У селі Вилківської громади урочисто відкрили Алею слави

Вчора, 11 серпня, в селі Мирне Вилківської громади відбулося урочисте відкриття Алеї слави загиблих Героїв. Захід був важким, надзвичайно емоційним та душевним. Всі присутні не могли стримати сліз, адже рана від втрати свіжа і дуже болюча. Про це кореспондентці “Бессарабії INFORM” розповіла староста села Тетяна Домашова.

Зі словами підтримки та подяки до рідних звернулися голова Вилківської громади Матвій Іванов, староста Мирнівської громади Тетяна Домашова, заступник начальника ВІПС «Кілія» з персоналу, лейтенант Денис Уласовський.

«Кожен з нас усвідомлює ціну незалежності, яку знову і знову доводиться відстоювати. Бо будь-кому, хто втратив дорогих людей, хочеться мати внутрішнє відчуття, що зв’язок з тими, хто пішов у вирій, триває. Ми потребуємо відчувати їхню любов і любити їх у відповідь… На жаль, тепер центральні площі майже кожного міста чи села мають такі алеї. Відтепер і у нашій громаді буде ще одне святе місце, де можна вклонитися пам’яті загиблих воїнів-земляків. Бо надважливо пам’ятати імена, обличчя та історії кожного загиблого. І хоча фізично вони вже не з нами, їхні душі живуть у наших серцях, у нашій вдячній пам’яті. Алея Слави має щодня всім нам нагадувати, якою страшною та жорстокою є ціна нашої незалежності. Проходячи чи проїжджаючи повз, маємо цінувати тих, хто дозволив нам зустрічати ранки вдома. Всі разом ми хочемо єдиного — Перемоги, яка принесе нам мир», – наголосила староста Мирного Тетяна Домашова.

Хвилиною мовчання вшанували пам’ять всіх тих, хто віддав своє життя заради України.

Під час відкриття священноієрей храму Преподобної Парасковії Павло відслужив заупокійну літію за загиблими воїнами.

Нагадаємо, що Алею слави урочисто відкрили у квітучому парку по вулиці Центральній, який місцеві мешканці, підприємці та робітники благоустрою облаштували на земельній ділянці площею 0,3 гектара. На цьому клаптику землі колись розміщувався ринок, але згодом він перетворився на пустир, зарослий бур’янами.

Алея слави має два портрети полеглих захисників України, біля яких майорять державні прапори – Геннадія Зенченка та Дмитра Масленнікова.

Першим загинув 37-річний Геннадій Зенченко, якого не стало 30 липня 2022 року у результаті артилерійського обстрілу під Авдіївкою Донецької області. Геннадій народився в селі Мирне, проте разом з дружиною, мешканкою села Шевченкове Кілійської громади, переїхав жити в Кілію. Був мобілізований в червні 2022 року. Служив водієм-механіком БМП. В нього залишилися мати, дружина і дві донечки 14 і 8 років.

Життя другого Героя, 31-річного Дмитра Масленнікова, обірвалося 11 квітня 2023 року під Бахмутом Донецької області.

Майбутній захисник України народився 2 жовтня 1991 року в селі Мирне. Отримав освіту електрогазозварника. Коли у 2015 році почалася війна на Донбасі, він, не вагаючись, підписав контракт та став на захист України, тому що любив її та прагнув жити у вільній та незалежній державі.

24 лютого 2022 року Дмитро зустрів в Одесі в складі бригад, які займалися ремонтом доріг. З початку березня 2022 року Дмитро потрапив до лав прикордонників в один з підрозділів Одещини. Військовою службою чоловік дуже пишався, бо ж відчував у серці надважливу місію – боронити рідну землю та родину від ворогів, які ордою розсипалися по деяких регіонах України. Після навчання ніс службу у найгарячіших ділянках фронту. 11 квітня 2023 року загинув під час мінометного обстрілу.На жаль. воїн не встиг через два тижні відсвяткувати першу річницю весілля у колі родини, яка його дуже любила та чекала з фронту.