Величний і категорично нетиповий для України храм-базиліка в Арцизі: історія, унікальність і продовження будування – з настоятелем Геннадієм Мартиновим

У 2013 році в Арцизі на місці старої куполоподібної церкви почалося будівництво нового, диковинного для сприйняття звичайного мешканця автентичного храму – базиліки, яке триває й досі. Це архітектурне творіння одразу привернуло до себе увагу місцевих жителів, вірян з інших населених пунктів та навіть країн, адже для України та й взагалі країн пострадянського простору таке архітектурне рішення для храму є не те що не типовим, а взагалі не вкладається в шаблонне розуміння церкви. Творець цієї будови – Генадій Мартинов. В ексклюзивному інтерв’ю для “Бессарабії INFORM” панотець розповів про ідею створення базиліки в Арцизі, про те, в чому полягала необхідність такої побудови, та які основні функції величної споруди закладені в проєкті.

– Розкажіть, будь ласка, про себе, про те, як обрали свій шлях у житті?

– Ви знаєте, кожна людина рано чи пізно починає шукати сенси у своєму житті, саме в ці моменти міняється ракурс та фокус сприйняття, в першу чергу, себе. На початку цього пошуку це одна людина, а потім починаються вже інші процеси, які міняють особистість повністю. Я свій духовний шлях обрав у віці 28 років – саме тоді стався мій життєвий переворот. Життя змінилося колосально: я просто з мирського світу потрапив у церковний. Це таке невимовне відчуття, коли образно ще вчора ти потребував порад та настанов, а сьогодні розумієш, що можеш сам бути наставником багатьох інших людей і відчуваєш, що готовий до цього. Адже людина, яка обрала духовний шлях, має бути в першу чергу зрілою, адже багато людей будуть покладатися на її думку, її поради та настанови. Священник – людина, яка має вказати вірний шлях.

– Розкажіть, будь ласка, шо таке Базиліка, і чому саме ця концепція була обрана вами для реалізації?

– Базиліка – це назва адміністративних будівель епохи античності. Поява перших датується другим сторіччям до нашої ери. Це були маленькі парламенти стародавнього світу, в яких відбувалися суди, приймалися закони, відбувалися збори. Тільки на початку четвертого сторіччя нашої ери базиліки стають будівлями релігійного значення, оскільки християни три сторіччя були гнані й не мали права на свої офіційні будівлі та приміщення. Та при Констянтині Великому Рівноапостольному було узаконено християнство, і коли християни здобули право на будівлю храмів, їхній погляд впав саме на базиліки. Перше тисячоріччя – епоха розквіту базилік. Їх з’являється безліч і в різних варіаціях, а вже на початку другого тисячоріччя з’являються куполоподібні храми, а базиліки починають відходити. А на землі слов’ян Базиліка зовсім не приходить, адже під час хрещення Русі князь Володимир відправив своїх послів подивитися, де віра більше відповідає слов’янам. Вибір стояв між Римом, тобто західною гілкою християнства, де ще були базиліки, та Константинополем, тобто східною гілкою, де вже повністю переважали куполоподібні храми. Було вирішено обрати друге. На пострадянському просторі немає майже жодної базиліки. Тому, коли від будівництва останньої базиліки пройшло близько тисячі років, одному священнику з Арцизу прийшла ідея збудувати таку, не характерну для нашого регіону та й країни в цілому церкву (сміється, – ред.).

– А чому взагалі з’явилась необхідність в будівництві якогось унікального храму?

– Коли я став священником, то помітив, що моєму поколінню потрібна ідея. І в релігійному сенсі також. Адже наше покоління не росло в релігійному середовищі. Так, наші батьки святкували православні свята, дотримувалися певних обрядів, але це було певною мірою данина традиціям, ніж віра як така. Ідеологія комунізму довгі роки вбивала духовність в кожному запереченням існування Бога. Саме радянська влада розірвала цей ланцюг духовності, бо забороняла церкву, яка є основною ланкою між людьми та Богом. Це створило велику прірву, яка просто від одного бажання не зникне. Не дивлячись на те, що в 90-ті з’являються храми, священники та богослужіння, народ масово пішов у церкву, але це було лише спалахом. Згодом пішов відтік, а релігійне життя – воно спокійне, рівномірне та на все життя.  Саме тому до храму ходили старші люди, які давно чекали повернення богослужінь, натомість покоління, яке виросло в ідеології радянського союзу, до церкви не йшло. Були буквально одиниці, до яких і я відносився. Йшов час, і стало зрозумілим, що до церковного життя необхідно внести щось, що не зобов’язує, щось ненав’язливе та легке у розумінні. Сучасна людина сприймає церкву, в першу чергу, як канони та заборони. У світі, в якому до будь-яких заборон ставляться насторожливо, мало хто задумується, що віра – це ще й внутрішній спокій та умиротворення. Базиліка така нетипова для нас, має свою унікальність, яка притягує інтерес для себе, привертає увагу та дає людям можливість бути ближчими до церкви й Бога в нестандартному розумінні. Без шаблонів. Розумієте, кожного разу, коли людина з цікавості буде відвідувати це місце – вона буде ближче до Бога.

