих долучатися.

Сім’я Козлових потребує посуду, матраців, розкладного ліжка, білизни, шкарпеток та харчових продуктів. Все це ви можете приносити до Білгород-Дністровської філії Фонду Добра та Любові за адресою: вулиця Миколаївська, 10 (біля Центру зайнятості).