Передноворічне диво: до Татарбунарів повернувся військовий Владислав Бондар, якого росія засудила до 20 років тюрми

Сьогодні, 28 грудня, до рідних Татарбунарів після двомісячної реабілітації повернувся 29-річний солдат, командир відділення БПЛА 56-ої окремої мотопіхотної Маріупольської бригади за позивним «Француз» Владислав Бондар, який провів у російській неволі трохи більше 2,5 років та був засуджений у Донецьку до 20 років ув’язнення за сфальсифікованими звинуваченнями.  Про це кореспондентці «Бессарабії INFORM» розповіла місцева волонтерка Інга Дімітрієва, яка дуже багато зробила задля того, аби це передноворічне диво для родини Владислава здіснилося.

Воїна зустрічали зі сльозами радості на очах керівництво Татарбунарської громади, родичі, волонтери, знайомі, котрі добре знали хлопця ще за мирних часів. Сам Владислав у коментарі «БІ» зізнався, що повернення до рідного міста стало для нього одним з найщасливіших днів в його житті. Сьогодні за великим столом у хлопця вдома зібралися близькі, аби поспілкуватися з Героєм, який пережив важкі тортури неволі, проте не втратив силу духу.

Нагадаємо, що Владислав народився 25 травня 1995 року в Татарбунарах. Навчався у школі № 2, згодом закінчив ПТУ № 23 в місті, де отримав диплом оператора комп’ютерного набору. З 2015 по 2017 рік хлопець був на строковій службі на Запоріжжі. Через три роки, пішовши по стопах брата Михайла, Владислав 25 березня 2020 року підписав контракт з 56-ою окремою мотопіхотною Маріупольською бригадою. На початок повномасштабного вторгнення росії на територію України хлопець вже майже два роки проходив службу в Маріуполі.

Владислав потрапив у полон 12 квітня 2022 року під вже окупованим Маріуполем. Він побачав жахи СІЗО в Донецькій області, в місті місто Камишин Волгоградської області, у Володимірській області, Таганрозі рф. Що пережив хлопець в російському полоні, «БІ» вже розповідала своїм читачам. 18 жовтня під час 58-го обміну військовополоненими Владислав був серед тих, яким поталанило знову побачити таку кохану серцю Україну.

На жаль, після російського полону хлопець повернувся хворим та туберкульоз. Після двомісячної реабілітації в одній з лікарень Чернігова Владислав проведе в Татарбунарах лише два тижні, бо на нього ще чекає лікування протягом року в Києві.

«Повернення до України – це глобальні зміни у житті, тому планів на майбутнє поки не маю. У мене просте бажання, як у всіх українців: щоб ці тварюки якнайшвидше покинули нашу землю», – так відповів військовий, коли ми намагалися його спитати про мрії та подальші плани після реабілітації.