Анастасія Приходько завершила тур Україною у Бессарабії, але обіцяла повернутися на біс – ексклюзивний коментар для “БІ”

Вчора, 19 грудня, на головній сцені Кілії завершальний виступ в межах всеукраїнського туру здійснила заслужена артистка України Анастасія Приходько. Зі сцени вона розповіла, чому боялася їхати саме у найдавніше місто України, чому вона робить усе, аби її діти не пішли у шоубізнес, навіщо вона вирушила у тур зокрема й маленькими містами, та що робитиме після насиченого концертного графіка. Окрім цього, співачка залюбки погодилася відповісти на запитання кореспондентки “Бессарабії INFORM” після завершення виступу – з матеріалу ви дізнаєтеся, яке враження на неї справила Бессарабія. 

Загалом Анастасія в рамках туру об’їхала близько 40 міст України. У Бессарабії розпочала з Болграда ще 2 грудня, а останні п’ять днів працювала у режимі нон-стоп, переїжджаючи з одного населеного пункту в інший. Кілія була останньою у графіку, і, розпочинаючи свій концерт, співачка звернулася до глядачів, зазначивши, що ледь не панічно боялася сюди їхати.

Річ у тому, як зазначила Анастасія, що у 2015 році вона вже виступала у сусідньому з Кілією Шевченковому. Тоді до 225-річчя села уродженець села Олександр Дубовий влаштував для земляків великий концерт, куди запросив відомих артистів. Окрім Анастасії Приходько, тоді співали Вахтанг Кікабідзе, Лісапєтний батальон, Василь Бондарчук, а ведучим обрали відомого конферансьє Івана Шепєлєва.

Цей день Анастасія чітко запам’ятала через жахливу дорогу Кілія-Одеса, якою зірки добиралися на концерт. Її стан дійсно був настільки критичним, що проїзд до обласного центру займав понад чотири години, а розмір ям дозволяв наполовину “сховати” легковий автомобіль.

І от, згадуючи це, Анастасія зізналася, що з острахом чекала наближення концерту в Кілії, адже пам’ятала, які муки довелося відчути дорогою минулого разу.

“Сиджу вдома і думаю – Кілія! Господи, дай мені сил, будь ласка! Чорноморськ, Тарутине, Роздільна, Ізмаїл… Господи, ще трішки залишилось, і Кілія. Але ми так легесенько проїхали. Думаю: ооо, треба ставити другий концерт, мені подобається”, – жартома сказала Анастасія.

І ці слова не були пустими, адже, враховуючи швидкість, з якою розлетілися місця на концерт саме тут, співачка заспіває на біс вже 18 лютого – незабаром квитки з’являться у продажі як у місцевій касі, так і на Карабас.ком. Також повторний виступ у Бессарабії запланований в Ізмаїлі на 19 лютого – квитки вже можна придбати на “Карабасі”.

Загалом поміж піснями упродовж усього майже двогодинного концерту Приходько спілкувалася з глядачами та пропонувала ставити їй будь-які запитання, зазначивши, що секретів у неї немає, і що вона завжди каже те, що думає.

Її не засмутили навіть компрометуючі питання про співпрацю з росією, виступ від неї на “Євробаченні-2009”, а також позицію стосовно спілкування мовою країни-окупантки.

Як відомо, на велику сцену Анастасія потрапила завдяки участі у російській “Фабриці зірок” (2007 рік), проте стверджує, що з 2014 року, як почалася війна в Україні, обірвала усі контакти з шоу-бізнесом країни-агресорки, а натомість почала вчити українську мову та писати нею пісні, хоч перший час за допомогою гугл-перекладача.

“Хоч я корінна київлянка, але від слова зовсім не володіла українською мовою. Раніше не виникало питання, хто як розмовляє. Але я тоді для себе вирішила, коли ще це не було моднінько, що треба вивчити українську мову, якщо ти любиш свою державу, ти мусиш її знати на 100%”, – зазначила Анастасія.

Тепер пишається, що їй майже не довелося перекладати з російської свої хіти, адже майже всі вони написані державною. Заспівала вона лише один переклад – пісню “Любила”. А на прохання заспівати “Между нами небо” категорично заперечила, адже цю композицію вона прибрала зі свого репертуару.

Наразі на публіці Анастасія говорить українською, хоча в межах спілкування з залом співачка дещо використовувала російську, коли справа торкалася прямої мови когось, хто ставав героєм її розповіді. А розповідала вона багато про кого, зокрема про коханого чоловіка Олександра, навіть поділилася історією знайомства з ним у ранньому дитинстві, про своїх трьох дітей, матір, дідуся, котрий замінив їй батька, а також деяких колег з шоубізу. До речі, зірка зізналася, що єдиною людиною, з якою вона б хотіла заспівати дуетом, є Андрій Хливнюк з “Бумбоксу”.

Стосовно “Євробачення”, де вона посіла 11 місце від росії, висловилася з саркастичним смішком: “А хто ще представляв росію українською? Ха!”, проте далі пояснила, що того року дуже хотіла поїхати на конкурс від України, але тоді відправили учасницю, яка заплатила понад 300 тисяч доларів, а в неї таких коштів не було. Зазначимо, того року Україну представляла Світлана Лобода.

