Тонна делікатесної ікри на рік: ексклюзивна екскурсія осетринницьким комплексом у Вилковому, який працює на експорт з найбагатшими країнами світу

У місті Вилкове Ізмаїльського району вже тринадцять років успішно працює Одеський осетринницький комплекс, що спеціалізується на виробництві осетрових, коропових та інших прісноводних риб, а також їх молоді та заплідненої осетрової ікри. Підприємство знаходиться в екологічній зоні біосферного заповідника дельти Дунаю, тому риба тут вирощується в умовах, максимально наближених до природних. Як виникла ідея такого потужного для Придунав’я виробництва, чим наразі живе осетринницький комплекс, та з якими проблемами довелося боротися під час війни в Україні, кореспондентка «Бессарабії INFORM» дізнавалася у генерального директора підприємства Віктора Катречка, рибовода Віталія Голіана та технологині Юлії Суменкової.

Відродження колишнього виробництва

Гендиректор підприємства Віктор Катречко розповів, що у 2006 році троє ентузіастів придбали колишнє радянське рибне господарство, яке було занедбане, а його обладнання вивезене, а також 720 гектарів прилеглої землі. Багато чого потрібно було зробити: реконструкція включала ремонт насосної станції для забезпечення водопостачання, реконструкцію дна ставка та підготовку дамб для забезпечення належного функціонування ферми.

Інвестори обрали осетрових як основний об’єкт аквакультури. Сьогодні в господарстві вирощують білугу, руського осетра, севрюгу, стерлядь, сибірського осетра, альбіноса стерляді, гібридні форми – бестер та руслен.

«ТОВ «Одеський осетринницький комплекс» – племінне господарство, яке організувало циклічне виробництво за принципом «від ікринки до товарної продукції». Воно займається репродукцією риби для всієї України. До нас приїздять, аби купувати малька та осетрову запліднену ікру, яку продаємо по всьому світу, окрім Європи. Європейський союз  не має розроблених стандартів, згідно яких Україна мала би можливість експортувати репродуктивний матеріал до ЄС», – каже Віктор Михайлович.

Осетрова родина – в пріоритеті

Рибовод Віталій Голіан провів екскурсію для кореспондентки «БІ» по деяких ставках, де організовано циклічний водообмін та автоматичне годування риби. Зокрема, нам вдалося побачити дворічних екземплярів сибірського осетра та гібрид руського та сибірського осетрів.

Віталій Михайлович повідомив нам, що племінне господарство займається вирощуванням чистих видів осетрів, малька для зариблення Дунаю, товарного осетра, гібридних видів риб під замовлення, виробництвом заплідненої ікри для продажу та харчової ікри.

«Ми розпочали цей проєкт 2006 року, а у Вилковому – з 2011-го. Тут вирощується риба в основному в ставках, наближених до природних умов. Зокрема, під осетрів передбачено сімнадцять ставків. Маточне поголів’я риби годується натуральною кормовою базою, а також високоякісними кормами за допомогою автоматизованих годівниць.

Вирощування риби відбувається у декілька етапів. Спочатку – інкубація ікри. На шостий-сьомий день «майбутні мами» відправляються в так званий «пологовий будинок», в спеціальний цех, де отримують вже личинку, підрощеного малька, якого тримають в басейнах. Згодом малька частково переводять до Вилкового у ставки для подальшого підрощування до товарного вигляду, а також для розширення ікорного стада виробників», –  ділиться особливостями своєї роботи рибовод осетринницького комплексу.

Ікряна гордість підприємства

Варто зазначити, що ділянка Одеського осетринницького комплексу у Вилковому називається повносистемним технологічним рибним господарством, яке є основною базою відтворення риби, інкубації і отримання ікри. Тут виробляють запліднену та харчову ікру.

Технолог Юлія Суменкова зазначає, що харчову ікру на підприємстві отримують способом доїння, тому риба залишається живою. Є декілька видів харчової ікри осетрових: білуга, бестер, руський осетр, сибірський осетр, альбінос, стерлядь, севрюга.

«Ікра в нас зерниста, малосольна, непастеризована. За смаковими якостями вона вирізняється насиченим смаком, наближеним до дикої ікри за рахунок того, що вирощується в максимально наближених природних умовах на дунайській воді та під сонцем.

У нашої продукції є різні розміри зерна: стерлядь, севрюга – це дрібне зерно, осетрова ікра має середньо-крупне зерно, білуга – найкрупніше зерно, що буває в природі.

Ексклюзивом нашого підприємства є альбінос – “золота” ікра. Вона має особливий смак, який відрізняється від чорної ікри стерляді чи осетрових», – натхненно каже пані Юлія, додаючи, що осетринницький комплекс в рік має можливості виробляти до однієї тонни харчової ікри.

За її словами, наразі ікра поставляється в США, Об’єднані Арабські Емірати, Швейцарію, Нову Зеландію тощо. Також планується налагодити експорт продукції у Францію, Італію та Молдову.

Виклики війни

Через повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України чимало підприємств відчуло купу проблем, перш за все, із логістикою власної продукції. В аналогічній ситуації опинився й Одеський осетринницький комплекс. Гендиректор підприємства Віктор Катречко зазначає, що раніше їх продукція доставлялася до аеропорту Одеси, а зараз господарство вимушене проходити бюрократичні формальності через румунську чи молдавську митницю.

«Ми робимо транзит, аби погрузити ікру в літаки з Бухаресту чи Кишиневу. Ікра передається в термобоксах, які тримають температурний режим до трьох-чотирьох діб.

Як ми вже говорили, в нас є не тільки харчова, але й запліднена ікра. У заплідненої ікри все складніше – проходження митних формальностей для оформлення транзиту відбирає час, який лімітований для цього виду товару. Тому бувають такі випадки, коли ми вимушені відмовити у співпраці через логістику. Дуже багато часу займає проходження митниці в Румунії та Молдові», – констатує Віктор Михайлович.

Наразі запліднена ікра експортується до Молдови, Вірменії, США та робиться на замовлення для потреб України. У рік підприємство має можливості виробляти до 200 кілограмів заплідненої ікри.

Зі всіма цими викликами Одеський осетринницький комплекс зіштовхнувся у перший рік війни. Але от вже на другий рік почалися перебої з електроенергією. Однак, для підприємства дуже важливо постійно подавати воду, в належних умовах утримувати продукцію. Це, звичайно, призвело до здорожчання собівартості продукції. Але тут другий удар: зростає вартість самої електроенергії. Це також вплинуло на цінову політику підприємства, бо ж продукцію стало важче збувати.

«Доходи мешканців України зменшуються у зв’язку з війною, тому попит на нашу продукцію теж меншає… Це зумовило ситуацію, яка спонукає шукати більше варіантів експорту. Зменшується кількість робочих на ставках, оскільки людей з кожним роком в регіоні стає менше. Такий факт змушує нас модернізувати виробництво, як, наприклад, з годуванням риби на ставках», – підкреслив Віктор Катречко.

Попри те, що Одеський осетринницький комплекс знаходиться доволі близько від острова Зміїний, та Вилкове вже неодноразово переживало атаки російськими дронами-камікадзе, підприємство планує розвиватися. Його керівник згадує, що ще на початку війни щоденно чули відлуння бомбардування Зміїного. Але, на щастя, осетрові добре пережили цей період.

«Зараз у нас мета – в наступні два роки запустити у Вилковому завод з переробки риби, бо зараз ми продаємо її живою. Це буде заморожена, солона риба та її оброблення. Дуже хочемо з такою продукцією вийти на європейський ринок», – ділиться планами на майбутнє пан Віктор.