Ренійські поети традиційно зустрілися з нагоди Всесвітнього дня поезії

Ренійські самодіяльні поети із літературного клубу «Джерела» до Всесвітнього дня поезії традиційно зустрілися, щоб поспілкуватися, поділитися досягненнями й наболілим, а також почитати свою поезію в літературній вітальні «Бессарабська рапсодія». Захід відбувся в Публічній бібліотеці, куди завітали як досвідчені та відомі місцеві поети, так і початківці, котрі тільки розпочали цей тернистий шлях. Слухала та спостерігала й власна кореспондентка «Бессарабії INFORM» у Рені.

Відкрила захід господиня читальної зали – завідувачка відділу обслуговування користувачів Публічної бібліотеки Ганна Тарасенко:

«Український інститут книги вже вдруге організовує Національний тиждень читання поезії 2025, який пройшов з 17 по 23 березня і  охопив дату святкування Всесвітнього дня поезії.  Цьогорічна тема – «Пісня тисячі голосів», а гаслом стали слова Сергія Жадана: «З чого все почалося? Вона заговорила про мужність і зброю. У неї навіть не голос – у неї багатоголосся. Поезія – це спосіб почути одне одного».

А голова літературного клубу «Джерела» Лілія Олейнік розказала про традицію відзначати навесні Всесвітній день поезії та нагадала, що в Рені спочатку проводився фестиваль імені Дмитра Карачобану, потім фестиваль «Весняні вітрила». Також вона ознайомила присутніх із порядком роботи літературної вітальні «Бессарабська рапсодія»: «Читатимемо авторські вірші від серця і душі різними мовами нашого краю».

ДОВІДКА: Літературний клуб «Джерела» був заснований у місті Рені в 1998 році та об’єднав місцевих самодіяльних поетів, ставши платформою для творчого спілкування та розвитку. З 2002 року клуб очолює Лілія Олейнік, яка з 2020 року є членом Спілки слов’янських письменників України. Завдяки діяльності клубу було видано однойменну літературну збірку, що представила твори ренійських поетів широкому загалу.

Знана в Рені поетеса Олена Бахарєва прочитала проникливі вірші й зауважила:

«Вірші – це квінтесенція думки. Пишу двома мовами: російською та українською. Якщо я пишу російською мовою, то це не мої проблеми, а мого ворога. Також пишу українською, тому що моя бабуся була українкою».

Усебічно обдарована Тамара Ткачук, прозу і поезію якої залюбки читають її учні, продекламувала свої нові поезії: «Душа болить – рука пише», торкнувшись болючої теми війни, а також представила свого вихованця, випускника Філії № 1 Опорного закладу (школа № 1), Ігоря Мирного, який почав писати поезію у квітні 2024 року. Молодому авторові лише 23 роки, але встиг уже створити вісім поем. Розказав, що багато працює зі словниками, розсуваючи межі своєї уяви. Його поема «Дурость, мудрость порождающая» вразила слухачів буйством фантазії, символічністю образів, багатством емоцій.

Натхненно представила авторські вірші Галина Дюріс і розказала, що переклала вірш українською мовою, а він засяяв новими барвами.

Проникливо прочитала свою поезію про маму болгарською мовою Ніна Іванова, зазначивши: «Іноді приходять моменти, коли виникає бажання засобами поезії виразити шану матері, адже коли нам важко, ми згадуємо маму, хоч її вже й давно нема». Також Ніна Іллівна згадала свою подругу, гарну місцеву поетесу, чудову фольклористку Катерину Чебан, що відійшла в інші світи, залишивши твори, написані російською та болгарською мовами, які увійшли до збірки «В єдиній сім’ї українській».

Директорка Ренійської гімназії № 2 Валентина Куванжи багато років веде літературний гурток, дбайливо надихаючи дітей робити перші кроки на поетичній ниві. Вона представила присутнім своїх обдарованих учениць: Олександру Баланєл, Софію Пенькову та Міру Медакку. Дівчатка-п’ятикласниці почитали вірші, в яких спробували передати свої почуття та переживання, пов’язані з любов’ю до рідної землі та ненавистю до війни.

Ще одним відкриттям стала молода вчителька гімназії № 2 Олена Кромкіна, яка енергійно прочитала свою поезію в стилі фентезі, здивувавши слухачів чудовим відчуттям ритму і почуттям гумору.

Глибиною своїх думок вразила Лариса Сербінова, зумівши щиро передати біль і горе всіх українців у своїх поезіях «Коханому брату Дунаю» («Захисти нас, брате, від навали…») та «Видіння» («Ситим московським мамам жахіття війни повернути»).

Завжди активна й усміхнена Валентина Дьяченко поділилася своїми думками про відому українську поетесу-легенду, яка 19 березня відсвяткувала 95-річний ювілей у колі друзів та рідних, зазначивши, що ми маємо честь жити в епоху Ліни Костенко. Валентина Борисівна прочитала і свою поезію про рідну землю.

Елегантна Наталя Петренко, яка є майстром коротких віршів, продекламувала поезії про війну та природу і подарувала бібліотеці міжнародний збірник поезій, в який увійшли її твори.

Відомий в Рені художник та письменник Олександр Кокалко представив нарис «Води Дунаю», проілюструвавши його своїми полотнами, на яких величний, мудрий Дунай несе свої води тисячі років.

Також учасники зустрічі мали можливість послухати поезії сільських поетів, які не змогли бути присутніми, але надіслали відео з Новосільського (Вірш Альони Волкової, директорки будинку для літніх людей, прочитала Лілія Олейнік), Лиманського (Олександр Галацяну прочитав вірш, присвячений льотчику-герою Степану Чобану, який загинув у перші дні війни, читала поезії також Мар’яна Топали молдовською мовою), Котловини (Галина Булгар прочитала байку Василя Узунова «Бик-хвалько» гагаузькою мовою; Лілія Арабаджи прочитала свою поезію гагаузькою мовою, а Марина Лузанова – українською, яка називається «Жіночі мрії». До речі, Марина переселенка, якій Котловина дуже сподобалася. Свої поезії прочитали також Марина Котляренко,  Жанна Котляренко та Ніна Дейнека), Нагірного (Галина Танова, Марина Пєнєва, Валентина Мирна), Плавні (Єфросинія Кожокару прочитала поезію молдовською мовою «Повернення» про брата, який повернувся нещодавно з війни; Іон Бику – «Ехо Буджака»).

Лілія Олейнік своєю поезією «Баланс» завершила зустріч місцевих поетів. А Ніна Іванова анонсувала презентацію книги «Бессарабський гердан», в яку увійшли твори і ренійських авторів.

Учасники зустрічі також були нагороджені грамотами. Охочі могли почитати твори місцевих авторів, представлені на виставці у бібліотеці. Такі зустрічі надихають творити.