Загалом Анастасія декілька разів висловлювалася про складнощі своєї професії – співачки – та була дуже категоричною, коли її запитали, чи займається музикою хтось з її дітей. Хоча сама розвивала хист з раннього дитинства. “В нас вдома є фортепіано, воно зачиняється на ключ“, – зазначила артистка, пояснюючи, наскільки вона проти, щоб її діти були музикантами. На питання, чи дійсно її шлях до популярності був таким жахливим, що вона не бажає цього своїм дітям, відповіла ствердно, мовляв, що всього добивалася сама без “постелі” та вливань коштів. Родина у співачки була незаможна, тож просувати її було нікому. І на шляху до великої сцени Насті довелося пройти чимало кастингів, які провалювалися зокрема через те, що вона принципово обирала не ті пісні (аби вони щось означали саме для неї). Проте зараз, за її словами, вона може почуватися максимально вільно, адже нікому нічого не винна, співати ті пісні, які бажає, і байдуже, якщо вони не того формату, який “залітає” на радіо. Навіть відкрила секрет, що загалом додає у свій репертуар ті пісні (пише власноруч і тексти, і музику), які одразу не сподобалися її першим слухачам (чоловіку або друзям), адже такий в неї принцип – обирати важчий шлях і співати те, чим пройнялася насправді.

Упродовж концерту співачка чисельну кількість разів подякувала захисникам України, завдяки яким вона може виступати, а глядач може її слухати, та зазначила, що за останні роки проїхала всю лінію фронту, аби заспівати для воїнів – відволікти їх від жахливої реальності. Найближче була за п’ять кілометрів від окупантів. Також Анастасія взяла під своє артистське “крило” батальйон Арата ГУР МОУ та упродовж туру збирала кошти — скринька для донатів знаходилася перед входом у концертну залу.

Найменування отримувача: БО БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД МЕЖА БЕЗПЕКИ
Код отримувача: 45170237
Рахунок отримувача: UA883052990000026005041035076
Назва банку: АТ КБ “ПРИВАТБАНК”

Завершився концерт Анастасії піснею “Герої не вмирають”, а також акапельним виконанням Гімну України, які разом з артисткою заспівала зала стоячі. Далі, за словами Приходько – довгоочікувана відпустка з дітьми та відновлення після чисельних виступів.

Після завершення концерту “БІ” мала змогу поспілкуватися з артисткою у гримерці. У живому спілкуванні зірка здається простою та відкритою.

– У Бессарабії ви туром вперше? Які враження від людей та краєвидів?

– Так, вперше. І мені дуже сподобалася гостинність людей! Якась така велика потреба, щоб зробити тобі добре, щоб вгодити тобі. Я тут познайомилася з безліччю цікавих історій. Ми з міськими головами зустрічалися обов’язково. 33 етнічності є в Україні, і з них 32 проживають у Бессарабії! Гагаузи, румуни, болгари, молдовани… І мене це дуже здивувало. І дуже багато почула цікавого і за етнос, і за свята, які тут святкують. І я хочу сказати, що неймовірні краєвиди, в які я закохалася! Мені б хотілося іноді приїздити сюди, відпочивати, дітям хочеться показати. Це дійсно круто, коли ти знайомишся з культурою, зі своєю країною, тому що мета нашого туру – проїхати усі міста, які є в Україні, підтримати своїх прихильників. Тому для мене це також відкриття, і постійно щось цікаве.

– Саме прогулятися містами Бессарабії у вас була можливість?

– На жаль, ні. Я все ось так тільки з віконця бачу. Мені розповіли, що у вас є дунайський оселедець. Я ніколи його не куштувала. Саме на Бессарабії мені постійно замість квітів приносять вино! (сміється, – ред.). Навіть і тут мені сьогодні подарували шість пляшок крафтового вина. Несуть мені якусь консервацію. Це мене дуже вразило. Обов’язково все забираю додому, я довіряю нашим людям.

– Глядач з маленьких міст – чим він відрізняється від глядача з великих?

– Нічим! Якщо вони тебе люблять, вони тебе щиро сприймають. І я дуже від цього радію, що повні зали, і всі хочуть побувати на концерті, і, на жаль, сьогодні також не всі змогли потрапити, тому ми 18 лютого додатково ставимо концерт на біс. Це важливо для мене, щоб змогли потрапити всі, хто бажає. Мета нашого туру – підтримати українців так, як ми можемо це зробити. І дуже багато міст у нас повторюється: Чорноморськ ми повторили на біс, в Ізмаїлі знов будемо 19, і от Кілія.

– Публіка в якому місті Бессарабії вам сподобалася найбільше?

– Всюди! Мені дуже подобається, що люди настільки відверті, щирі, вони хочуть мене почути, побачити, і засмучуються, що я мало співаю. Хоча в мене концертна програма майже дві години, але хочуть ще, ще. І я отримую багато листів з приводу того, щоб постійно приїжджати. Це не може не тішити, тому що для артиста це найвища нагорода.

– Що взагалі з вашого туру Бессарабією запам’яталося найбільше?

– Гостинність. Я вперше з цим познайомилася, багато міст ми проїжджали, але вона саме тут. Завжди маю вечерю з представниками влади, а тут, знаєте, банальна така фраза – по-домашньому (сміється, – ред), по-сімейному. Просто я не знаю, як ще виразити саме ці емоції. І мені дуже подобається тут, і дуже здивувало, що у вас тепло. У нас така холодяка в Києві, а у вас сонце! Хочеться тут бути!