– Тобто базиліка має виконувати суто релігійну функцію?

– Ні, в жодному разі. В неї два крила. Одне – релігійне, інше – соціальне. І ці два поняття мають йти пліч-о-пліч. Адже одне без іншого не може існувати. На базі базиліки вже проводилися свята та концерти – та не лише релігійні, а й соціальні, як, наприклад концерт воєнного оркестру в підтримку ЗСУ. Саме в цьому і є головна ідея – не розділяти соціальну і релігійну сфери життя, а навпаки об’єднувати їх в єдине ціле. Саме така архітектурна форма як базиліка і дала змогу об’єднувати релігійні та культурні події в одному місці, адже інші храми несуть у собі лише одну функцію, а тут маємо дещо ширший спектр соціального життя. Саме відвідування форуму при базиліці ні до чого не зобов’язує. Тут ви ще не повинні підпорядковуватись церковним правилам. Єдине про що просимо, це, звісно, стримуватися від нецензурної лексики, паління та вживання алкогольних напоїв на території форуму. До речі, цікавий факт, що перше значення слова форум – це архітектурна будова, яка являє собою площу, де збираються люди, – звідти й пішла сучасна інтерпретація слова.

– Як взагалі виникла така ідея? Хто чи що вас надихнув на цей проєкт?

–  Це сталося, коли я здійснював паломництво святими місцями та відвідав розкопки першого сторіччя в нашому Криму. Це часи зародження християнства. Мене дуже приваблювала можливість доторкнутися витоків. До того ж я закоханий в архітектуру. Звертаючи увагу на форми та пропорції, я вдався у питання: чому зараз не використовуються такі архітектурні форми, адже це теж православні християнські храми. Перший храм, який мене надихнув – це базиліка в Несебрі  (місто у Болгарії, – ред.). Я поїхав туди, зробив точні заміри, та, керуючись своїми знаннями, почав його відновлювати, але вже тут – в Арцизі.

– Хто вам допомагає в будівництві?

– Люди. Будується храм коштом пожертв парафіян. Навіть от ту цеглу (показує, – ред.) на суботнику чистило багато людей, які просто зібралися та своїм трудом допомагали у будівництві. Натомість я запропонував кожному написати своє ім’я на цеглі. Потім кожна ця іменована цегла буде закладена в стінах храму, і кожен з тих людей буде мати своє зафіксоване на камені відношення до храму.

– Це можливо лише під час суботника?

– Ні. Навіть зараз кожен охочий може прийти та з купи цегли почистити камінь, написати своє ім’я на ньому та залишити в купі почищеної цегли. Це не тільки не забороняється, але й вітається. З вже очищених будується вівтар наразі.

– Через який час ви плануєте завершити будівництво?

– Я не можу нічого планувати, адже все залежить від надходження коштів, тобто від пожертв. Та й бачите, як відбувається, – деякі події не піддаються плануванню. Ніхто з нас не планував пандемію, а тим паче – війну. Але всі ми під Богом ходимо. Базиліка все одно виконує свою, поки що тільки соціальну, функцію. Богослужіння поки ще ведуться в іншому приміщені.

Без сумлінь, Арцизу дуже пощастило мати таку значну пам’ятку архітектури, а мешканцям міста таланить бути причетними до цієї історичної події. Зазначимо, в планах отця Геннадія – звести ротонду, доробити дзвіницю, яку також будуть використовувати як оглядовий майданчик, оздобити її ліфтом, створити музей античної культури, добудувати вівтар та реалізувати ще багато інших ідей. А поки творець бачить прекрасне в тому, що є сьогодні, звертаючи увагу на дрібниці, які викликають захоплення.