Аккерман від Тіри до сучасності: що зберігає музей одного з найстаріших міст України

Білгород-Дністровський краєзнавчий музей — один із найстаріших на Одещині. Його колекції складалися понад 100 років. Він заснований в листопаді 1940 року, з 1945-го — розташований в будівлі маєтку, який належав грецькому купцю Михайлу Феміліді, на вулиці Музейній. Перша експозиція була відкрита 8 листопада 1946 року. Згідно архівних даних, її відвідали близько 300 гостей. Про історію закладу, пріоритетні напрямки роботи в умовах воєнного стану, майстер-класи для дітей в імпровізованій печері, про проблеми сьогодення і виклики майбутнього, — розповіла його директорка Тетяна Біла під час пресконференції.

Сьогодні фонд Білгород-Дністровського краєзнавчого музею налічує понад 80 тисяч одиниць зберігання, — розповідає керівниця закладу Тетяна Біла. Серед них зокрема і унікальні колекції, які розповідають історію античної Тіри, поховальний комплекс Черняхівської культури, пам’ятні медалі XIX століття, колекція холодної та вогнепальної зброї XVIII-XIX століть, автентичні рукописні матеріали про історію швейцарської колонії Шабо XIX століття тощо. А у 1990 році тут була відкрита етнографічна експозиція про історію заселення нашої Бессарабії.

Але справа музею — не лише зберігати, а й доповнювати свої колекції, — наголошує його директорка. Так, у минулому році, за даними Тетяни Павлівни, до фонду надійшло 140 предметів, які розповідають вже про сучасну історію. Також у 2024 році наукові співробітники дослідили, оцифрували та систематизували понад 1000 художніх та фоторобіт. Тоді ж колективом музею були підготовлені та проведені 11 стаціонарних та виїзних виставок, серед яких зокрема й «Довга війна», «Золоті серпанки Івана Волошина» та «Казкові таємниці музею».

Не оминули під час пресконференції й теми війни. Робота з дітьми у цей час — вкрай делікатна, складна, але дуже важлива робота, адже вона потребує особливого підходу, — зізнається пані Тетяна. Адже співробітники закладу мають не лише організувати маленьким гостям безпечний простір, а й зберегти при цьому емоційну рівновагу і розвинути в них сам пізнавальний процес:

«Був у нас такий майстер-клас, який замовила вчителька першого класу ЗОЖ №3, — ми назвали його “Місто в епоху палеоліту”. Уявіть собі, як дітям 6-7 років розповісти про палеоліт, який був мільйони років тому! Що ми зробили: ми розібрали вітрину першої зали, де був у нас палеоліт, зробили імпровізовану печеру, посадили дітей колом, надали їм кам’яні знаряддя праці, надягли на дітей імпровізовану шкіру тварин, і запропонували їм добути вогонь. Вони це зробили, в нас все горіло», — згадує Тетяна Павлівна.

Захист фондової колекції, за словами керівниці закладу, — один з найпріоритетніших напрямків роботи музею в умовах воєнного стану:

«На початку вторгнення робітники музею розробили план евакуації, підготовили для цього розрахунок цільових грантових програм, посилили заходи безпеки, провели модернізацію охоронної сигналізації, перемістили фонди у безпечні місця. Все це не так просто, але ми розуміємо, що це робота заради майбутнього», — пояснює директорка музею.

Та не обійшлося й без озвучування керівництвом теми труднощів, з якими стикається краєзнавчий музей сьогодні. Питання картинної галереї, як постійно діючої експозиції, а також культурного центру, який міг би закумулювати всі ці надбання нашого міста, на жаль, — залишаються на часі, — кажуть співробітники. Заклад потребує додаткової площі:

«От ми зробили виставку «Старий Аккерман у кольорі», — це 115 робіт. Першу частину ми експонували у виставковій залі. А щоб експонувати іншу, — ми зняли першу і повісили на її місці другу частину. А площі нема. І я розумію, що тоді, коли приходили люди, і на подвір’ї музею була вся виставка, — це був вражаючий ефект. Тому що вони бачили маєтки у різні часи: якими вони були у XIX столітті, а якими потім у ХХ. Побачити своїми очами історію, оцінити всі переваги ось цього маленького провінційного містечка, яким ми б змогли пишатися, — це багато чого варте. Тому потрібна виставкова площа. Є такий маленький будинок по вулиці Михайлівській, 4, який колись був у власності краєзнавчого музею. Там були виставки. В архітектурному плані ця будівля теж дуже цікава. І розміщення там виставкової зали було б правомірним», — додає директорка Білгород-Дністровського краєзнавчого музею Тетяна Біла.